Вікіпедія

Генріх Фоґелер

Генріх Фоґелер (нім. Heinrich Vogeler; 12 грудня 1872(18721212), Бремен, Німеччина — 14 червня 1942, Корнїївка, Бухар-Жирауський район, Казахська РСР, СРСР) — німецький художник і філософ, представник німецького югендстилю.

Генріх Фоґелер
Heinrich Vogeler
Народження 12 грудня 1872(1872-12-12)[1][2][…]
Бремен, Німецька імперія
Смерть 14 червня 1942(1942-06-14)[1][2][…] (69 років)
  Бухар-Жирауський район, Карагандинська область, Казахська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Німецька імперія
Жанр графіка, акварель
Навчання Дюссельдорфська академія мистецтв
Діяльність художник, архітектор, письменник, ілюстратор, художник-гравер, графік, дизайнер, педагог
Напрямок югендстиль
Член Deutscher Werkbundd, Tartarusd і Worpswede artist colonyd
Партія Комуністична партія Німеччини і Комуністична робітнича партія Німеччиниd
У шлюбі з Zofia Marchlewskad і Martha Vogelerd[4]
Діти Jan Vogelerd, Mascha Vogeler-Schnaarsd, Mieke Vogeler-Reglerd і Bettina Müller-Vogelerd[5]
Брати, сестри Franz Vogelerd
Родичі Юліан Мархлевський
Учасник Перша світова війна
Роботи в колекції Міннеаполіський інститут мистецтваd, Національна галерея мистецтв, Штедель, Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк)[6], Музей витончених мистецтв, Mu.ZEE - Kunstmuseum aan Zeed, State Central Museum of the Contemporary Russian Historyd, Художня галерея Єльського університету, Державні художні зібрання Дрездена, Бременська картинна галерея, Ермітаж, Haus im Schluhd, Barkenhoffd, Міський музей (Амстердам)[7], Нова національна галерея, Музей мистецтва та історії культуриd, Q63726112?, Landesmuseum Hannoverd і Print Collectiond[8]
CMNS: Генріх Фоґелер у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився у Бремені в 1872 році. В 1890–1895 роках відвідував Дюссельдорфську академію мистецтв. Після закінчення навчання жив у селі Ворпсведе біля Бремена.

В 1901 році одружився з Мартою Шредер, у тому ж році народилася їхня перша донька Марі-Луїза (Міке). В 1903 році на світ з'явилася їхня друга дочка Беттіна, а в 1905 році Марта. Проте в 1926 році пара розлучилася.

Здійснив подорож на Цейлон в 1906 році. До 1908 працював, використовуючи власні креслення, над перебудовою свого будинку Баркенгоф у Ворпсведе. Дружив з Рільке, працював над оформленням журналу символістів «Острів» («Die Insel»). Для вивчення концепцій «міста-саду» побував в 1909 в Англії.

 
Генріх Фоґелер на фотографії Ніколи Першайда (1924)

В 1914 році Фоґелер добровольцем пішов на війну, і в 1915–1917 роках був відправлений на Східний фронт, де робив польові замальовки для військового командування (в 1916 році вийшов альбом з його малюнками «Зі Сходу»[9]). Фронтовий досвід сприяв його переходу на антивоєнні позиції, і на початку 1918 року Фоґелер був поміщений в психіатричну клініку за пораженські настрої, а згодом демобілізований.

У тому ж році разом з Фріцом Макензеном, Отто Модерзоном та іншими став засновником колонії художників у Ворпсведе і був одним з її духовних лідерів.

В 1920-ті манера художника змінюється: використовуючи новаторські прийоми таких течій як кубізм і футуризм, він приходить до створення т. зв. комплексних картин, для яких характерне «монтажне» з'єднання різних планів і сюжетних ліній. Разом зі старшою дочкою, Міке, він розписує свій будинок в Баркенгофі фресками, присвяченими революційній боротьбі і новому справедливому суспільному устрою. Восени 1926 року ландратом Остергольца була зроблена спроба знищити ці настінні розписи як небезпечні і розпалюючі класову ненависть[10], однак широка громадська кампанія на підтримку художника дозволила їх врятувати. Втім, у 1939 році вони все-таки були знищені[11].

У перші повоєнні роки у своїх політичних поглядах Фоґелер схилявся до анархо-синдикалізму, і вступив в Комуністичну партію Німеччини лише в 1925 році. Проте, він став членом утвореного в 1923 Товариства друзів нової Росії[12] і в тому ж році здійснив свою першу поїздку в Радянський Союз, де впродовж року був керівником відділу мистецтв в Комуністичному університеті національних меншин Заходу[13].

У 1925–1926 роках Фоґелер кілька разів їздив в Радянський Союз, виконуючи доручення Міжнародної організації допомоги борцям революції (МОДР), головою якого був його майбутній тесть Юліан Мархлевський. Мархлевський вмовив художника надати його дім Баркенгоф для дитячого будинку Червоної допомоги Німеччини (RHD). Враження про перебування в Радянському Союзі було використано в таких «комплексних картинах» художника, як «Карелія і Мурманськ» (1926), «Будівництво нового життя в радянських республіках Центральної Азії» (1927), «Баку» (1927).

 
Пам'ятник Г. Фоґелеру у Караганді

У 1927 році став одним із засновників «Робочої групи комуністичних художників» (попередниці Асоціації революційних художників Німеччини). Однак в 1929 художника виключили з КПН через його зв'язки з опозиційною «групою Генріха Брандлера». У 1929–1931 роках працював в якості художника в берлінському рекламному і архітектурному бюро Die Kugel Герберта Ріхтера.

У 1931 році художник отримав запрошення в СРСР працювати в Комітеті з стандартизації, а в 1932 році був направлений на службу в бюро пропаганди в Ташкенті. Прихід до влади в Німеччині нацистів унеможливив повернення художника на батьківщину. Живопис Фоґелера початку 1930-х демонструє все більше наближення до соцреалізму.

У вересні 1941 року Фоґелера як німця депортували в Казахську РСР, де він і помер в Корнїївці в 1942 році. Точне місцезнаходження його могили не встановлено.

 
Ймовірне місце поховання Генріха Фоґелера

Друга дружина художника — Софія Мархлевська, дочка польського комуніста Юліана Мархлевського. Їхній син Ян Юрген Фогелер (1923—2005) — радянський філософ і професор МДУ.

Дочка від першого шлюбу Марі-Луїза (Міке) вийшла заміж за письменника і журналіста Густава Реглера.

Пам'ять ред.

В 1997 році на передбачуваному місці поховання художника був встановлений великий дерев'яний хрест. В 2015 році там же встановлені надгробні плити[14].

В 1999 році у Караганді, біля Німецького культурного центру Wiedergeburt був встановлений пам'ятник Генріху Фоґелеру авторства Анатолія Білика.

Галерея ред.

  •  
    Весна (Портрет Марти Фогелер), 1897
  •  
    Зимова казка, 1897
  •  
    Туга (Мрійливість), близько 1900
  •  
    Вечірнє сонце в болоті, 1903
  •  
    Перше літо, 1902
  •  
    Сплячі в саду Марта Фогелер і Паула Модерзон-Беккер, 1904
  •  
    Баркенхоф, 1904
  •  
    Літній вечір (концерт), 1905
  •  
    Автопортрет у береті, 1909
  •  
    Баркенгоф у снігу, близько 1910
  •  
    Літній сад, 1913
  •  
    Дівчина з кошеням, 1914
  •  
    Автопортрет, 1914
  •  
    Страждання жінки під час війни, 1918
  •  
    Портрет Софії Мархлевської, 1922
  •  
    Міжнародна Червона допомога, 1924
  •  
    Гамбурзький товариш, 1928
  •  
    Третій Рейх, 1934
  •  
    Головна машина Кондопозької паперової фабрики, 1933—1934
  •  
    Селянка на винограднику в колгоспі ім. К. Маркса, 1939
  •  
    Нове містечко Тирниаузького комбінату в Кабардино-Балкарії, 1940

Примітки ред.

  1. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118627481 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Heinrich Johann Vogeler
  4. ↑ https://www.worpswede-museen.de/barkenhoff/historie.html
  5. ↑ https://kalliope-verbund.info/gnd/1035072092
  6. ↑ http://www.moma.org/collection/works/64321
  7. ↑ Ex Libris Franz Vogeler
  8. ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/516723
  9. ↑ Aus dem Osten. 60 Kriegszeichnungen von Heinrich Vogeler Worpswede. Mappenwerk. — Berlin : Nationaler Verlag, Druck O. Felsing, 1916.
  10. ↑ Любин, Д.В. Новая жизнь, новая мечта, новая родина. Советский период творчества Генриха Фогелера / сост. А. Г. Раскин, Н. Е. Фролова, Л. Н. Митрохина // Петербургские искусствоведческие тетради. — 2012. — Вып. 25 (16 апреля). — С. 225.
  11. ↑ История музея Генриха Фогелера. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 30 грудня 2020.
  12. ↑ Matthias Heeke. Reisen zu den Sowjets: der ausländische Tourismus in Russland 1921–1941. — Münster : LIT Verlag, 2003.
  13. ↑ Любин, Д.В. Новая жизнь, новая мечта, новая родина. Советский период творчества Генриха Фогелера / сост. А. Г. Раскин, Н. Е. Фролова, Л. Н. Митрохина // Петербургские искусствоведческие тетради. — 2012. — Вып. 25 (16 апреля). — С. 221.
  14. ↑ Der Träumer ging verloren, seine Träume bleiben. 27 вересня 2015. Архів оригіналу за 28 липня 2018. Процитовано 30 грудня 2020.

Література ред.

  • Фогелер Г. Об экспрессионизме любви (новое переработанное издание 1919 года) // Дом Бурганова. Пространство культуры. 2010. № 2. С. 26-32.
  • Фогелер Г. К вопросу о коммунизме //Дом Бурганова. Пространство культуры. 2010. № 2. С. 33.
  • Любин Д.В. Книжная графика Генриха Фогелера в собрании Научной библиотеки Государственного Эрмитажа // Книги и книжные собрания. История и судьбы. Тезисы докладов научной конференции. СПб., 2008. C.35-38.
  • Любин, Д.В. Новая жизнь, новая мечта, новая родина. Советский период творчества Генриха Фогелера // Петербургские искусствоведческие тетради. Вып. 25. СПб., 2012. C.220-239.
  • Любин Д.В. Раннее творчество Генриха Фогелера (к проблеме обозначения этапов творчества художника) // Вестник Воронежского государственного университета. Серия: Лингвистика и межкультурная коммуникация. 2007. № 2-2. С. 113-118.
  • Попов Ю.Г. Последние дни Генриха Фогелера. Находки краеведа о пребывании известного художника в Центральном Казахстане / Ю. Г. Попов. Санкт-Петербург, 2008. Сер. Вып. 2 Авторский проект "Знаменитости в Казахской степи".
  • Peter Elze: Heinrich Vogeler. Buchgrafik. Das Werkverzeichnis 1895-1935. Worpsweder Verlag, Lilienthal 1 997, ISBN 3-922516-74-2 .

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Генріх_Фоґелер&oldid=40941952