Трициклічні антидепресанти
Трициклі́чні антидепреса́нти (ТЦА, трицикліки, англ. tricyclic antidepressants, TCA) — група психотропних лікарських засобів з подібною хімічною структурою, які використовуються для лікування депресії. ТЦА були відкриті на початку 1950-х років та почали використовуватися для лікування в цьому ж десятилітті. Першим препаратом цієї групи був іміпрамін. ТЦА названі так за своєю хімічною структурою, оскільки містять три кільця атомів. Тетрациклічні антидепресанти (ТеЦА) містять чотири кільця атомів та є близькоспорідненою групою антидепресантних сполук.
Хоча трициклічні антидепресанти все ще іноді призначають для лікування депресивних розладів, вони були значною мірою замінені в більшості регіонів світу новими антидепресантами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС/SSRIs), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСіН/SNRIs), інгібітори зворотного захоплення норадреналіну (ІЗЗН/NRIs). Більшість ТЦА (за деякими виключеннями) — це препарати значно токсичніші, ніж сучасніші, в першу чергу тому, що виявляють значну м-холінолітичну та антигістамінну активність, що призводить до кардіотоксичності цих речовин. Кардіотоксичність — це найбільш поширений та відомий недолік більшості ТЦА, що i є однією з основних причин їхнього більш обмеженого використання у порівнянні з новішими класами антидепресантів..
Механізм дії ред.
Більшість ТЦА діють перш за все як інгібітори зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ІЗЗСіН), блокуючи транспортери серотоніну (SERT) та норадреналіну (NET) відповідно, що призводить до збільшення синаптичної концентрації цих нейромедіаторів та, як наслідок, покращення нейропередачі. Оскільки серотонін і норадреналін мають важливе значення в розвитку депресії та тривоги, то, як було показано, зниження їхньої активності справляє благотворний вплив на ці психічні розлади. Крім того, ТЦА різною мірою взаємодіють з мускариновими, серотонінергічними (5HT1 і 5HT2) і гістаміновими H1 рецепторами. В результаті вони також діють як потужні антигістамінні і антихолінергічні засоби. Більшість, якщо не всі, ТЦА також ефективно пригнічують натрієві та кальцієві канали L-типу, і тому діють як блокатори натрієвих та кальцієвих каналів відповідно. Ці властивості відповідають за високий рівень смертності, що спостерігався при передозуванні ТЦА внаслідок їхньої кардіотоксичності.
Показання до застосування ред.
ТЦА використовуються головним чином в клінічному лікуванні розладів настрою, таких як великий депресивний розлад (ВДР), дистимії, а також в резистентних до лікування варіантах депресій. Вони також використовуються в лікуванні цілого ряду інших медичних розладів, в тому числі тривожних розладів, таких як генералізований тривожний розлад (ГТР), соціальна фобія (СФ), відомою ще як соціальний тривожний розлад (СТР), обсесивно-компульсивний розлад (ОКР), панічний розлад (ПР), посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), тілесна дисморфофобія (ТДМФ), розлади харчової поведінки, а саме: анорексія і булімія, певних особистісних розладів, таких як межовий розлад особистості (МРО), неврологічні розлади, такі як гіперактивний розлад з дефіцитом уваги (ГРДУ), хвороба Паркінсона, а також хронічного болю, невралгії або невропатичного болю і фіброміалгії, головного болю, або мігрені, відмови від куріння, синдром Туретта, трихотіломанію, синдром подразненого товстого кишківника (СПТК), інтерстиціального циститу (ІЦ), нічного енурезу (НЕ), нарколепсії, безсоння, патологічного плачу і/або сміху, хронічної гикавки, сигуатерне отруєння, і як додатковий засіб при шизофренії.
ТЦА вводять перорально або парентерально починаючи з низької дози, яка поступово збільшується протягом перших кількох тижнів. У літніх людей використовують меншу дозу препарату. Дози повинні бути обрані індивідуально.
Клінічна депресія ред.
Протягом багатьох років ТЦА були препаратами першої лінії вибору для медикаментозного лікування клінічної депресії. Попри те, що вони як і раніше вважаються досить ефективними, вони все частіше замінюються антидепресантами з поліпшеною безпекою та профілем побічних ефектів, такими як СІЗЗС та іншими новими антидепресантами, такими як новітній оборотний ІМАО моклобемід. Проте трициклічні антидепресанти, можливо, більш ефективні при лікуванні меланхолійної депресії, ніж інші класи антидепресантів. Нові антидепресанти, як вважають, мають менше та небагато серйозних побічних ефектів, і також менш ймовірно стануть причиною травми або смерті при спробі самогубства, оскільки дози необхідні для клінічного лікування та потенційно смертельне передозування (див. терапевтичний індекс) є набагато ширшими в порівнянні.
Проте ТЦА досі іноді використовується для лікування резистентної депресії, яка не в змозі відповісти на терапію новими антидепресантами. Вважається, що вони не викликають звикання, та дещо кращі за інгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Побічні ефекти ТЦА, як правило, з'являються значно раніше за терапевтичний ефект при лікуванні депресії та/або тривоги, і потенційно можуть бути якоюсь мірою небезпечними, бо сила волі може зростати, що, можливо, надасть пацієнтові більшого бажання спробувати накласти на себе руки або здійснити це.
Хронічний біль ред.
ТЦА показали ефективність в клінічному лікуванні цілого ряду різних типів хронічного болю, зокрема невралгії, або невропатичного болю і фіброміалгії. Точний механізм дії для пояснення їхньої анальгетичної ефективності неясний, але, як вважають, вони непрямим чином модулюють опіоїдні системи нисхідних шляхів головному мозку через серотонінергічну та норадренергічну нейромодуляцію, поряд з іншими властивостями. Вони також ефективні в профілактиці мігрені, хоча не як засіб миттєвого полегшення гострого нападу мігрені. Вони також можуть бути ефективними для запобігання хронічних головних болів напруженості.
Побічні ефекти ред.
Багато побічних ефектів можуть бути пов'язані з антимускариновими властивостями ТЦА. Такі побічні ефекти є досить поширеним явищем і можуть включати: сухість у роті, сухість в носі, розпливчастий зір, знижену моторику ШКТ або запор, затримку сечі, когнітивні порушення і/або порушення пам'яті, підвищення температури тіла.
Інші побічні ефекти можуть включати сонливість, занепокоєння, емоційне притуплення (апатія/ангедонія), сплутаність свідомості, неспокій, запаморочення, акатизію, підвищену чутливість, зміну апетиту і ваги, пітливість, сексуальні дисфункції, м'язові судоми, слабкість, нудоту і блювання, гіпотонію, тахікардію і рідко нерегулярні серцеві ритми. Сіпання, галюцинації, марення і кома також є деякими з токсичних ефектів, викликані передозуванням. При застосуванні ТЦА також повідомляється про рідкісні випадки рабдоміолізу, або руйнування м'язової тканини.
Толерантність до цих побічних ефектів антидепресантів часто виникає, якщо лікування продовжується. Побічні ефекти також можуть спричиняти менше труднощів, якщо лікування починають з малих доз, а потім поступово підвищують, хоча в такому випадку це також може затримати корисний вплив антидепресантів.
ТЦА можуть поводитися як антиаритмічні препарати 1A класу і в результаті теоретично можуть припиняти фібриляцію шлуночків, знижувати скорочувальну здатність серцевого м'яза та збільшувати циркуляцію крові по колатералям в ішемізованих ділянках міокарда. Природно, що при передозуванні вони можуть бути кардіотоксичними, при цьому подовжуючи серцевий ритм та збільшуючи збудливість міокарда.
Нове дослідження також надало переконливі докази зв'язку між довгостроковим використанням антихолінергічних препаратів, таких як ТЦА та деменцією. Хоча багато досліджень вже дослідили цей зв'язок, це було перше дослідження з використанням довгострокового підходу (понад сім років), яке виявило, що деменції, пов'язані з антихолінергічними препаратами, можуть бути необоротними навіть через роки після припинення вживання цих ліків. Антихолінергічні препарати блокують дію ацетилхоліну, який передає сигнали в нервовій системі. У головному мозку ацетилхолін бере участь в процесах навчання і запам'ятовування.