Глауберит
Глауберит — мінерал класу сульфатів, сульфат кальцію та натрію острівної будови.
| Глауберит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Glb[2] |
| Хімічна формула | Na₂Ca(SO₄)₂[3] |
| Nickel-Strunz 10 | 7.AD.25[4] |
| Dana 8 | 28.4.2.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | моноклінна сингонія[3] |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Ґляубер Йоганн Рудольф[5] |
| Типова місцевість | Вільяррубія-де-Сантьяго |
 Глауберит у Вікісховищі | |
Етимологія та історія
ред.Вперше глауберит був знайдений у муніципалітеті Вільяррубія-де-Сантьяго у складі автономної спільноти Кастилія-Ла-Манча у провінції Толедо і описаний французьким хіміком, мінералогом та геологом Александром Бронньяртом (1770—1847). Він назвав мінерал на честь німецького алхіміка Йоганна Рудольфа Глаубера (1604—1670), який відкрив і описав сульфат натрію (глауберова сіль).
Типовий матеріал мінералу доступний у Музеї національної природної історії в Парижі за каталогом Nr. 23.400 — 23.402
Загальний виклад
ред.Хімічна формула: Na2Ca[SO4]2. Містить (%): Na2О — 22,29; CaO — 20,16; SO3 — 57,55. Сингонія моноклінна; кристали таблитчасті, призматичні, діпірамідальні. Спайність довершена в одному напрямі. Твердість 2,5. Густина 2,75-2,85. Колір сірий, жовтуватий, бурий. Блиск скляний до воскового. На площинах спайності перламутровий полиск. Характерний злегка солоний присмак. Слабкорозчинний у воді.
Поширення: загальна складова континентальних і морських родовищ евапориту; як сублімації навколо фумарол; в заповнених мінералами порожнинах у базальтовій лаві; у родовищах нітратів у посушливому кліматі. Типовий осадовий мінерал морського і озерного походження, один з важливих компонентів соляних родовищ (наприклад, Кара-Богаз-Гол).
Асоціація: галіт, полігаліт, ангідрит, гіпс, тенардит, мірабіліт (евапорити); сасоліт (фумароли); бльодит (поклади нітратів).
Знахідки: в Іспанії, у муніципалітетах Вільяррубія-де-Сантьяго, Оканья в Іспанії; поблизу Вестерегельна, Саксонія-Ангальт, Німеччина; Гальштата, Австрія; поблизу Нансі, Мерт і Мозель, Франція; Тальталь, Антофагаста, Чилі; у США, з озера Серлз, Боракс Лейк, Каліфорнія; в родовищах пермської солі Ектор і Аптон, Техас; поблизу м. Кемп-Верде, Аризона; з Великого Солоного озера, Юта. в Гіпсамвілі, Манітоба, Канада; з озера Гілліс, Лочіл, Південна Австралія; на острові Вулькано, Ліпарські острови, Італія; на вулканічному острові Суртсей, Ісландія.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б rruff — Міжнародна мінералогічна асоціація, Університет Аризони.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
- ↑ Brongniart A Sur une nouvelle espèce de minéral de la classe des sels, nommée glauberite // Annales des Mines — 1808. — Vol. 23. — P. 5–20. — ISSN 0295-4397; 2271-7943; 0003-4282
Література
ред.- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Глауберит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Глауберит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
- Glauberite in the Handbook of Mineralogy [Архівовано 27 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Dana, E.S. (1868) Dana’s system of mineralogy, (5th edition), 627–628.
Посилання
ред.- Webmineral [Архівовано 5 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Mindat [Архівовано 31 травня 2010 у Wayback Machine.]
- General Glauberite Information [Архівовано 5 травня 2010 у Wayback Machine.]
- Glauberit bei mindat.org [Архівовано 31 травня 2010 у Wayback Machine.]