Галібей Іван Павлович

о. Іван Галібей (у світі Іван Павлович Галібей, 18 квітня 1894, містечко Устя-Зелене, нині село Монастириського району — близько 1949) — український галицький греко-католицький священник, громадський діяч. Рід Галібеїв — татарського походження.

о. Іван Галібей
Іван Павлович Галібей
отець Іван Галібей
Народився	18 квітня 1894(1894-04-18) Устя-Зелене
Помер	1948 або 1949 ГУЛАГ, Мордовія, СРСР ·розстріл
Громадянство	Австро-Угорщина→ ЗУНР→ Польща
Національність	українець
Діяльність	священик, громадський діяч
Відомий завдяки	громадський діяч Бучаччини
Військове звання	сотник
Конфесія	греко-католик
Рід	Галібеї
Батько	Павло Галібей
Діти	Роман, Дарина
Медіафайли у Вікісховищі

Біографія

Народився 18 квітня 1894 року в сім'ї бідного рибалки Павла Галібея в містечку Устя-Зелене, нині Монастириський район, Тернопільська область, Україна (тоді Бучацький повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина).

Студіював теолоґію, математику, закінчив студії 1917 року. З 1919 року капелан УГА в ранзі сотника. Під час Чортківської офензиви УГА потрапив у польський полон, звільнився 1920 року.

З 1925 року — парох Скоморохів, Русилова (або з 1926 р.), Сокільця. В Русилові, за його сприяння, було збудовано нову церкву; в Скоморохах збудовано «Народний Дім» (містилися читальня товариства «Просвіта», Районова молочарня, кооператива «Селянська спілка»); в кожному з сіл організовано хор, аматорський гурток, філію товариства «Сокіл». У Скоморохах сприяв розбудові каси «Українська Райффайзенка», яка виділила кредит на викуп в поміщика коло 80-и морґів орного поля, коло 40-ка морґів лісу; керував касою «Самопоміч»

У селах, в яких був парохом, організовував курси книговодства, кооперативні, сільсько-господарські, куховарські курси. Засновник дитячої захоронки (садка) в Скоморохах.
Відспівував на похороні покійного українського громадського діяча Степана Танчаковського.

Був головою Надзірної ради Бучацького «Повітового Союзу кооператив» (ПСК, з кінця 1933 року), «Українського кооперативного банку» (або «Українбанку», колишнього "Повітового товариства ощадностей і позичок «Праця», один з найбільших: 7-ий з 113-ти, повноваження через похилий вік передав о. Денисові Нестайку), кооперативу «Поступ».

За ініціативи о. Івана Галібея у селі була заснована філія товариства «Сокіл», відновила діяльність читальня «Просвіти», у 1934 році збудували школу, заклали, освятили фундамент нової кам'яної церкви.

Сприяв створенню української дивізії «Галичина» (вважав, що німці озброять, вишколять 62 осіб; на комісію прийшло 32, 16 липня 1943 року до Львова на військові збори з о. І. Галібеєм поїхало 19 осіб). За станом здоров'я о. Івана Галібея повернули до села.

Після повернення з комісії перед відступом німців переїхав на Станіславщину (завідував парафією в селі Угорники). У 1947 році Івана Галібея заарештували і помістили в Чортківську тюрму, згодом відправили в Мордовію, де 1948 (або 1949) року він був розстріляний) року. У Скоморохах біля церкви на його честь встановлено хрест з написом.

Наприкінці 1980-х в руїнах церкви села Русилова виявили книгу про історію населених пунктів авторства о. Івана Галібея.

Родина

Брати

• Адальберт-Юрій Галібей (бл.1884—13 червня 1919, Монастириська) — український греко-католицький священик, військовий капелан УГА, сотрудник о. Захарія Подляшецького; закатований польськими військовиками під час відступу в ході Чортківської офензиви УГА.
• Степан Галібей (1881—1942, Станиславів) — учитель, інспектор шкіл, в 1918—1920 роках сотник УГА;
• Михайло Галібей — мав торговельну освіту, майстер-кахляр, власник кахлярської фабрики у Львові; громадський діяч;

Директор школи в Устю-Зеленому п. Годолльо (Czesław Hodolý; австрієць, ймовірно, французького походження) помітив здібності хлопців, звернувся до митрополита Андрея Шептицького, який надав матеріяльну допомогу для навчання 4-х хлопців.

Діти

• Роман — інженер (член-сеньйор Інституту електричних і електронічних інженерів, США), громадський діяч (Голова Товариства українських інженерів в США, 1967—1969 роки), приятель Юліана Ґуляка
• Дарина — репресована (заарештована 1949 року, вирок — 25 років, 5 років позбавлення прав; звільнена 1956 р.)

Джерела

• Душенко С. Устя-Зелене з присілками Грабина і Гірка / Калейдоскоп минулого // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
• Пиндус Б. Галібей Іван // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 333. — ISBN 966-528-197-6.
• Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.

Посилання

• Автор: Maria. Сторінки історії розповідають. Скоморохи [Архівовано 19 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Служіння народу і церкві. Отець Іван Галібей [Архівовано 29 травня 2017 у Wayback Machine.]
• Нестор Мизак. Преслідування УГКЦ У 40-50-х рр. ХХ ст.: Ліквідація і наслідки // Релігія та Соціум. — 2010. — № 2(4)^{[недоступне посилання з липня 2019]}