Вінберг Ернест Борисович
рос. Винберг Эрнест Борисович
VinbergEB-wiki-1.jpg
Народився 26 липня 1937(1937-07-26) (83 роки)
Москва, СССР
Помер 12 травня 2020(2020-05-12)[3] (82 роки)
Москва, Росія
·коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19)[4]
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність математик
Alma mater Московський державний університет імені М. В. Ломоносова і механіко-математичний факультет МДУd
Галузь математика
Заклад МДУ
Звання професор
Ступінь Доктор наук (1984)
Науковий керівник Динкін Євген Борисович, Ілля Йосипович Пятецький-Шапіро[en][1]
Відомі учні Віктор Кац, Борис Юлійович Вейсфеллер[en][1]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Відомий завдяки: математиці
Нагороди Премія Московське математичне товариство (1963)
Премія Олександра фон Гумбольдта (1997)
Премія «Життя, присвячене математиці» (2014)[2]
Особ. сторінка mech.math.msu.su/department/algebra/staff/vinberg/

CMNS: Вінберг Ернест Борисович у Вікісховищі

Ернест Борисович Вінберг (нар. 26 липня 1937, Москва — 12 травня 2020, Москва) — радянський і російський математик, доктор фізико-математичних наук (1984), професор кафедри вищої алгебри МДУ (1990), професор Незалежного Московського університету (1991), заслужений профессор МДУ. Фахівець в області вищої алгебри, теорії груп Лі, теорії інваріантів[6].

БіографіяРедагувати

Е. Б. Вінберг народився в Москві в 1937 році. Його батько, Борис Георгійович Вінберг, був інженером і працював на заводі «Динамо»[ru] (Московський завод електромашинобудування імені С. М. Кірова). Мати, Віра Євгенівна Похвальнова, деякий час після закінчення фізико-математичного факультету 2-го МДУ[ru] викладала в різних місцях, а потім працювала на заводах інженером-розраховувачем[7].

Закінчивши школу із золотою медаллю, Ернест вступив на механіко-математичний факультет[ru] МДУ без іспитів — успішно пройшовши співбесіду. Проте із зарахуванням у нього виникли проблеми через дуже високу короткозорість; прийняли на факультет Вінберга тільки після особистого втручання Ю. М. Работнова[ru] (у той час — декан мехмату)[7].

Закінчив механіко-математичний факультет[ru] МГУ (1959) і аспірантуру по кафедрі вищої алгебри (1961)[8]. Кандидат фізико-математичних наук (1962), доктор фізико-математичних наук (1984)[6]. З 1961 року працює на кафедрі вищої алгебри; з 1966 року — доцент, з 1991 року — професор[9].

Головний редактор журналів «Transformation Groups» (з 1996 р.), «Математична просвіта» (з 2006 р.). Член редколегій журналів «Функціональний аналіз і його застосування»[ru], «Праці Московського математичного товариства» (з 1999), «Journal of Lie Theory» (з 1994 р.)[10].

Член правління Московського математичного товариства[6].

Запрошений доповідач на Міжнародному конгресі математиків у Варшаві (1983). Лауреат премії Гумбольдта (1997). Іноземний почесний член Американської академії мистецтв і наук (2010)[10].

Читає основні й спеціальні курси лекцій «Вища алгебра», «Лінійна алгебра і геометрія», «Групи Лі», «Напівпрості групи Лі», «Симетричні простори», «Теорія інваріантів», «Групи відображень». Співкерівник спецсемінару «Групи Лі та теорія інваріантів»[10].

Автор класичного університетського підручника «Курс алгебри». У введенні до цього підручника Вінберг писав: «Відповідно до свого погляду на математику я прагнув замінювати викладення та складні міркування ідеями»[11]; ці слова виражають математичне кредо вченого, якому він намагався слідувати в усіх своїх роботах, замінюючи довгі рутинні доведення короткими, елегантними і в той же час цілком строгими аргументами[9].

Під науковим керівництвом Е. Б. Вінберга захищені 42 кандидатські дисертації і 7 докторських[6].

Помер 12 травня 2020 від COVID-19.

Наукова діяльністьРедагувати

Наукові інтереси Е. Б. Вінберга пов'язані з теорією груп і алгебр Лі, однорідних просторів, симплектичною геометрією, теорією інваріантів, теорією представлень, алгебричною геометрією, геометрією Лобачевского[6].

Такий круг інтересів Вінберга багато в чому визначився ще в його студентські роки, коли він в школі Е. Б. Динкіна вивчав теорію груп Лі. Першою його науковою роботою стала дипломна робота, в якій Е. Б. Вінберг отримав опис інваріантних лінійних зв'язностей в однорідному просторі   групи Лі  [12].

Наступний цикл робіт Е. Б. Вінберга відноситься до теорії однорідних опуклих конусів. З кожним таким конусом асоційована однорідна область Зігеля[ru], і Вінберг істотно продовжив і розвинув вивчення цього круга питань, почате в піонерських роботах Э. Картана і І. Пятецького-Шапіро[en]. Зокрема, Вінберг побудував перший приклад несамопов'язаного опуклого однорідного конуса і отримав повну класифікацію самопов'язаних опуклих однорідних конусів, основану на несподівано виявленому зв'язку таких конусів з компактними йордановими алгебрами. В ході своїх досліджень він відкрив новий клас неасоціативних алгебр, які в сучасній математичній літературі прийнято називати алгебрами Вінберга[9].

Е. Б. Вінберг першим (починаючи зі своєї роботи «Дискретні групи, породжені відображеннями, в просторах Лобачевского»[13]) став систематично вивчати гіперболічні групи відображень — дискретні кристалографічні групи, породжені відображеннями; у цій області він став і основоположником, і визнаним науковим лідером[14].

У 1980 році Вінберг повернувся до вивчення опуклих конусів, але вже в абсолютно іншому контексті: він опублікував роботу «Інваріантні опуклі конуси і впорядкування в групах Лі»[15], відкривши новий напрям в теорії груп і алгебр Лі[16].

Е. Б. Вінберг опублікував понад 100 наукових статей, видав 10 монографій і навчальних посібників[6].

ПублікаціїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Вінберг Ернест Борисович(англ.) в проєкті «Математична генеалогія».
  2. Названі лауреати премії «Життя, присвячене математиці». Сайт фонду «Династія» Дмитра Зіміна[ru]. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016. 
  3. Э.Б.Винберг (26.07.1937--12.05.2020)Moscow Center for Continuous Mathematical Education, 2020.
  4. https://nplus1.ru/blog/2020/05/15/vinberg
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. а б в г д е Вінберг Ернест Борисович. Сайт кафедри вищої алгебри МДУ. 
  7. а б Ігор Чубаров. Інтерв'ю з Ернестом Борисовичем Вінбергом. // «Семь искусств», 2013, № 7 (40). 
  8. Олексіївский, Бугаєнко, Ольшанський та ін., 1997, с. 193
  9. а б в Arzhantsev, Gusein-Zade, Ilyashenko et al., 2008
  10. а б в Вінберг Ернест Борисович. Загальноросійський математичний портал. 
  11. Вінберг, 2013, с. 63
  12. Олексіївський, Бугаєнко, Ольшанський та ін., 1997, с. 193
  13. Вінберг, 1967
  14. Олексіївський, Бугаєнко, Ольшанський та ін., 1997, с. 196
  15. Вінберг, 1980
  16. Олексіївский, Бугаенко, Ольшанский та ін., 1997, с. 194

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати