Кржижановський Гліб Максиміліанович

Гліб Максиміліанович Кржижановський
Народився	12 (24) січня 1872; Самара
Помер	31 березня 1959 (87 років); Москва
Поховання	Некрополь біля Кремлівської стіни
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	економіст, політик, інженер
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
Знання мов	російська
Членство	Російська академія наук, Академія наук СРСР, НАН України, ЦК КПРС, Центральний виконавчий комітет СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет, Союз боротьби за визволення робітничого класу і Польська академія наук
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія	КПРС, Російська соціал-демократична робітнича партія і Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)
У шлюбі з	Q111448413?
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

Гліб Максиміліанович Кржижановський (12 (24) січня 1872(18720124), Самара — 31 березня 1959, Москва) — російський комуністичний діяч, вчений, енергетик, академік АН УРСР і АН СРСР (з 12 січня 1929), Герой Соціалістичної Праці (23.01.1957). Член ВЦВК і ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання. Член ЦК РСДРП у 1903—1904 роках. Член ЦК ВКП(б) у 1924—1939 роках.

Біографія ред.

Народився 12 (24) січня 1872 року в Самарі. Дід був вихідцем із Польщі, декабристом, відбував заслання в Тобольську, де і помер. Батько працював адвокатом із кримінальних справ.

З тринадцяти років Гліб Кржижановський почав підробляти репетиторством. Був знайомий з революційними народниками, які відбували заслання в Самарі. У 1889 році закінчив Самарське реальне училище.

1889 року вступив до Санкт-Петербурзького технологічного інституту. З 1893 року належав до марксистського руху, був членом марксистського гуртка студентів-технологів. У 1894 році закінчив з відзнакою Санкт-Петербурзький технологічний інститут.

З вересня 1894 по січень 1895 року — технік із кустарних промислів при Нижньогородському земстві, брав участь у діяльності нижньогородської соціал-демократичної групи.

У січні — вересні 1895 року — асистент із органічної технології Санкт-Петербурзького технологічного інституту. У вересні — грудні 1895 року — хімік-лаборант Олександрівського заводу Санкт-Петербурга.

Вже у той час інженер Кржижановський став найближчим помічником Леніна в створенні «Союзу боротьби за звільнення робочого класу». Входив в керівний центр «Союзу боротьби», вів заняття в гуртках робітників (іменувався «Григорієм Івановичем»), поширював нелегальну літературу, писав листівки, допомагав Леніну в підготовці видання газети «Робоча справа».

У грудні 1895 року заарештований одночасно з Леніном і іншими товаришами по «Союзу боротьби». До 1897 року перебував у в'язницях Санкт-Петербурга та Москви. З квітня 1897 року — на засланні в селі Тесинське (нині Тесь) Мінусинського повіту Східного Сибіру. Зустрічався зі всіма соціал-демократами Мінусинського округу, був учасником їх загальних зустрічей. Під час заслання ґрунтовно вивчав твори Маркса і Енгельса, в рукописах читав роботи Леніна.

У вересні 1899 року переїхав з дружиною в місто Нижнєудинськ Іркутської губернії, де з жовтня 1899 по лютий 1900 року працював слюсарем, помічником машиніста, машиністом на Сибірській залізниці. У лютому 1900 — вересні 1901 року — помічник начальника, начальник тайгової ділянки служби тяги (начальник депо станції «Тайга») Томської губернії.

У вересні 1901 року виїхав за кордон, в Мюнхені зустрічався з Леніном. За домовленістю з Леніним Г. М. Кржижановський після повернення до Росії повинен був поселитися в Самарі і розвернути нелегальну роботу зі створення центральної іскрівської організації.

Меморіальна дошка на будинку в Києві на вулиці Терещенківській

У січні 1902 — липні 1903 року — начальник депо Самаро-Златоустівської залізниці в місті Самарі.

З липня 1903 по листопад 1905 року працював завдувачем лабораторії із випробовування матеріалів в Управлінні Південно-Західної залізниці в Києві, був представником Російської частини РСДРП у місті. На фасаді будинку залізниці (вул. Лисенка № 6) було встановлено меморіальну дошку Кржижановському. Жив на вул. Терещенківській № 11 (у 1903—1905 роках), де також встановлено меморіальну дошку.

З листопада 1905 по березень 1907 року був безробітним, займався літературною працею та репетиторством у Санкт-Петербурзі. У березні 1907 — січні 1910 року — монтер, завідувач кабельної мережі Василівського острова Акціонерного товариства електроосвітлення (1886 року) в Санкт-Петербурзі.

У січні 1910 — березні 1912 року — завідувач кабельної мережі, в березні 1912 — травні 1922 року — завідувач контори Акціонерного товариства електроосвітлення (1886 року), завідувач електростанції товариства «Електропередача» в місті Богородську Московської губернії. Одночасно в 1917—1919 роках — у відділі постачання (палива) Московської ради.

Після Жовтневого перевороту Г. М. Кржижановський всі свої знання і організаторські здібності віддає справі електрифікації. З 1919 по 1920 рік — голова Комітету державних споруд, завідувач Головного управління електропромисловості «Головенерго» Вищої ради народного господарства (ВРНГ) РРФСР. У 1920 році за дорученням Леніна очолив Державну комісію з електрифікації Росії ВРНГ РРФСР (ГОЕЛРО).

У березні 1921—1923 роках — голова Державної планової комісії при Раді праці і оборони РРФСР.

У 1925—1930 роках — голова Державної планової комісії при Раді праці і оборони СРСР.

15 травня 1929 — 28 лютого 1939 року — віцепрезидент Академії наук СРСР.

У 1930—1932 роках — голова Головного управління енергетичного господарства «Головенерго» ВРНГ (Народного комісаріату важкої промисловості) СРСР.

У жовтні 1931 — 31 березня 1959 року — директор Енергетичного інституту Академії наук СРСР.

У 1932—1936 роках — голова Комітету з вищої технічної освіти при ЦВК СРСР та заступник народного комісара освіти РРФСР.

Нагороди ред.

Герой Соціалістичної Праці (23.01.1957)
п'ять орденів Леніна (29.12.1930; 19.09.1953; 08.10.1953; 23.03.1956; 23.01.1957)
два ордени Трудового Червоного Прапора (21.12.1936; 10.06.1945)
медалі

Вшанування ред.

Після смерті 31 березня 1959 року був кремований, прах поміщений в урні в Кремлівській стіні на Червоній площі в Москві. З 1959 до 2022 року в Києві вулиця Омеляна Пріцака носила назву вулиця Академіка Кржижановського.

Література ред.

«Вулиці Києва, Довідник» УЕ, Київ-1995;
Дейч Г. М. Глеб Максимельянович Кржижановский // Дейч Г. М. Ленинские экскизы к портретам друзей и противников. — Л., 1990. — С. 53-68.(рос.)
Кохтев Н. Н. Г. М. Кржижановский — автор плана ГОЭЛРО и «Варшавянки»// Рус. речь. — 1987. — № 1. — С. 39-44(рос.);
Ершков Н. Остаются, как скалы: [О Г. М. Кржижановском]// Соц. индустрия. — 1986. — 6 листопада.(рос.);
Залесский К. А. Империя Сталина. Биографический энциклопедический словарь. Москва, Вече, 2000(рос.);
Шикман А. П. Деятели отечественной истории. Биографический справочник. Москва, 1997(рос.)