Гніздівка звичайна

вид рослин

Гніздівка звичайна (Neottia nidus-avis) — трав'яниста рослина родини орхідні (Orchidaceae).

Гніздівка звичайна
Neottia nidus-avis plants.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Холодкоцвіті (Asparagales)
Родина: Зозулинцеві (Orchidaceae)
Підродина: Epidendroideae
Рід: Гніздівка (Neottia)
Вид:
Гніздівка звичайна (N. nidus-avis)
Біноміальна назва
Neottia nidus-avis

Наукове значенняРедагувати

Євросибірський вид на південно-східній межі суцільного ареалу.

Морфологічна характеристикаРедагувати

Багаторічна трав'яниста сапрофітна кореневищна рослина заввишки 20-45 см. Стебло світло-буре. Листки лускоподібні. Квітки жовтувато-бурі, досить великі, з медовим ароматом, зібрані у довге китицеподібне суцвіття. Цвіте у червні — липні. Плодоносить у серпні — вересні. Розмножується насінням, рідше вегетативно (кореневищами). Насіння проростає під землею за участю гриба. Надземний пагін розвивається на 9-10-й рік і через два місяці після цвітіння всихає. Часом суцвіття не може пробитися на поверхню ґрунту і тоді квітки запліднюються під землею (для них характерна клейстогамія). Іноді насіння проростає прямо в коробочці. Сціофіт. Мезофіт.

 
Гніздівка у Карпатському біосферному заповіднику

Пагони зберігаються протягом всього року, лишаючись навіть взимку.

ПоширенняРедагувати

Закарпаття, Українські Карпати, Передкарпаття, Розточчя, Опілля, Полісся, Лісостеп — спорадично, у північній частині Лівобережного Степу, в Криму (переважно в гірських районах) — рідко. Вид поширений у Європі, Середземномор'ї, на Кавказі, у Малій Азії, Західному Сибіру.

Місця зростанняРедагувати

Тінисті листяні, мішані, рідше соснові ліси, переважно в місцях з розрідженим трав'яним покривом серед опалого листя або хвоїнок.

ЧисельністьРедагувати

Локальні популяції трапляються спорадично; рослина зростає поодинці або невеликими групами. Спостерігається тенденція до скорочення.

Причини зміни чисельностіРедагувати

Руйнування місць зростання, негативний вплив рекреації та лісовпорядкувальних робіт, зривання на букети.

Заходи охорониРедагувати

Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Вид охороняється на території заповідників: Карпатському (біосферний), Розточчя (природний), Криму, а також багатьох заказників і пам'яток природи. Необхідно здійснювати контроль за станом популяцій.

ПосиланняРедагувати