Відкрити головне меню

Будівля Управління Південно-Західної залізниці

Будівля Управління Південно-Західної залізниці — розташована по вулиці Лисенка, 6 у Києві.

Будівля Управління Південно-Західної залізниці
Будівля Управління ПЗЗ, 2009. Перефарбована після Помаранчевої революції
Будівля Управління ПЗЗ, 2009. Перефарбована після Помаранчевої революції
50°26′51″ пн. ш. 30°30′42″ сх. д. / 50.4476389° пн. ш. 30.5116944° сх. д. / 50.4476389; 30.5116944Координати: 50°26′51″ пн. ш. 30°30′42″ сх. д. / 50.4476389° пн. ш. 30.5116944° сх. д. / 50.4476389; 30.5116944
Країна Україна Україна
Місто Київ, Лисенка, 6
Стиль цегляний стиль
Автор проекту О. Гоген,
В. Куликовський
Засновник Південно-Західні залізниці
Будівництво 1888 1889 роки
Статус  Пам'ятка місцевого значення[1]

Будівля Управління Південно-Західної залізниці. Карта розташування: Україна
Будівля Управління Південно-Західної залізниці
Будівля Управління Південно-Західної залізниці
Будівля Управління Південно-Західної залізниці (Україна)
Будівля Управління Південно-Західної залізниці у Вікісховищі?

Зміст

Історія спорудженняРедагувати

 
Будівля Управління ПЗЗ, історична світлина

Цю відому будівлю в центрі Києва побудували в 19 столітті всього за один рік.

На місці садиби Самонова, яка розміщалася на перехресті вулиць Фундуклейської (нині Богдана Хмельницького) та Театральної (тепер Миколи Лисенка) вже понад століття височить Управління Південно-Західної залізниці.

Роботи зі спорудження цієї величної будівлі, що займає величезний квартал, почалися 26 квітня 1888. На об'єкті щодня працювали до тисячі чоловік. Вже 19 липня 1889 відбувся урочистий обряд освячення будівлі, створеного за проектом архітекторів О. фон Гогена та Б. Куликовського. Головним підрядчиком був Єрохін.

Будинок являє собою три з'єднаних між собою флігелі з двома внутрішніми дворами, де колись розміщувалися фонтани вишуканих форм. Всі ліплення були виконані в майстерні київського скульптора Єви Куликовської.

Цоколь виготовлений з граніту, завезеного з Волинської губернії, а стіни — з цегли виробництва київських заводів.

В середині будівлі налічувалося 194 приміщення, а довжина його коридорів перевищувала кілометр. Площа всіх приміщень Управління становила 2248 квадратних сажнів (4796,33 квадратних метрів). Більше половини цієї площі зайняли кабінети для співробітників, а п'ята частина займали сходові прольоти, коридори та інші господарські приміщення. Зал засідань на 2 поверсі був збудований в стилі ренесансу, а кабінет начальника залізниці — в стилі Людовіка XVI.

Опалення здійснювалося за допомогою 200 печей. Дрова для них подавалися електричними підйомниками з підвалу, який розташовувався в одному з внутрішніх дворів. Освітлення приміщення було електричним і забезпечувалося власною електростанцією. Будівлю оснастили водопроводом, пожежними постами і каналізацією.

Будівельна вартість споруди становила 430 тисяч царських рублів без вартості садиби площею тисячу квадратних сажнів (больше 2000 кв.м.), яку придбали за 40 тисяч рублів. У ті часи оренда 1 квадратного метра площі по вулиці М. Лисенка коштувала 10 рублів 80 копійок.

Щорічна експлуатаційна вартість споруди становила суму близько 20 тис. рублів.

Але вже на п'ятому році існування будівлі на його верхніх поверхах з'явилися тріщини загрозливих розмірів. У зв'язку з цим на посилення і реконструкцію фундаменту в 1899 році за проектом архітектора Олександра Кобелева витратили 12 тисяч рублів. Зважаючи на рельєф вулиці, права частина реконструйованої споруди склала 4, а ліва — 5 поверхів.

Середня заробітна плата обслуговуючого персоналу будівлі Управління Південно-Західної залізниці — механіка, слюсаря, двірника (усього 18 чоловік) — становила 360 рублів на місяць. У 1904 році середній заробіток залізничника становив 300 рублів, а вартість гарячої або м'ясної страви в їдальні — 10-12 копійок, при цьому 5 копійок доплачувало Управління.

Сучасний станРедагувати

В 1990–2000 роках у будівлі разом з Управлінням Південно-Західної залізниці знаходилася Державна адміністрація залізничного транспорту України.

Завдяки критим переходам за адресою вул. Лисенка, 6 об'єднано кілька споруд. Увійшовши з вулиці Лисенка, можна вийти на вул. Івана Франка, не виходячи назовні. З центрального входу будівлі сходи прикрашає картинна галерея колишніх начальників залізниці.

Меморіальні дошкиРедагувати

 
Меморіальна дошка Вітте С. Ю. на Будівлі Управління Південно-Західної залізниці

На фасаді будинку Управління:

  • 1962 — відкрито мармурову меморіальну дошку (архітектор П. Є. Захарченко) більшовику, одному з керівників страйку службовців Південно-Західної залізниці 1905 року Олександру Шліхтеру, де той працював статистиком у 1902–1906 роках.
  • встановлено меморіальну дошку Глібу Кржижановському — члену Російської частини РСДРП, російському вченому, академіку АН УРСР, який працював тут у 1905–1906.
  • є (була?) меморіальна дошка, що увіковічує страйк залізничників 1905 року.
  • 2009 року встановлено меморіальну дошку С. Ю. Вітте[2].

Видатні особи, що працювали в будівліРедагувати

  • Олександр Бородін, інженер, винахідник, начальник залізниці (у 1889–1896 роках);
  • Клавдій Немішаєв, державний діяч, начальник залізниці (у 1896–1905 та 1906–1913 роках);
  • Гліб Кржижановський, вчений (у 1903–1905 роках);
  • Олександр Шліхтер, державний діяч (у 1902–1905 роках);
  • Петро Кривонос, начальник залізниці (у 1953–1980 роках);
  • ряд відомих інженерів — А. Абрагамсон, І. Хижняков та архітекторів — І. Бєляєв, О. Вербицький, З. Журоавський, О. Кобелєв, В. Куликовський, В. Риков, К. Остроградський.
  • Георгій Кірпа, генеральний директор Укрзалізниці (у 2000–2001 роках до переїзду у споруду Укрзалізниці на вулиці Тверській)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 17.11.1987 № 1112
  2. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 серпня 2009 року № 911 «Про встановлення меморіальних дощок у м. Києві»[недоступне посилання з лютий 2019] // «Хрещатик». — № 118 (3564). — 2009. — 4 вересня. — С. 4.