Відкрити головне меню


Головний біль напруги- найбільш поширений тип первинного головного болю, який може розпочинатися в потилиці, шиї, очах чи навіть інших групах м'язів тіла й, як правило, розповсюджується на обидві сторони голови. Головний біль напруги складає близько 90% всіх випадків головного болю.

Головний біль напруги
Жінка з головним болем напруги
Жінка з головним болем напруги
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 G44.2
DiseasesDB 12554
MedlinePlus 000797
eMedicine article/1142908
MeSH D018781
Головний біль напруги у Вікісховищі?

Станом на 2013 рік головним болем напруги страждало близько 1,6 мільярда осіб (20,8% населення Землі)[1] Цей вид головного болю частіше зустрічається у жінок, ніж чоловіків (23% й 18% відповідно).[2]

Ознаки і симптомиРедагувати

Головний біль напруги часто описується пацієнтами як відчуття постійного тиску, ніби голова здавлена в лещатах. Біль частіше присутній з обох сторін голови одночасно, за інтенсивністю зазвичай легкий до помірного, але може бути й сильним.

Частота і тривалістьРедагувати

Головний біль напруги може бути епізодичними або хронічним.[3] Біль вважається епізодичним, якщо виникає менше 15 днів на місяць, в той час як хронічним вважається, якщо виникає 15 або більше днів на місяць протягом як мінімум 6 місяців. Такий біль може тривати від декількох хвилин до декількох днів, місяців або навіть років, хоча типовий головний біль напруги триває 4-6 годин.

ПричиниРедагувати

Провокуючі фактори, які можуть стати причиною головного болю напруги:[4]

  • Стрес: як правило, біль виникає у другій половині дня після довгих годин напруженої роботи або після хвилювання
  • Депривація сну
  • Незручні "стресові" положення та/або погана постава
  • Нерегулярний прийом їжі (голод)
  • Перевтома очей
  • Головний біль напруги може бути викликаний підвищеним тонусом м'язів шиї та голови.

Інша теорія полягає в тому, що біль може бути викликана порушенням функціонування фільтрів болю, які знаходяться в стовбурі головного мозку. Уявлення, що мозок спотворює інформацію—наприклад, від скроневого м'яза або інших м'язів та інтерпретує цей сигнал як біль. Одним з головних нейромедіаторів, який, ймовірно, бере участь серотонін. Докази цієї теорії виходять з того, що хронічний головний біль напруги може успішно вгамований антидепресантами, такими як амітриптілін. Однак анальгетична дія амітриптіліну при хронічному головному болю напруги відбувається не лише завдяки інгібіції зворотного захоплення серотоніну, але, ймовірно, й через інші численні механізми його дії. У пацієнтів з хронічним головним болем напруги підвищений тонус м'язів і шкірна чутливість, яка виражається в низьких механічному, тепловому та електричному больових порогах, збудливості центральних ноцицептивных нейронів (в таламусі) й Корі головного мозку, як вважається, також бере участь у патофізіології хронічного головного болю напруги.

ПрофілактикаРедагувати

Спосіб життяРедагувати

Пиття води й уникнення зневоднення допомагає в запобіганні головному болю напруги.[5] Уникнення стресу та відпочинок часто сприяють рідшому виникненню головного болю. Алкоголь часто може посилити головний біль. Слідкування за поставою може запобігти головному болю, якщо вже присутній біль у шиї. Вчасне лікування у стоматолога також допоможе запобігти його появі. .[6][7]

ЛікиРедагувати

Людям, які мають 15 або більше нападів головного болю на місяць, можуть призначатися антидепресанти для полегшення стану. Трициклічні антидепресанти також іноді застосовуються для профілактики. Існує досить слабка доказова базу щодо застосування СІЗЗС, пропранололу і міорелаксантів для профілактики головного болю напруги.

ЛікуванняРедагувати

Іноді наявний головний біль знімається питтям води й усуненням зневоднення. Якщо симптоми не проходять протягом години, проблему може усунути зменшення стресу.

ЛікиРедагувати

Такі препарати ацетамінофен, аспірин або ібупрофен, можуть бути ефективними, але, внаслідок побічних ефектів, їх можна вживати лише кілька разів на тиждень.[8] Поєднання анальгетиків, седативних та антигістамінних препаратів а також барбітуратів часто використовуються лікарями у всьому світі. Однак, часте використання анальгетиків може призвести до іншого типу головного болю - "медикаментозного", який у світовій літературі виділяється вже в окрему нозологічну одиницю.

Ефективність ботулотоксину з точки зору доказової медицини, не доведена, не дивлячись на безліч пропозицій на ринку.[9]

Фізична терапіяРедагувати

АкупунктураРедагувати

Деякі дослідники вважають застосування акупунктури ефективним при частому або хронічному головному болю напруги.[10]

Мануальна терапіяРедагувати

Люди з головним болем напруги часто звертаються до спеціалістів з мануальної медицини й спеціалістів, які працюють зі сполучною тканиною - кінезіотерапевтів, кінезіологів та остеопатів. Дослідження ефективності цих методик неоднозначні. Одні дослідники не знаходять ніяких чітких доказів, що підтверджують ефективність у випадках головного болю напруги.[11] другі - тільки слабкі докази ефективності .[12] А в 2004 році огляд у рамках Кокранівської співпраці виявив, що мануальні методики можуть бути ефективними для мігрені і головного болю напруги, деформації хребта і шиї, а вправи можуть бути ефективні для цервікогенного (того, який походить з шиї) головного болю.[13] Два інших систематичних огляди, опублікованих в період з 2000 року по травень 2005 року не знайшли переконливих доказів на користь мануальної медицини.[14] У 2012 в рамках систематичного огляду мануальної терапії виявлено, що вона може знизити частоту й інтенсивність хронічного головного болю напруги.[15]

Кінезітерапія й лікувальна фізкультураРедагувати

Оскільки головний біль напруги може бути викликаний підвищеним тонусом м'язів шиї та голови, то згідно з міофасціальною теорією[16], цервікогенний головний біль напруги (або шийна мігрень) виникає через постійний натяг м'язів і фасцій шиї, який передається по міофасціальним лініям напруги (так званим меридіанам, або потягам). Це пояснює деякий позитивний досвід [13] застосування не лише масажу й мануальної терапії, а й фізичних вправ, які проводяться з огляду на ці лінії.[16]

ЕпідеміологіяРедагувати

Станом на 2013 рік головні болі напруги діагностовані у близько 1,6 мільярда осіб (20,8% населення)[1], частіше у жінок, ніж чоловіків (23% проти 18% відповідно).[2] незважаючи на свій доброякісний характер, головний біль напруги, особливо в його хронічній формі, може дати значну інвалідізацію пацієнтів і лягти тягарем на суспільство в цілому.[17]

ПрогнозРедагувати

Головний біль напруги, що виникає, як симптом іншого захворювання, не несе небезпеки. Як правило, можна отримати полегшення в результаті лікування основного захворювання. Часте використання знеболюючих препаратів у пацієнтів з головним болем напруги може призвести до розвитку "медикаментозного" головного болю.

ПосиланняРедагувати

  1. а б Global Burden of Disease Study 2013, Collaborators (22 August 2015). Global, regional, and national incidence, prevalence, and years lived with disability for 301 acute and chronic diseases and injuries in 188 countries, 1990-2013: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2013.. Lancet (London, England) 386 (9995): 743–800. PMC 4561509. PMID 26063472. doi:10.1016/s0140-6736(15)60692-4. 
  2. а б Vos, T; Flaxman, A. D.; Naghavi, M; Lozano, R; Michaud, C; Ezzati, M; Shibuya, K; Salomon, J. A.; Abdalla, S; Aboyans, V; Abraham, J; Ackerman, I; Aggarwal, R; Ahn, S. Y.; Ali, M. K.; Alvarado, M; Anderson, H. R.; Anderson, L. M.; Andrews, K. G.; Atkinson, C; Baddour, L. M.; Bahalim, A. N.; Barker-Collo, S; Barrero, L. H.; Bartels, D. H.; Basáñez, M. G.; Baxter, A; Bell, M. L.; Benjamin, E. J. та ін. (Dec 15, 2012). Years lived with disability (YLDs) for 1160 sequelae of 289 diseases and injuries 1990-2010: a systematic analysis for the Global Burden of Disease Study 2010. Lancet 380 (9859): 2163–96. PMID 23245607. doi:10.1016/S0140-6736(12)61729-2. 
  3. Headache Classification Subcommittee of the International Headache Society (2004). The International Classification of Headache Disorders: 2nd edition. Cephalalgia 24 (Suppl 1): 9–160. PMID 14979299. doi:10.1111/j.1468-2982.2004.00653.x. 
  4. Muscle Contraction Tension Headache на eMedicine
  5. Consumer Reports (28 April 2016). Tension Headache Treatment and Prevention. Consumer Reports. Процитовано 25 May 2016. 
  6. Nestoriuc Y, Rief W, Martin A; Rief; Martin (June 2008). Meta-analysis of biofeedback for tension-type headache: efficacy, specificity, and treatment moderators. J Consult Clin Psychol 76 (3): 379–96. PMID 18540732. doi:10.1037/0022-006X.76.3.379. 
  7. Rains JC (May 2008). Change mechanisms in EMG biofeedback training: cognitive changes underlying improvements in tension headache. Headache 48 (5): 735–6; discussion 736–7. PMID 18471128. doi:10.1111/j.1526-4610.2008.01119_1.x. 
  8. Derry, S; Wiffen, PJ; Moore, RA (13 January 2017). Aspirin for acute treatment of episodic tension-type headache in adults.. The Cochrane database of systematic reviews 1: CD011888. PMID 28084009. doi:10.1002/14651858.CD011888.pub2. 
  9. Simpson, D. M.; Hallett, M.; Ashman, E. J.; Comella, C. L.; Green, M. W.; Gronseth, G. S.; Armstrong, M. J.; Gloss, D.; Potrebic, S.; Jankovic, J.; Karp, B. P.; Naumann, M.; So, Y. T.; Yablon, S. A. (18 April 2016). Practice guideline update summary: Botulinum neurotoxin for the treatment of blepharospasm, cervical dystonia, adult spasticity, and headache: Report of the Guideline Development Subcommittee of the American Academy of Neurology. Neurology 86: 1818–1826. PMC 4862245. PMID 27164716. doi:10.1212/WNL.0000000000002560. 
  10. Linde K, Allais G, Brinkhaus B, Fei Y, Mehring M, Shin BC, Vickers A, White AR; Linde; Allais; Brinkhaus; Fei; Mehring; Shin; Vickers та ін. (2016). Acupuncture for the prevention of tension-type headache. Cochrane Database Syst Rev. 1 (4): CD007587. PMC 4955729. PMID 27092807. doi:10.1002/14651858.CD007587.pub2. 
  11. Fernández-de-las-Peñas C, Alonso-Blanco C, Cuadrado ML, Miangolarra JC, Barriga FJ, Pareja JA; Alonso-Blanco; Cuadrado; Miangolarra; Barriga; Pareja (2006). Are manual therapies effective in reducing pain from tension-type headache?: a systematic review. Clin J Pain 22 (3): 278–85. PMID 16514329. doi:10.1097/01.ajp.0000173017.64741.86. 
  12. Biondi DM (2005). Physical treatments for headache: a structured review. Headache 45 (6): 738–46. PMID 15953306. doi:10.1111/j.1526-4610.2005.05141.x. 
  13. а б Bronfort G, Nilsson N, Haas M та ін. (2004). Non-invasive physical treatments for chronic/recurrent headache. У Brønfort, Gert. Cochrane Database Syst Rev (3): CD001878. PMID 15266458. doi:10.1002/14651858.CD001878.pub2. 
  14. Ernst E, Canter PH; Canter (2006). A systematic review of systematic reviews of spinal manipulation. J R Soc Med 99 (4): 192–6. PMC 1420782. PMID 16574972. doi:10.1258/jrsm.99.4.192. 
  15. Chaibi, A; Russell, MB (July 2012). Manual therapies for cervicogenic headache: a systematic review.. The journal of headache and pain 13 (5): 351–9. PMC 3381059. PMID 22460941. doi:10.1007/s10194-012-0436-7. 
  16. а б Thomas W. Myers (LMT.) (19 September 2001). Anatomy Trains: Myofascial Meridians for Manual and Movement Therapists. Elsevier Health Sciences. с. 3. с. 280. ISBN 978-0-443-06351-0. 
  17. Lenaerts, M. E. (2006). Burden of tension-type headache. Current pain and headache reports 10 (6): 459–62. PMID 17087872. doi:10.1007/s11916-006-0078-z.