Відкрити головне меню

Генрі Стіл Олкотт (англ. Henry Steel Olcott; 2 серпня 1832 — † 17 лютого 1907) — один із засновників і перший президент Теософського Товариства, учасник Громадянської війни в США, полковник, юрист, журналіст[K 1] і письменник[2]. Також відомий як перша видатна людина Заходу, яка перейшла в буддизм. Його діяльність на посту глави Теософського Товариства допомогла відродженню буддизму, і за це до нього в Шрі-Ланці й досі відносяться з повагою[K 2][⇨].

Генрі Стіл Олкотт
Henry Steel Olcott
Henry Steel Olcott.jpg
Народився 2 серпня 1832(1832-08-02)
Оріндж, Нью-Джерсі, США
Помер 17 лютого 1907(1907-02-17) (74 роки)
Адьяр, Британська Індія
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність президент-фундатор Теософського Товариства
Alma mater Колумбійський університет
Володіє мовами англійська[1]
Військове звання полковник
Конфесія Пресвітеріанство, буддизм
Батько Генрі Вайськоф Олкотт
Мати Емілія Олкотт (уроджена Стіл)
У шлюбі з Мері Морган

БiографiяРедагувати

Початок кар'єриРедагувати

Генрі Стіл Олкотт народився 2 серпня 1832 року в Оріндже, штат Нью-Джерсі [2], в пресвітеріанській[5] сім'ї. Його батько — Генрі Вайськоф Олкотт[K 3], підприємець; мати — Емілія Олкотт (вроджена Стіл)[7].
Генрі зростав на фермі свого батька в штаті Нью-Джерсі[K 4]. Через деякий час сім'я перебралася до Нью-Йорку, де Генрі після школи поступив в університет[8][9]. Агрономію він вивчав в Колумбійському університеті[10]. Його перша книга по агрономії цукрового очерету «Sorghum and Imphee» (1857) принесла йому міжнародну популярність[K 5]. Афінський університет (Греція) запропонував Олкотту посада професора по агрономії, але він відмовився[12].
У 1858—1860 роках працював редактором газети «Нью-Йорк трібьюн» з сільськогосподарської тематики[2].

 
Олкотт брав участь в громадянської війні з 1861 року[13].

У 1860 році Олкотт одружувався на Мері Морган, дочки священика з міста Нью-Рошелл[14]. У них народилися чотири дитя, з яких два померли в дитинстві[15][K 6]. Олкотт служив в армії північних штатів під час громадянської війни і брав участь в успішній кампанії генерала Бернсайда[en] в Північній Кароліні[13][15]. Під час війни він був призначений на посаду спеціального уповноваженого військового міністерства (вже в званні полковника) [2] для розслідування корупції в компаніях, що поставляють боєприпаси[16]. Морське міністерство «потребувало аналогічних послуг» Олкотта[17][K 7]. Після закінчення війни три роки вивчав юриспруденцію[9] і в 1868 році став членом колегії адвокатів в Нью-Йорку[18]. Йому удалося упорядкувати практику страхування і стати фахівцем з митних зборів, оподаткування і страхування[18].

Спіритизм і теософіяРедагувати

 
Олена Блаватська і Генрі Олкотт в 1888 році.

Олкотт стверджував, що його перше знайомство із спіритизмом відбулося в 1844 році, коли він став свідком месмеричних[en] феноменів Ендрю Девіса[en] [5][6][K 8]. З 1853 по 1856 рік він опублікував декілька статей в «Spiritual Telegraph» під псевдонімом «Amherst»[12].
У 1874 році Олкотт прочитав статтю про «абсолютно неймовірні феномени», що відбуваються в штаті Вермонт на фермі, що належить медіумам братам Еді[en], і вирішив, що йому потрібно поїхати туди і у всьому переконатися самому[20]. Все виявилося правдою. Олкотт оселився в «цьому таємничому будинку і протягом дванадцяти тижнів щодня спостерігав дійсно неймовірні явища». Двічі в тиждень газета «Daily Graphic» друкувала його кореспонденції. Вони привернули до себе увагу О. П. Блаватської, і вона поїхала на ферму. Тут сталася перша зустріч майбутніх засновників Теософського Товариства[21][22][K 9].
Артур Конан Дойл, прочитавши статті Олкотта[K 10], був упевнений, що той не упустив анінайменшої можливості викрити братів Еді в обмані. Конан Дойл писав:

Деякі досліди Олкотта настільки скрупульозні і так досконально описані, що передбачили багато сучасних досліджень і заслуговують на ретельний розгляд. Наприклад, він привіз з Нью-Йорка ваги, ретельно перевірену і забезпечену сертифікатом. Він зажадав, щоб одна з матеріалізованих форм — ськво Хонто — ступила на ці ваги, а свідчення прочитувала третя людина — містер Прітчард, шанований громадянин і незацікавлена особа[24].

 
Матеріалізована форма[en] Сафара Алі Бека, малюнок з книги Олкотта «People from the Other World»[K 11].

На початку 1875 року видні спіритуалісти запросили Олкотта провести розслідування у зв'язку з обвинуваченням в обмані, пред'явленим медіумам Джені і Нельсону Холмсам, які, як затверджувалося, проводили сеанси виклику духу Кейті Кинг[en].

Говард Мерфі[en] писав, що Олкотт не випадково виявився соратником Блаватської і першим президентом Теософського Товариства: «Роки, проведені у викладанні наукових основ сільського господарства, розкрили властиву йому ініціативу і виявили дарування лектора, та і в своїй юридичній діяльності він багато раз показав себе діловим організатором і надійним адміністратором»[16].
17 листопада 1875 року Теософське Товариство було створене. Його президентом став полковник Генрі Олкотт; віце-президентами — доктор Сет Пенкост і Дж. Р. Фелт; секретарем-кореспондентом — О. П. Блаватська; секретарем по протоколу — Джон С. Кобб; скарбником — Генрі Дж. Ньютон; бібліотекарем — Ч. Содеран; членами ради — преподобний Р. Уїгджін, Р. П. Уєстбрук, пані Е. Гардінг-Брітен, С. Е. Симмонс і Герберт Д. Моначезі; адвокатом Товариства — Вільям Джадж[ru][26][K 12].

Теософське Товариство проголосило своїми головними завданнями наступне:

  • Формування ядра загального людського братерства без відмінності по ознаках раси, віросповідання, підлоги, касти або кольору шкіри.
  • Сприяння порівняльному вивченню релігії, філософії і науки.
  • Дослідження невивчених законів природи і нерозкритих здібностей людини. [27][28]
  Зовнішні зображення
Теософський музей в Адьярі
  Тюрбан магатми Морії.

Олкотт розповів: «Він[ru] сів біля мене і деякий час розмовляв зі мною, знизивши голос, і оскільки, як мені здалося, він був прекрасно розташований до мене, я попросив у нього сувенір. Я сказав, що хотів би отримувати який-небудь відчутний доказ того, що він дійсно був тут, і що була не просто ілюзія або майа, створена О. П. Б. Он засміявся, розмотав свою вишиту індійську бавовняну фехту [тюрбан], яку він носив на голові, кинув її мені і зник. Цю матерію я зберігаю до цих пір, і в одному з її кутів вишиті ініціали мого чохана. Принаймні, це — не галюцинація… Але можуть сказати, що все це ілюзія. Проблема всієї цієї справи в тому, що всі явища такого роду, бачені лише одним людиною, для тих, хто їх не бачив, будуть ілюзією, якщо не брехнею. Кожен повинен побачити сам і лише сам може себе переконати"[K 13].

У 1875 році Блаватська почала писати свою першу книгу[31]. Пізніше Олкотт в своїх мемуарах розповів про їх спільне заняття «Викритою Ізідой».

З ранку до ночі вона була за своїм робочим столом, і рідко хто з нас лягав спати раніше двох годинників ночі. Освіта, на яку було б потрібно ціле життя, мені було дано в стислій формі менш ніж за два роки. Я переглядав кожну сторінку її рукопису по декілька разів, і кожну сторінку коректури, записав для неї багато параграфів, часто просто передаючи ті ідеї, які їй не удавалося тоді сформулювати по-англійську; допомагав знайти потрібні цитати і виконував іншу допоміжну роботу. Ця книга увібрала в себе всі її достоїнства і недоліки. Вона створила своєю книгою цілу епоху, і, створюючи її, створила і мене — її учня і помічника, — так що я зміг виконувати теософську роботу протягом подальших двадцяти років.[K 14]

Індія і буддизмРедагувати

 
Полковник Олкотт і буддійські монахи. Коломбо, 1883

У грудні 1878 року Олкотт і Блаватська покинули Нью-Йорк і відправилися до Індії, щоб перенести туди місце розташування штаб-квартири Теософського Товариства[10][32]. Перед від'їздом він одержав від президента США підписаний лист з рекомендацією всім офіційним особам і консулам США, а від держдепартаменту — спеціальний дипломатичний паспорт і повноваження інформувати держдепартамент про перспективи просування комерційних інтересів США в Азії[33][11]. Вони прибули до Бомбея 16 лютого 1879 року, згодом місцем розташування Товариства стало місто Адьяр[2].

Під час візиту на Цейлон в 1880 році Олкотт і Блаватська пройшли через ритуал прийняття буддійської віри[33][K 15][3][K 16].

Як президент Теософського Товариства Олкотт поклав початок відродженню буддизму на Шрі-Ланці, Товариство заснувало тут більше двохсот буддійських шкіл і декілька коледжів, найбільш відомі з них: Махінда Коледж[en], Ананда Коледж[en], Дхармараджа Коледж[en], Маліядева Коледж[en][K 17]. Він сприяв також релігійному відродженню в Індії, Японії і інших країнах Сходу. Стимулював зростання інтересу до вивчення санскриту[K 18].

Він об'єднав різні секти Шрі-Ланки в буддійську секцію Теософського Товариства (1880); 12 сект Японії — в об'єднаний комітет з поширення буддизму (1889); буддистів Бірми, Таїланду і Шрі-Ланки — в Збори Південних Буддистів (1891)[34]. І на закінчення, північний і південний буддизм возз'єднували через підписання Чотирнадцяти Положень Буддизму (1891)[5]. З делегацією буддистів він посадив в індуському храмі в Тінневеллі «дерево дружби» (1882), що було першою демонстрацією братерства між буддистами й індуїстами за декілька сотень років. У 1886 році Олкотт заснував Адьярську бібліотеку, де вперше в історії релігійні вчителі індуїзму, буддизму, зороастрізму й ісламу зібралися, щоб благословити загальну справу[11].

Макс Мюллер писав, що Олкотт був ініціатором публікації справжніх брамінських і буддійських текстів, що він спробував надихнути і буддистів, і індуїстів з повагою відноситися до своїх древніх релігій. Він допоміг їм виявити в їх священних писаннях слова про те, що «через темні сторони життя їх можуть вести декілька променів істини». Він показав їм, що, не дивлячись на багато відмінностей, їх століттями розділені секти мають багато загального, що вони повинні відмовитися від того, що не є істотним і дотримуватися того, що є найбільш важливим для створення дійсних уз великого братерства релігій[35].

«Буддійський катехізис» Олкотта витримав 44 видання (до 1938), був перекладений 20 мов[5] і став усесвітньо використовуваним підручником[34][K 19]. Олкотт отримав благословення буддійських первосвящеників Шрі-Ланки, Бірми, Таїланду й Японії за свої праці для буддизму. За заслуги перед індуїзмом був прийнятий в касту брамінів[2][11].

Помер він 17 лютого 1907 року, в Адьярі[2][K 20]. Магатма [ru] Кут Хумі[ru] в 1880 році писав про Генрі Олкотта так:

Це та людина, хто ніколи не розпитує, але покоряється; хто може здійснювати незліченні помилки із-за надмірної старанності, але ніколи не відмовиться їх виправити, хоч би і ціною найбільшого самоунічиженія; хто розглядає жертвованіє зручностями і навіть життям, як те, чим можна радісно ризикнути, коли в цьому з'явиться необхідність; хто буде є будь-яку їжу або навіть обійдеться без неї; спатиме на будь-якому ліжку, працюватиме в будь-якому місці, брататиметься з будь-яким знедоленим, переносити з цієї причини будь-які позбавлення[37].

Цiкавi фактиРедагувати

  Зовнішні зображення
  Відкриття пам'ятника Г. С. Олкотта в Коломбо
  Статуя Г. С. Олкотта в Канді, Шрі-Ланка
  Статуя Г. С. Олкотта в Нью-Джерсі
  • У Коломбо одна з вулиць в районі Петта[en] названа на честь Олкотта — Олкотт-маватха.
  • У Коломбо напроти залізничного вокзалу встановлений пам'ятник Олкотту (див. фото).
  • У 2011 році була встановлена статуя Олкотта на території буддійського монастиря біля Принстона, штат Нью-Джерсі[K 21].
  • Олкотт практикував месмеричне лікування[K 22][K 23].

БібліографіяРедагувати

Англомовні виданняРедагувати

  • Sorgho and Imphee, the Chinese and African sugar canes. — First published in 1858. — 2013. — ISBN 5518906099.
  • Outlines of the first course of Yale agricultural lectures. — 1860.
  • Descendents of Thomas Olcott. — 1874.
  • Human Spirits and Elementaries. — 1875.
  • People from the Other World. — First published in 1875. — 1972. — ISBN 0804809798.
  • The Life of the Buddha and its Lessons. — 1880.
  • A Buddhist catechism. — 1881.
  • Theosophy, Religion, and Occult Science. — 1885.
  • The Golden Rules of Buddhism. — Reprint. — 1974.
  • The kinship between Hinduism and Buddhism. — 1893.
  • The Hindu Dwaita Philosophy. — 1900.
  • The Poor Pariah. — 1902.
  • Old Diary Leaves. — Reprint. — 1975.

Іншомовні виданняРедагувати

Див. такожРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. З 1888 по 1907 рік Олкотт був редактором журналу «The Theosophist»[2].
  2. Прем'єр-міністр Шрі-Ланки дав високу оцінку його діяльності: "Олкотт був одним з героїв, що боролися за нашу незалежність, ініціювали наше релігійне, національне і культурне відродження"[3].
    17 лютого 2009 року центральна газета Шрі-Ланки «Дейлі ньюс», відзначаючи 102-у річницю смерті Г. С. Олкотта, опублікувала статтю під назвою «Полковник Генрі Стіл Олкотт: велике ім'я в буддійській історії»[4].
  3. Олкотт вивчив генеалогію свого роду до 1580 року і встановив, що ім'я "Olcott" сталося від старонормандського[en] слова «Olcotes»[6].
  4. Його батьки були типовими протестантами: релігійними, богобоязливими і благочестивими[8].
  5. Книга «Sorghum and Imphee» стала підручником по агрономії[11].
    Книга була написана на основі його лекцій, прочитаних в штатах Огайо, Массачусетс і Нью-Йорк[12].
  6. Говард Мерфі[en] писав, що шлюб не був вдалим, і Олкотт розійшовся з дружиною ще до зустрічі з Блаватської, проте не припиняв допомагати їй і синам, які вчилися в коледжі[16].
  7. Незадовго до кінця війни він став членом елітного комітету трьох полковників, який був створений з метою розслідування змови, що стояла за вбивством президента Авраама Лінкольна[16].
  8. Ще будучи 12-річним він став переконаним спіритуалістом[3].
    Брати його матері Едгар, Айзек і Джордж Стіли були захоплені спіритизмом і залучили до нього свого племінника[19].
  9. Після зустрічі з Блаватської Олкотт став переконаним «послідовником релігійного містицизму»[5].
  10. Ці статті стали основою для книги Олкотта «People from the Other World»[23].
  11. Артур Конан Дойл писав, що протягом десяти тижнів Олкотт спостерігав не «менше чотирьохсот разів, як з "шафи" з'являлися всілякі матеріалізовані форми, що відрізнялися один від одного і розмірами, і підлогою, і кольором шкіри, і одягом. Серед них були і немовлята на руках, і воїни-індіанці, джентльмени в парадному одязі, курд з дев'ятифутовим списом, ськво, що палили тютюн, і леді у витончених вбраннях. Такі свідоцтва Олкотта, і всі вони підкріплені повідомленнями глядачів, що наповнювали кімнату для вистав»[25].
  12. Теософське Товариство було однією з перших окультних організацій сучасного Заходу, і поза сумнівом, найбільш успішною[21].
  13. Див. Олкотт Г. С. Свидетельства о встречах с махатмами.
    Джон Мелтон[en] писав, що, згідно з представленнями теософів, «основу [духовнії] ієрархії складають Вчителі, або магатми[ru], що періодично посилають до людей своїх вісників»[29]. Г. Тіллетт писав: «Концепція Вчителів, або магатм, представлена Блаватської, є сплав західних і східних ідей; за її словами, місцезнаходження більшості з них пов'язане з Індією або Тибетом. І вона, і полковник Олкотт стверджували, що бачили магатм і спілкувалися з ними»[30].
  14. Див. Olcott H. S. Old Diary Leaves, Vol. 1 — С. 204.
  15. «Полковник Олкотт і мадам Блаватська прибутку 17 травня 1880 року на Цейлон і стали дійсними буддистами, отримавши Три коштовності і узявши Панча Шила (П'ять обітниць) в буддійського первосвященика преподобного Акмімана Дхармарами»[4].
  16. Олкотт і Блаватська покинули Цейлон в липні 1880 як народні герої[3].
  17. У 1880 році на Цейлоні були всього 2 буддійських школи. Завдяки зусиллям Олкотта ця цифра виросла до 205 шкіл і 3 коледжів до 1907, його останньому року життя[11].
  18. Олкотт сприяв відродженню у індусів інтересу до їх древньої філософії і санскритської літератури[5].
  19. «Буддійський катехізис» Олкотта став бестселером[36].
  20. До моменту завершення теософської кар'єри Олкотта в 42-х країнах було створено близько 600 відділень Теософського Товариства. Його організаторські здібності і вклад в теософський рух безперечні[5].
  21. Див. «Olcott statue unveiled in New Jersey».
  22. У 1882 році під час туру по Бенгалії Олкотт вилікував близько 2800 пацієнтів[3].
  23. Див. «Письма Е. П. Блаватской А. П. Синнетту», Додаток III. «Редакторові "Indian Mirror". "Сер, оскільки полковник Олкотт, президент і засновник Теософського Товариства, не прийме жодної винагороди, так само як і не бажає прийняти вдячність за працю, узяту їм на себе, щоб вилікувати мого внука, Ашу Тош Байсака, я, щоб не уславитися невдячним, прошу виразити йому мою вдячність за все публічно". (1 березня 1883)».

ПриміткиРедагувати

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в г д е ж и Britannica, 2014
  3. а б в г д Prothero, 1996
  4. а б Daily News, 2009
  5. а б в г д е ж Bowden, 1993, с. 405
  6. а б Lavoie, 2012, с. 57
  7. Murphet, 1972, с. 2
  8. а б Murphet, 1972, с. 3
  9. а б Bowden, 1993, с. 404
  10. а б Columbia, 2013
  11. а б в г д Adyar, 2010
  12. а б в Lavoie, 2012, с. 58
  13. а б Kuhn, 1992, с. 103
  14. Murphet, 1972, с. 12
  15. а б Lavoie, 2012, с. 59
  16. а б в г Мэрфи, 1999, Гл. 12
  17. Murphet, 1972, с. 17
  18. а б Сенкевич, 2012, с. 243
  19. Murphet, 1972, с. 5
  20. Сенкевич, 2012, с. 244
  21. а б Melton, 2014, с. 126
  22. Murphet, 1972, с. 26
  23. Kuhn, 1992, с. 35
  24. Doyle, 2008, с. 316
  25. Doyle, 2008, Ch. XII
  26. Kuhn, 1992, с. 106
  27. Kuhn, 1992, с. 113
  28. Melton, 2014, с. 129
  29. Melton, 2014, с. 130
  30. Tillett, 1986, с. 966
  31. Kuhn, 1992, с. 115
  32. Kuhn, 1992, с. 107
  33. а б Мэрфи, 1999, Гл. 15
  34. а б Уланов, 2013
  35. Müller, 1893
  36. Murphet, 1972, с. 140
  37. Mahatma letters, 1924, Letter № 4

ДжерелаРедагувати

НауковіРедагувати

ІншіРедагувати

ПосиланняРедагувати