Вікіпедія

Кут Хумі

Кут Хумі (англ. Koot Hoomi; також Кутхумі) – в Теософії один з «Вчителів Мудрості» (Махатм), у Вченні Вознесених Владик один з «Вознесених Владик».[4] Перші згадки про Махатму Кут Хумі належать Олені Блаватській. За її твердженням Кут Хумі та Моріа допомогли їй заснувати Теософське товариство.[2]

Кут Хумі
Вчитель Кут Хумі в поданні Германа Шміхена[К 1] 1884
Народився ХІХ ст.
Кашмір, Індія[2]
Країна  Індія[3]
Діяльність духовний лідер

Ім’я ред.

Крім основного імені (Кут Хумі або Кутхумі) його можна зустріти під іменем Кут Хумі Лал Сінг, Учитель К.Х. або просто К.Х..[4]
Джінараджадаса[ru] писав, що ім’я Кут Хумі не є особистим іменем Вчителя, а походить від назви школи тибетського буддизму Кутхумпа.[5]
Подібне ім'я також зустрічається в індуїстський священних текстах. Так згадки про Ріші Каутхумі є в декількох пуранах (напр. Вішну-пурана книга 3 розділ 6).[6] Посилаючись на це О.П. Блаватська писала:

  Ім’я Ріші Кутхумі згадується не в одній пурані … Але нам не сказали чи існує якийсь зв’язок між нашим Махатмою з цим ім’ям та Ріші, і ми не вважаємо виправданим спекулювати на цій темі. Ми знаємо лише те, що обидва є північними брахманами, тоді як морійці – кшатрії.[7]  

Ранні листи Кут Хумі до Синнетта[ru] підписані іменем Кут Хумі Лал Сінг. Однак пізніше у листуванні він пише що «Лал Сінг» це доповнення зроблене його учнем Джвал Кулом:

  Чому ви надрукували «Окультний світ»[ru] до того як надіслати мені його на перегляд? Я ніколи не дозволив би піти в такому вигляді ні йому, ні словам «Лал Сінг» які безглуздо вигадав Джвал Кул як продовження псевдоніму, і яким я необачно дозволив вкорінитися не подумавши про можливі наслідки.[8]  

Біографія ред.

Російський індолог О.М.Сенкевич[ru] після вивчення творчого спадку Блаватської та іншої теософської літератури відтворив біографію Кут Хумі по окремим деталям:
«Махатма Кут Хумі народився в Пенджабі на початку ХІХ ст. і був родом зі знатної сім’ї кашмірських брахманів. Юнаком він навчався в Європі, можливо в Німеччині, однак німецькою мовою не говорив і не писав. Його англійський залишав бажати кращого, його латина рясніла грубими помилками, проте французькою мовою він володів вільно. Його листи написані дивним, специфічним англійським, ніби їх перекладали з французької, до того ж в них зустрічаються слівця й вирази з американського жаргону. Махатма Кут Хумі був начитаний в західній літературі, обізнаний в науках, його улюбленою темою була філософія. Він майже без помилок цитував Шекспіра, не так точно Свіфта і зовсім недбало – Текерея, Теннісона і Дікенса.»[9]
Також Мері К. Неф писала, що в 70-х роках ХІХ ст. Махатма Кут Хумі був студентом в Європі. Доктор Гуго Вернекке та професор Фехнер розповідали їй про його присутність в 1875 р. в Лейпцизькому університеті та про наступне відвідання ним Цюриха.[10] Вона також стверджувала, що багато відомих теософів вважали що Вчитель К.Х. був студентом Дублінського університету і під час навчання там написав книгу «Сон Равани» (англ. The Dream of Ravan), опубліковану в чотирьох номерах Дублінського університетського журналу.[11]
Паралельно з навчанням в Європі Кут Хумі був під наглядом у свого духовного Вчителя та через певний час сам став Вчителем. Так разом з Морією та іншими він керував школою для адептів, що прилягала до одного з монастирів в Тібеті. Махатми розумілися як передові адепти з надлюдськими силами, які не підкорялися ні монастирю, ні його правилам, але мали повний доступ до його бібліотеки та ресурсів.[12]
2 жовтня 1881 р. Блаватська писала до Мері Холліс Біллінг, що саме зараз Кут Хумі проходить заключний етап підготовки після чого він стане одним з найвищих адептів[13]:

  Кут Хумі нині засинає на три місяці, щоб підготуватися під час цього Самадхі або стану безперервного трансу до свого посвячення, останнього, після чого він стане одним з найвищих адептів. Бідний К.Х., його тіло зараз лежить в окремій квадратній кам’яній будівлі без вікон і дверей, вхід до якої здійснюється через підземний хід з приміщення релікварію, а його дух цілком вільний. Адепт може лежати так роками. Його чохан (духовний наставник) господар і начальник тибетського монастиря піклується про його тіло.[14]  

Вплив ред.

Теософія ред.

Кут Хумі разом з Морією та Джвал Кулом виступають як ті, від кого походила ініціатива по створенню Теософського товариства.[4]
О.П. Блаватська стверджувала що Вчителі Кут Хумі та Моріа тісно співпрацювали з нею в написанні двох її книг: «Викрита Ізіда» і «Таємна доктрина», та що вона мала особисту зустріч з Кут Хумі під час своєї поїздки до Тибету в 1868 р..[2]
Синнет, Юм та інші публікували матеріали заявлені як такі, що були отримані від Кут Хумі. Деякі з його листів послужили основою для книг Синнета «Окультний світ»[ru] та «Езотеричний буддизм»[ru].[15] Вони складають також основу книги «Листи Махатм»[ru], що є збіркою листів від Кут Хумі та Морії присвячених в основному питанням теософського вчення та управління Теософським товариством.[2]
Так, між іншим в жовтні 1882 р. Синнет надіслав Махатмам питання щодо своїх попередніх втілень. На що Кут Хумі відповів наступним чином:

  А.П.Синнет не є «абсолютно новим винаходом». Він – дитя і творіння свого попереднього особистого «Я», Нонія Аспрената, консула імператора Доміціана (94 р. н.е.) … і друга верховного жерця Юпітера і голови фламінів – чим і пояснюється раптово виникле тяжіння Синнета до містицизму.[16]  

Вчення Вознесених Владик ред.

Вчення Вознесених Владик відноситься дослідниками Новітніх релігійних рухів до теософської традиції.[17] «Вознесені Владики» - це ті кого теософи називають «Вчителями мудрості».[18] Згідно з Вченням, Кут Хумі досяг вознесіння в кінці ХІХ ст. і більше не має потреби у втіленні.[19] Описується ряд втілень які передували його вознесінню. Серед них Піфагор, Балтазар, Франциск Ассізський, Шах Джахан.[2] Послання від імені Кут Хумі публікували такі представники Вчення як та Елізабет Профет, Т. Мікушина.[20][21] Згідно з Вченням, серед семи божественних променів[en] або семи еманацій якими Абсолют виражається у світі форми, Кут Хумі досконало оволодів другим променем, що відповідає мудрості Бога. Відповідно по вознесінню він зайняв положення Владики (Чохана) другого променя.[2] Та згодом, оскільки розвиток продовжується і після вознесіння, перейняв служіння «Світового Вчителя». Він розглядається як Владика-психолог[19], що по особливому розуміється в хитросплетіннях людської душі й нерідко така тема простежується в посланнях:

  Буває так, що учень готовий до засвоєння певного обсягу знань, але його свідомість не має необхідного прагнення та спрямованості. У цьому випадку він уважає за краще заповнювати ємність своєї свідомості всім, що він зустрічає в зовнішньому світі. Всім, про що він читає в газетах, дивиться по телевізору, слухає по радіо.

До певного етапу така всеїдність допустима. Але тільки до певного етапу. … Частина цього інформаційного сміття переміщується в підсвідомість та осідає там. І часом, коли монстр будь-якої загнаної всередину психологічної проблеми об'єднується з подібними вібраціями, що містяться в так званих засобах масової інформації, то результат, який проявляється в зовнішній поведінці людини, є настільки непередбачуваним і не вкладається ні в які рамки, що жоден психолог не може допомогти вам у вирішенні психологічної проблеми, яка несподівано постала перед вами. Але всі проблеми ви створюєте собі самі. Саме в той момент, коли, не замислюючись про наслідки, складаєте в ємність вашої свідомості всю інформацію, з якою ви стикаєтеся у вашому житті.[22]

 

Полеміка про існування ред.

Свідчення очевидців ред.

Як і Моріа, Кут Хумі досить часто подорожувал і багато хто з членів Теософського товариства розповідали що мали зустріч з ним.[2]
Ученик Кут Хумі - Дамодар Маваланкар[en], свідчив:

  ... схоже в Джамму мені особливо пощастило бути посланим і отримати дозвіл відвідати священний ашрам, де я провів декілька днів в благословенному оточенні, що складалося з гімалайський Махатм і їх учеників, в існуванні яких так сильно сумніваються. Там я зустрівся не тільки з моїм улюбленим гуру Кут Хумі та Вчителем полковника Олькота – Морією, але й декількома іншими Братами, в тому числі з одним із Вищих … Тобто я не тільки побачив свого Гуру як живу людину, дуже молоду в порівнянні з деякими іншими з цієї благословенної компанії, але й більше того, інколи вони, зглянувшись, мали бесіди зі мною. Так на другий день мого перебування мені було дозволено більше години бесідувати з моїм Вчителем.[23]  

За місце проживання К.Х. полковник Г. Олькот в 1881 р. писав Юму наступне:

  Я також особисто знав Майстра Кут Хумі з 1875 року. Він має зовсім інший, м’який тип характеру, та все-таки є другом іншого (Майстра Морії). Вони живуть один біля одного поруч з невеликим буддистським храмом, що знаходиться поміж їх будинками. В Нью-Йорку в мене були … і кольоровий ескіз на китайському шовку пейзажу біля резиденції (Кут Хумі) та мого Чохана з зображенням будинку останнього та частини маленького храму.[24][2]  

Також А.Бейлі писала, що вперше побачила Кут Хумі 30 червня 1885 року, коли їй було 15 років. Бейлі стверджувала що він з’явився перед нею як чоловік неєвропейської національності, в тюрбані, але одягнений в європейський костюм. Спочатку вона вважала що то був Ісус, аж доки через роки, побачивши зображення Кут Хумі в Теософському товаристві, пізнала в ньому свого відвідувача.[25]

Думка скептиків ред.

Ряд дослідників відмічають що занадто мало неспростовних доказів того, що Махатми Блаватської коли-небудь існували.[26][27]
Також скептики вказують на певні невідповідності в описі особи Кут Хумі. Так Гордон Штейн[en] приходить до висновку що Кут Хумі не володів деякими мовами якими мав би володіти згідно з його біографією, а саме німецькою та хінді.[28]

Коментарі ред.

  1. ↑ "Герман Шміхен[ru]був німецьким художником що приєднався до Теософського товариства. Він зголосився взяти участь у "психічному експерименті", що мав на меті з'ясувати, чи можливо образ Махатм передати до його розуму від тих хто їх бачив..."[1]

Примітки ред.

  1. ↑ Koot Hoomi's portrait // Sasson D. Yearning for the New Age: Laura Holloway-Langford and Late Victorian Spirituality.— Indiana University Press, 2012.— с. 142—144.— ISBN 9780253001771
  2. ↑ а б в г д е ж и J. Gordon Melton. Encyclopedia of Occultism and Parapsychology. — Gale Group, Inc. — С. 873-874. — ISBN 0-8103-8570-8.
  3. ↑ (not translated to mul), (not translated to mul) Пошук Google — 1997.
  4. ↑ а б в Masters | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
  5. ↑ Jinarajadasa C. K. H. Letters to C. W. Leadbeater. — Kessinger Publishing, 2010. — 122 с. — ISBN 1162578084.
  6. ↑ The Vishnu Purana: Book III: Chapter VI. www.sacred-texts.com. Архів оригіналу за 7 травня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  7. ↑ Boris de Zirkoff. Collected Writings of H. P. Blavatsky, Vol. 6 (1883-1885). — Theosophical Publishing House, Wheaton, Ill., U.S.A, 1954. — С. 41. — ISBN 978-0-8356-0125-2.
  8. ↑ A. T. Barker. Letter No. 65 / The Mahatma Letters to A. P. Sinnett. — Theosophical Pub. House, 1962. — С. 358.
  9. ↑ Сенкевич А. Н. Елена Блаватская. Между светом и тьмой. — М.: Алгоритм, 2012. — С. 390. — ISBN 978-5-4438-0237-4.
  10. ↑ Neff Mary K. Brothers of Madame Blavatsky. — Kessinger Publishing, 2003. — С. розділ 7. — ISBN 9780766157828.
  11. ↑ Сон Раваны (мистерия). www.theosophy.ru. Архів оригіналу за 17 лютого 2020. Процитовано 29 вересня 2021.
  12. ↑ Nicholas Goodrick-Clarke. The western esoteric traditions: a historical introduction. — Oxford University Press, 2008. — С. 506. — ISBN 978-0-19-532099-2.
  13. ↑ Boris de Zirkoff. Collected Writings of H. P. Blavatsky, Vol. 3 (1881-1882). — Theosophical Publishing House, Wheaton, Ill., U.S.A, 1968. — С. xxv. — ISBN 978-0-8356-0099-6.
  14. ↑ H.P.B. to Mrs. Hopis-Billings, Oct. 2 / The Theosophical Forum VIII, May, 1936. — С. 345.
  15. ↑ J. Gordon Melton. Encyclopedia of Occultism and Parapsychology. — Gale Group, Inc. — С. 92. — ISBN 0-8103-8570-8.
  16. ↑ A. T. Barker. Letter No. 23B / The Mahatma Letters to A. P. Sinnett. — Theosophical Pub. House, 1962. — С. 171-172.
  17. ↑ James R. Lewis, Jesper Aagaard Petersen. Controversial New Religions. — 2005. — С. 281-286. — ISBN 9780195156829.
  18. ↑ Ascended Master | Encyclopedia.com. www.encyclopedia.com. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  19. ↑ а б Марк Л. Профет и Элизабет Клэр Профет. Кутхуми / Владыки и их обители. — М-Аква, Москва, 2006. — С. 193-198. — ISBN 5-93418-021-5.
  20. ↑ Search Pearls of Wisdom®. searchpearls.summitlighthouse.org. Архів оригіналу за 16 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021.
  21. ↑ "Сириус" - сайт Т.Н.Микушиной. sirius-net.org. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 29 вересня 2021.
  22. ↑ Кутхумі, 24 березня 2005 року. www.sirius2.net. Процитовано 29 вересня 2021.
  23. ↑ Mavalankar D. A Great Riddle Solved // The Theosophist : журнал. — 1883. — Т. Vol. 5, no. 3. — С. 61-62.
  24. ↑ Hume, A. O. Hints on Esoteric Theosophy vol. 1. — Bombay, India: The Theosophical Society, 1882. — С. 29.
  25. ↑ J. Gordon Melton. Encyclopedia of Occultism and Parapsychology. — Gale Group, Inc. — С. 144. — ISBN 0-8103-8570-8.
  26. ↑ Jenkins Philip. Mystics and Messiahs: Cults and New Religions in American History. — Oxford University Press, 2000. — С. 41-42. — ISBN 0199923728.
  27. ↑ Андреев А. И. Гималайское братство: теософский миф и его творцы: документальное расследование. — СПб.: Изд-во С.-Петербургского университета, 2008. — 432 с. — ISBN 5288047057.
  28. ↑ Stein, Gordon. Encyclopedia of Hoaxes. — Gale Group, 1993. — С. 224. — ISBN 0-8103-8414-0.

Джерела ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кут_Хумі&oldid=42203038