Фла́міни (лат. Flamines) — жерці для одного окремого божества у Стародавньому Римі. Колегію фламінів установив Нума Помпілій.

Фламін в жрецькій шапці (апекс). Бюст з Лувра

Flamines maioresРедагувати

Посада фламінів була довічною, вони ділилися на 3 старших, що вибиралися з патриціїв і виконували культ Юпітера (Flamen Dialis), Марса (Flamen Martialis), Квіріна (Flamen Quirinalis).

Flamines minoresРедагувати

Інші 12 молодших, які обиралися з плебеїв і були закріплені за другорядними богами:

В епоху імперії до існуючих фламінів додалися фламіни обожествлених імператорів.

Фламінами на початку своєї кар'єри були Юлій Цезар і Нерон.

Посада фламіна Юпітера обставлялася великою кількістю ретельно розроблених правил і табу: наприклад, ніжка ліжка, на якому він спить, мала бути забруднена брудом, він не міг виходити з дому з непокритою головою, їздити верхи, торкатися живих кіз, сирого м'яса, плюща, бобів. Фламін Юпітера втрачав сан після смерті дружини, подібно російським священикам XVI—XVII ст.

Фламіни користувались великою шаною.

Інавгурація новообраних фламінів проходила на калатних коміціях[1].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Сергеев И. П. Государственные учреждения древних римлян: поздняя Республика и ранняя Империя: материалы к спецкурсу : [рос.]. — Харьков : ХНУ имени В. Н. Каразина, 2013. — 312 с. — ISBN 978-966-623-922-1.

ПосиланняРедагувати