Відкрити головне меню

Гуляк Юліан Костянтинович

Юліан Костянтинович Ґуляк (або Гуляк, псевдо: «Марко», «Токар», «А-13», «Арпад», «Вир», «Шрам», 15 січня 1915, с. Жизномир, нині Бучацького району — 19 липня 1944, с. Стрілища Старі Бібрецького повіту (нині — Жидачівського району, Львівська область) — провідник юнацтва ОУН Бучацького повіту (з 1937[1]), провідник ОУН Чортківської округи (09.1939 — осінь 1940), Тернопільської області (осінь 1940—1941), керівник організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель (1941—1944).

Юліан Ґуляк
Юліан Гуляк.jpg
Івахів Василь та Ґуляк Юліан (справа)
Загальна інформація
Народження 15 січня 1915(1915-01-15)
с. Жизномир, нині Бучацького району, Тернопільська область, Україна Україна
Смерть 19 липня 1944(1944-07-19) (29 років)
с. Стрілища Старі Бібрецького повіту (нині — Жидачівський район, Львівська область)
Псевдо «Марко», «Токар», «А-13», «Арпад», «Вир», «Шрам»
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Командування
провідник ОУН Чортківської округи (09.1939 — осінь 1940),
провідник ОУН Тернопільської області (осінь 1940—1941),
керівник організаційної референтури Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель (1941—1944)

ЖиттєписРедагувати

Дитинство та юністьРедагувати

Народився 15 січня 1915 року с. Жизномир (нині Бучацького району, Тернопільська область, Україна) в селянській сім'ї. Батько загинув на початку Першої світової війни в Італії, залишивши сиротами трьох синів: Михайла (1910 р.н.), Володимира (1912 р.н.) і Юліана. Матір вийшла заміж вдруге за Степана Гаврилюка і в сім'ї народилося ще троє дітей: Ольга (1924 р.н.), Іван та Марія. Родина володіла 25-ма моргами поля і 5-ма — лісу.

Вступив до ОУН[2] під час свого навчався у гімназії.[3][a] Потім закінчив учительську семінарію у Заліщиках,[4] працював учителем.[2] Був активістом національного відродження с. Жизномир — членом Управи товариств «Просвіта», «Луг».

Боротьба в лавах ОУНРедагувати

Під час польської окупації став бучацьким повітовим провідником юнацтва, потім ОУН, згодом провідником ОУН Чортківської округи. На цьому посту заарештований і утримувався в польській тюрмі до початку Другої світової війни 1 вересня 1939 р.

З вересня 1939 до осені 1940 р. продовжував очолювати ОУН Чортківської округи. З 1940 по 1941 р. — провідник ОУН Тернопільської області.

Під час німецько-гітлерівської окупації (1941—1944 рр.) керував організаційною референтурою Крайового Проводу ОУН Західних Українських Земель. Займався також справою організації підпільної радіостанції «Афродіта». З наближенням фронту Юліан Гуляк з друзями заквартирував у с. Стріличі Старі Бібрецького повіту на Львівщині.

19 липня 1944 р. німецькі карателі обступили Стріличі Старі й почали облаву. Відстрілюючись, «Токар» і його друг «Моряк» — Ярослав Скасків (1922—1944 рр.), обласний провідник ОУН Львівщини, загинули.

19 вересня 1996 року тлінні останки Юліана Гуляка були перепоховані на цвинтарі в рідному селі Жизномир.

Сім'яРедагувати

Дружина — Теодозія з Підгайних, була його помічницею, застрелилась під час облави мдбістів, щоб не потрапити до лап карателів.[5] Мали сина Юрія (за даними Н. Мизака, його звали Аркадій[6]), який помер у 1944 чи 1945 році, похований у селі Бишки.[7]

Див. такожРедагувати

ЗаувагиРедагувати

  1. у книзі Орести Синенької є також відомості, що навчався у Львові → С. 83.; за спогадами Марії Матковської, також навчався у Краківському університеті → С. 23. → Перша зв'язкова.

ПриміткиРедагувати

  1. Синенька Ореста. За рідний край, за нарід свій… — С. 19.
  2. а б Синенька Ореста. За рідний край, за нарід свій… — С. 83.
  3. Синенька Ореста. За рідний край, за нарід свій… — С. 23.
  4. Савак Б. Гуляк Юліан… — С. 433.
  5. Весна Х. Підгайна-Гуляк Теодозія Несторівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 464. — ISBN 978-966-528-318-8.
  6. Мизак Н. За тебе, свята Україно. Бучацький повіт у визвольній боротьбі ОУН, УПА: Книга четверта. — С. 138.
  7. Синенька Ореста. За рідний край, за нарід свій… — С. 84.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати