Ватагін Гліб Васильович
Ватагін Гліб Васильович (англ. Gleb Wataghin, 3 листопада 1899, Бірзула — 10 жовтня 1986, Турин) — італійський фізик, творець великої наукової школи в Бразилії.
| Ватагін Гліб Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
3 листопада 1899[1][2] Подільськ, Бірзулівська волостьd, Ананьївський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія[2] |
| Помер |
10 жовтня 1986[1] (86 років) Турин, Італія[2] |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | фізик, викладач університету |
| Alma mater | Туринський університет |
| Галузь | фізика елементарних частинок і квантова фізика |
| Заклад |
Університет Сан-Паулу Туринський університет |
| Відомі учні | César Lattesd |
| Аспіранти, докторанти |
César Lattesd Sergio Fubinid Джан-Карло Вік |
| Членство |
Національна академія дей-Лінчей Туринська академія наук[2] |
| Нагороди |
член Американського фізичного товариства[d] |
 Ватагін Гліб Васильович у Вікісховищі | |
| Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії. (31 січня 2020) |
Біографія ред.
Син інженера шляхів сполучення Василя Івановича Ватагіна (1864—1929)[3] і Євгенії Гуляницької. Народився 3 листопада 1899 року в Бірзулі Ананьївського повіту Херсонської губернії, де його батько служив начальником 3-ї дистанції Південно-Західної залізниці[4].
Середню освіту здобув в Імператорській Олександрівській гімназії в Києві, де був однокласником Івана Булгакова, молодшого брата відомого письменника[5][6]. У 1918 році закінчив курс гімназії і вступив до Університету Св. Володимира.
У 1920 році емігрував через Крим і Грецію до Італії й оселився в Турині, де в 1922 році з відзнакою (з максимальними балами) отримав ступінь з фізики, а в 1924 (також з відзнакою і з максимальними балами) — з математики. Італійське громадянство отримав у 1929 р.. З 1925 по 1933 роки викладав фізику і математику в Туринській королівській академії і в Туринської військовій школі. У 1933—1934 роках викладав в Туринському університеті.
У 1934 році Гліб Ватагін прийняв запрошення університету Сан-Паулу і переїхав до Бразилії. Ціла плеяда фізиків Бразилії вирощена Ватагіним: С. Латтес[en], О. Сала, М. Шенберг та ін.. Створення бразильської наукової школи забезпечувалося також тим, що Ватагін запрошував відомих вчених з усього світу викладати в Бразилії (А. Комптон, Ю. Хідекі, Д. Бома[en], Р. Фейнмана, Дж. Окк'яліні[en]).
У 1949 році Ватагін повернувся до Італії і став професором Туринського університету. У 1950 році він був обраний в Туринську академію наук, а в 1951 році нагороджений премією Антоніо Фельтрінеллі. За спогадами радянського фізика М. О. Маркова, в 1965 році Ватагін відвідав Радянський Союз для участі в конференції з фізики елементарних частинок в Києві, яка, зокрема, проходила і в будівлі його рідної Олександрівської гімназії[7]. Згодом Гліб Васильович неодноразово відвідував Радянської Союз, а Марков при кожній поїздці в Італію «вважав своїм обов'язком відвідати Турин, щоб зустрітися з Ватагіним, великим російським патріотом за кордоном».
Помер Гліб Ватагін у 1986 році в Турині.
Праці ред.
Гліб Васильович відомий як першопроходець в області нелокальної квантової теорії поля (Wataghin, 1934), а також своїми видатними роботами в галузі фізики космічних променів (він теоретично передбачив можливість народження декількох вторинних частинок при високих енергіях). Також працював над статистикою частинок при низьких температурах, над питаннями складу зірок в астрофізиці, над нелокальною теорією композитних моделей кварків. Йому (у співавторстві з іншими вченими) належить відкриття адронних злив. Ватагіним і його бразильським колегою О. Сала експериментально знайдено перетин протон-протонної взаємодії високих енергій.
Вшанування ред.
Іменем Ватагіна названі фізичний факультет університету Кампінас і премія з фізики.
Основні роботи ред.
- G. Wataghin, Bemerkung über die Selbstenergie der Elektronen, Zeitschrift für Physik 88, pp. 92-98 (1934)
- G. Wataghin, Thermal Equilibrium Between Elementary Particles, Phys. Rev. 63, 137 (1943)
- G. Wataghin, On the Formation of Chemical Elements Inside the Stars, Phys. Rev. 73, 79 (1948)
- M. Panetti, G. Wataghin, Cosmic-Ray Intensity in the Upper Atmosphere, Phys. Rev. 79, pp. 177—178 (1950)
Примітки ред.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г www.accademiadellescienze.it
- ↑ Историк С. В. Волков. База данных «Участники Белого движения в России» на январь 2016. Буква В.
- ↑ Список личного состава Министерства путей сообщения. 1896 г. — СПб., 1896. — С. 817.
- ↑ Столетие Киевской Первой гимназии. Т. 1. — Киев, 1911. — С. 487.
- ↑ Марков М. А. Размышляя о физиках…, о физике…, о мире… — М.: Наука, 1993. — С. 83.
- ↑ Марков М. А. Размышляя о физиках…, о физике…, о мире… — М.: Наука, 1993. — С. 85.
Література ред.
- Ю. М. Ранюк. Ватагін Гліб Васильович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2005. — Т. 4 : В — Вог. — 700 с. — ISBN 966-02-3354-X.
- Храмов Ю. А. [295 Ватагин Глеб (Глеб Васильевич)] // Физики : Биографический справочник / под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М. : Наука, 1983. — С. 57. — 400 с. — 200 000 екз.
- RA Salmeron, «Gleb Wataghin», 2000.
- Enrico Predazzi, «Gleb Wataghin», XX Encontro Nacional de Partículas e Campos, SBF (1999) (доступна в Інтернеті в перекладі португальською мовою [Архівовано 8 грудня 2012 у Archive.is])
- А. Н. Сисакян, «Явление термализации в физике адронов», УФН 173 328 (2003)