Ґладишів

село в Польщі, Малопольське воєводство, Горлицький повіт
(Перенаправлено з Гладишів)

Ґладишів (пол. Gładyszów) — лемківське село у Польщі, у гміні Устя-Горлицьке Горлицького повіту Малопольського воєводства. Населення — 372 особи (2011[1]).

Село
Ґладишів
пол. Gładyszów
Церква Вознесіння Господнього

Координати 49°31′15″ пн. ш. 21°15′50″ сх. д. / 49.52083333336111082° пн. ш. 21.26388888891666795° сх. д. / 49.52083333336111082; 21.26388888891666795Координати: 49°31′15″ пн. ш. 21°15′50″ сх. д. / 49.52083333336111082° пн. ш. 21.26388888891666795° сх. д. / 49.52083333336111082; 21.26388888891666795

Країна Польща
Воєводство Малопольське воєводство
Повіт Горлицький повіт
Гміна Устя-Горлицьке
Перша згадка 1629
Площа 16,9 км²
Населення 372 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 18
Поштовий індекс 38-315
Автомобільний код KGR
SIMC 0467991
GeoNames 772183
OSM 2668411 ·R (Ґміна Устя-Горлицьке)
Ґладишів. Карта розташування: Польща
Ґладишів
Ґладишів
Ґладишів (Польща)
Ґладишів. Карта розташування: Малопольське воєводство
Ґладишів
Ґладишів
Ґладишів (Малопольське воєводство)
Мапа

Історія ред.

Поселення Квочень було засновано в кінці XVI століття, а перша письмова згадка датується 1629 роком[2]. Відколи започаткували село, тут діяла греко-католицька парафія. Коли село перейшло у власність Ґладишів, воно дістало теперішню назву.

До 1834 р. Ґладишів становив одну парохію зі Смерековцем. Метричні книги провадились від 1776 р[3].

1881 року тут жило 760 осіб, здебільшого лемків.

У 1914 р. за москвофільство 21 жителя села заарештовано й вислано до Талергофу.

У роки Першої світової війни більша частина села і дерев'яна церква XVIII століття разом із документами історії села й парохії згоріли. 27 листопада 1918 р. в Гладишеві відбулося велике віче лемків, де засновано Руську Раду, яка підпорядковувалась т. зв. Лемко-Русинській Республіці у Флоринці.

В 1921 р. в селі жили 491 греко-католик, 11 римо-католиків і 5 юдеїв. В селі була москвофільська читальня імені Качковського.

У міжвоєнний період село було відбудоване заново, а 1938 року гуцульськими теслями був зведений новий дерев'яний храм в українському національному стилі. На 01.01.1939 тут було переважно лемківське населення: з 670 жителів села Гладишів — 630 українців, 35 поляків і 5 євреїв, а у Вірхні всі 200 жителів були українцями[4]. До 1947 р. в селі була греко-католицька парохія Горлицького деканату, до якої належало також віддалене на 1,5 км село Вірхня, зникле після виселення лемків. В ході Тилявської схизми коло 70 осіб перейшли до Польської православної церкви.

8 червня 1947 р. в рамках операції «Вісла» 634 українців-лемків депортовано на понімецькі землі[5], залишено 42 українці та 18 поляків, згодом завезено поляків.

У 1975—1998 роках село належало до Новосондецького воєводства.

Демографія ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 187 48 126 13
Жінки 185 46 96 43
Разом 372 94 222 56

Пам'ятки ред.

  • Греко-католицький храм Вознесіння Господнього з головним і двома бічними вівтарями XVIII ст., зведений 1938 року. До 1985 р. використовувався місцевою римо-католицькою парафією, а потім передана греко-католицькій громаді.
 
Православна церква Різдва святого Івана Хрестителя
  • Колишня греко-католицька каплиця Різдва Івана Хрестителя 1857 р., після виселення лемків поляки вживали її під стайню, в 1967 р. передана православній громаді.
  • 3 військові кладовища з Першої світової війни: № 55, № 60, № 61.

Народилися ред.

  • Вірхнянський Іван (Вірхня, 2 серпня 1919, с. Гладишів Новосандецького повіту, теп. РП — 12 вересня 1996, Гнєвонєж, РП) — народний лемківський поет, публіцист[7].

Сучасність ред.

Загальна площа поселення становить 1693 га (16,93 км²), у тому числі:

  • площа лісів — 917 гектарів;
  • площа сільськогосподарських угідь — 704 гектари.

Село поділяється на частини: Бенювка, Коло Косцьола, Ніжни Конєц, Вєрхня (колишнє лемківське село Вірхня), Вижні Конєц.

В селі працює 19 дрібних підприємців, діє 58 селянських господарств.

Примітки ред.

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Муніципальний сайт Устя-Горлицьке [Архівовано 23 лютого 2014 у Wayback Machine.](пол.)
  3. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 17-18 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 17 липня 2016.
  4. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 24-25.
  5. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 22 липня 2016.
  6. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
  7. Діячі науки і культури Лемківщини. Архів оригіналу за 5 березня 2012. Процитовано 23 липня 2016.

Джерела ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґладишів