Вікіпедія:Перейменування статей/Гданськ → Ґданськ
Стаття була створена як Ґданськ, Ґданьськ.
У власних назвах іншомовного походження етимологічний g згідно з усталеною традицією вимовляється як г; проте збереження g у вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова: Гданськ і Ґданськ, Гренландія й Ґренландія, Гібралтар і Ґібралтар; Гарібальді й Ґарібальді, Гете й Ґете.--Hjvfy (обговорення) 08:03, 28 жовтня 2015 (UTC)
За Так зване «усталення» не стосується українців вільного світу совіцкого «періоду», зокрема, Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3. - Т. 2. - С. 473. Слово використовує Український історичний журнал. Чи в українській мові немає Ґ?--Бучач-Львів (обговорення) 07:47, 30 жовтня 2015 (UTC) Ще один закид NickKу: навіщо калічити власну назву настільки? Бо Ґданьск - ну ніяк не Гданськ. Тому калічний варіант Ґданськ - якийсь певний компроміс між фонетикою та «традиціями». І посилатися на збереження українських традицій - те саме, що «бдіти» памнєтник Лєніну. В такий спосіб не бережуть традицію - калік плодять.--Бучач-Львів (обговорення) 08:00, 30 жовтня 2015 (UTC)
- Саме те, про що ви кажете, і називається усталеним написанням, а не каліченням. Польське місто Заґуж має усталене написання як Загір'я (Польща), а Ґданьск має усталене написання Гданськ, Ґданьск же в росіян. Чи, може, нам треба писати Він і Парі, щоб не калічити європейські столиці. Стосовно ж усталеності написання, то і Україна має консульство в Гданську, і Польща через своє консульство пише про візит із Гданська, що очевидно є ознакою усталеного написання, вживаного обома сторонами. Стосовно Українського історичного журналу, то я там бачу Гданськ: нарприклад, Решетченко (2007), де значна частина статті про порт Гданська, Гурбик (2008, с. 59), Васюта (2001, с.38) тощо — NickK (обг.) 09:35, 30 жовтня 2015 (UTC)
- Усталене написання в країні, де Ґ була заборонена? Тоді потрібно писати "на Украінє", вимовляти "укра́інскій". artem.komisarenko (обговорення) 12:03, 31 жовтня 2015 (UTC)
- «Тоді потрібно писати» — в українській мові, у Львові та в Польщі, у 2000-х і 2010-х роках? У країні, де Ґ була заборонена, не було Інтернету на не публікувалися журнали у форматі PDF. Я умисно не наводив прикладів з УРЕ чи радянських джерел, а навів приклади двох консульств (у Львові та у Гданську), які точно не мають стосунку до радянщини та сталінізму, і Український історичний журнал, який навів як приклад сам номінатор. Літеру Ґ в географічних назвах не пропонує писати навіть Проєкт — NickK (обг.) 01:07, 2 листопада 2015 (UTC)
- До речі, якраз за непослідовність, в тому числі і в правописі Ґ, його й критикували (з українського боку). artem.komisarenko (обговорення)
- І, до речі, в мене на кухні висить карта державного чогось там геодезії та картографії, там саме Ґданськ artem.komisarenko (обговорення) 09:20, 2 листопада 2015 (UTC)
- Варто зауважити, що польська g є відповідником не української г, а російської г (або української Ґ та "кг" у деяких старих пост-кулішівських правописах) у вимові і це чутно в їх мові неозброєним (україномовним) вухом.
- «Тоді потрібно писати» — в українській мові, у Львові та в Польщі, у 2000-х і 2010-х роках? У країні, де Ґ була заборонена, не було Інтернету на не публікувалися журнали у форматі PDF. Я умисно не наводив прикладів з УРЕ чи радянських джерел, а навів приклади двох консульств (у Львові та у Гданську), які точно не мають стосунку до радянщини та сталінізму, і Український історичний журнал, який навів як приклад сам номінатор. Літеру Ґ в географічних назвах не пропонує писати навіть Проєкт — NickK (обг.) 01:07, 2 листопада 2015 (UTC)
- Усталене написання в країні, де Ґ була заборонена? Тоді потрібно писати "на Украінє", вимовляти "укра́інскій". artem.komisarenko (обговорення) 12:03, 31 жовтня 2015 (UTC)
- Саме те, про що ви кажете, і називається усталеним написанням, а не каліченням. Польське місто Заґуж має усталене написання як Загір'я (Польща), а Ґданьск має усталене написання Гданськ, Ґданьск же в росіян. Чи, може, нам треба писати Він і Парі, щоб не калічити європейські столиці. Стосовно ж усталеності написання, то і Україна має консульство в Гданську, і Польща через своє консульство пише про візит із Гданська, що очевидно є ознакою усталеного написання, вживаного обома сторонами. Стосовно Українського історичного журналу, то я там бачу Гданськ: нарприклад, Решетченко (2007), де значна частина статті про порт Гданська, Гурбик (2008, с. 59), Васюта (2001, с.38) тощо — NickK (обг.) 09:35, 30 жовтня 2015 (UTC)
- За До початку 40-х років, коли совєти почати перекручувати українську мову (постанова ЦК КП(б)У «Про складання нового українського правопису» 1938 р., завданням якого було проголошено насамперед «ліквідувати націоналістичні перекручення […] українського правопису»), усі словники наводили слово Ґданськ саме з Ґ, в тому словники О. Ізюмова (1930р.) та Г. Голоскевича (1929р.). Сам предмет дискусії про Ґданськ чи Гданськ породжений хворими розумами тоталітарного совєтського союзу, який спромігся викинути літеру ґ через "націоналістичні перекручення".
Проти Згідно з § 87 правопису правильним написанням є саме Гданськ. Назва цього міста є усталеною та зафіксована енциклопедіями та словниками (не лише УЛІФ, а й іншими словниками). § 15 тут ні до чого, оскільки він про вимову, а Вікіпедія в нас письмова, а не усна. Те, під якою назвою було створено статтю, не має тут жодного стосунку, особливо враховуючи, що стаття була створена в 2004 році (до запровадження ВП:МОВА) під очевидно помилковою назвою Ґданьськ — NickK (обг.) 09:22, 28 жовтня 2015 (UTC)- Проти Нащо нам чужа фонетика, російська чи польська? «Українська мова належить до тих індоєвропейських мов, де проривний задньоязиковий приголосний „ґ“ перейшов у глотковий, або фарингальний „г“» (Пономарів), то маємо ще од скіфів (Абаєв[ru]) та греків, яких не було у Росії та Польщі. Див. також Вікіпедія:Правила перекладу/Вживання Г та Ґ. — Юрій Дзядик (о•в) 00:23, 2 листопада 2015 (UTC).
Підсумок
ред.Перейменування має сенс лише коли невірна назва виправляється на вірну. У випадку ж з Гданськом і Гдинею усе досить не так однозначно. Згідно напрацювань сучасних українських науковців рекомендовано використовувати назву саме Ґданськ і Ґдиня, але там й Вєлькопольскі, та інші -скі замість традиційного -ський, та багато ще чого, що ігнорується вікіспільнотою. Серед друкованих авторитетних довідкових джерел і підручників вищої школи і Гданськ і Ґданськ використовується в рівній мірі. Більш того, інколи на одній карті Гданськ з Гдинею сусідують з Бидґощем і Зеленою Ґурою, що прямо вказує на усталеність використання саме такого написання цього міста. Ну, а правопис остаточно ставить крапку в цьому питанні, підкреслюючи вірність обох варіантів написання.
Щоб унеможливити подібні пусті дискусії надалі, потрібно дійти згоди й прийняти український науковий наробок як систему і користуватись нею. Вікімедійцям придбати затверджені загальногеографічні атласи й своєчасно оновлювати їх. Це дасть змогу в будь-який час вирішити більшість топонімічних питань. Пріоритет матиме останнє видання. У читачів же й редакторів ніколи більше не виникатиме питань, чому саме так, а своє «тупоголові» вони вже ніколи не адресуватимуть вікіпедійцям. Це значно підніме авторитет енциклопедії, одночасно знизивши внутрішні війни фахівців з томатів з фахівцями з кільки щодо ливарних процесів під час виготовлення консервної бляшанки.
Мова ж закордонних українців (чому тільки з англомовних країн?) не може бути взірцевою для літературної української, як взірцева новозеландська англійська для покрученої іммігрантами поляками, пакистанцями та іншими індусами англійської мешканців британських островів.
Обидві назви зазначені в статті, перенаправлення створені, використовувати обидві назви можна на рівних правах. Залишити стару назву, а користувачеві, що безсистемно підіймає питання літери Ґ в традиційних назвах догана.--Dim Grits 14:07, 28 березня 2016 (UTC)