Відкрити головне меню

Гоголеве (село)

село в Шишацькому районі Полтавської області (Україна)
(Перенаправлено з Гоголеве (Шишацький район))

Го́голеве — село в Україні, в Шишацькому районі Полтавської області. Населення становить 524 осіб. Орган місцевого самоврядування — Гоголівська сільська рада. Відстань до райцентру становить близько 16 км і проходить автошляхом місцевого значення.

село Гоголеве
Краєвид села (фото 1915 року)
Краєвид села (фото 1915 року)
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Шишацький район
Рада/громада Гоголівська сільська рада
Код КОАТУУ 5325781601
Облікова картка Гоголеве 
Основні дані
Населення 524
Поштовий індекс 38040
Телефонний код +380 5352
Географічні дані
Географічні координати 49°49′03″ пн. ш. 34°10′45″ сх. д. / 49.81750° пн. ш. 34.17917° сх. д. / 49.81750; 34.17917Координати: 49°49′03″ пн. ш. 34°10′45″ сх. д. / 49.81750° пн. ш. 34.17917° сх. д. / 49.81750; 34.17917
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Відстань до
обласного центру
57,7 км
Відстань до
районного центру
16,8 км
Місцева влада
Адреса ради 38040, Полтавська обл., Шишацький р-н, с. Гоголеве, вул. Жовтнева, 12, 93-8-42
Сільський голова Шарлай Андрій Іванович
Карта
Гоголеве. Карта розташування: Україна
Гоголеве
Гоголеве
Гоголеве. Карта розташування: Полтавська область
Гоголеве
Гоголеве
Гоголеве. Карта розташування: Шишацький район
Гоголеве
Гоголеве

Гоголеве у Вікісховищі?

Яновщина (Василівка) на карті 1878 року

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

 
Став у парку

Село Гоголеве розташоване на відстані 3-х км від лівого берега річки Грузька Говтва, за 0,5 км від сіл Воронянщина та Шарлаївка. Селом протікає струмок, що має назву Гоголівський.

ІсторіяРедагувати

Село мало назву Яновщина, було маєтком батьків Миколи Гоголя. 1784—1796 у складі Баляснівської волості Полтавського повіту Катеринославського намісництва як поміщицька власність полкового писаря Яновського.

На 1 лютого 1925 року центр Яновщанської (Яновщинської) сільської ради Баляснівського району Полтавської округи Полтавської губернії. У 1926—1928 роках центр Яновщинської сільради Баляснівського району Полтавської округи [1]

Визначні пам'яткиРедагувати

 
Музей-садиба Миколи Гоголя


У селі є Музей-садиба Миколи Гоголя. Тут був родовий маєток Гоголів, де письменник провів свої дитячі та юнацькі роки (на той час населений пункт називався Василівка).

У XVIII ст. перейшла батькам Миколи Гоголя у спадщину.

1943 р. — залишився лише фундамент, але в 1984 р. до 175-річчя з дня народження Гоголя садиба була відтворена. Посаджено новий парк. Зроблено ставки в парку, альтанки, грот. Все так, як було за життя письменника. Відбудували старий флігель, який був робочим кабінетом. Встановили пам'ятник Гоголю.

Садиба відтворена за фотографіями, малюнками, планами, листами і спогадами сучасників. Відновлено батьківський будинок і флігель з робочим кабінетом Миколи Гоголя, збереглися ставки, грот, сад, могила батьків.

Силами ініціативної групи відроджується Церква Різдва Пресвятої Богородиці.

Діяльність - Національний заповідник-музей М. В. ГоголяРедагувати

У заповіднику-музею М.В. Гоголя відбулася 100-та ювілейна виставка великого полтавського майстра пензля Володимира Миколайовича Кривого, присвячена 75-річчю від дня народження художника.

Виставка була представлена вибраними творами майстра за період, що охоплює  2005 – 2013 рр.. Художній доробок майстра пензля за його роки творчості вражає своєю кількістю - більше 16 тисяч картин. За сприянням Полтавського відділення Українського фонду культури та гоголівського музею було випущено каталог, приурочений святковому заходу - подвійному ювілеєві. У ньому описаний життєвий шлях художника, перераховані роботи представлені на виставці, фото деяких картин, а також перелік виставок в Україні і за кордоном за участю Володимира Миколайовича.

Працівниками національного музею-заповідника М. В. Гоголя під час виставки, було проведено творчий вечір «Спасибі долі, що цвіт любові в серці не згаса…» з нагоди ювілею творчої людини, великого трудівника, мецената Володимира Кривого.

Розділити приємні хвилини спілкування завітали друзі митця, шанувальники його творчості, представники колективів освітніх закладів (Гоголівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів ім. М.В. Гоголя, Диканської гімназії ім. М. В. Гоголя, Диканської гімназії № 2).

Вечір розпочався піснею. Ювіляру урочисто піднесли іменинний пиріг від вдячних шанувальників таланту. Ведуча заходу Світлана Кирнос ознайомила присутніх із цікавими сторінками життя художника: «…10 квітня 1938 року в селі Михайлівка Гайсинського району на Вінниччині народився хлопчик – назвали Володею. Не все так добре склалося в родині – рано залишився без мами. Важке дитинство, навчання, служба в лавах Радянської Армії, звільнення офіцером, але в подальшому житті перемогла  любов до малярства.

У 1980 році вступив до Московського університету народної творчості на курс «Станкового живопису і графіки», який у 1983році закінчив з оцінкою «відмінно». І пішли професійні роботи, персональні виставки».

Твори Володимира Кривого є у приватних колекціях жителів Польщі, Німеччини, США, Болгарії, Ізраїлю, Португалії, Канади, Чехії, Румунії, Словаччини, Італії, Франції, Швеції, але найбільше їх - на Полтавщині.

На вечорі  Володимиру Миколайовичу вручили грамоту від управління культури Полтавської ОДА, подяку та подарунок національного музею-заповідника М. В. Гоголя. Із вдячними словами та побажаннями до художника  звернулися Анатолій Матяш, Катерина Чернова, Алла Сотник, Надія Горячун.  Після виступів прозвучала  улюблена пісня майстра пензля «Гречаники» у виконанні працівників музею, під час якої Володимир Миколайович із задоволенням підтанцьовував[2].

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Адміністративно-територіальний поділ Полтавщини (1648-2012 рр.): Довідник з історії адміністративно-територіального поділу / Редкол.: Білоус Г.П., Білоусько О.А., Гудим В.В. та ін.; упоряд.: Васильєва Ю.О., Жук В.Н., Коротенко В.В. та ін.– Вид. друге, перероб. і доп.– Полтава: ТОВ «АСМІ», 2012.– С. 286.
  2. Матяш, Анатолій (2013-04-26, №17 (7450)). Ювілейна виставка у гоголівській садибі (українською). Шишаки, Полтавська область: Тижневик "Сільське життя". с. 5. 

ПосиланняРедагувати