Військово-повітряні сили КНДР
| Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. |
Військово-повітряні та протиповітряні сили Корейської народної армії (кор. 조선인민군 항공 및 반항공군, 朝鮮人民軍航空및反航空軍) — один з видів Збройних сил КНДР. Були сформовані 20 серпня 1947 року, у 1948 — 2012 рр. — Військово-повітряні сили Корейської народної армії. Перше бойове застосування відбулося 25 червня 1950 року. Літаки Північної Кореї брали участь у Корейській війні (1950 — 1953). Основу технічного парку становлять радянські літаки та вертольоти (або їх китайські копії), переважно, 50-х-70-х років випуску. Однак, на озброєнні знаходяться і сучасніші літаки, такі як МіГ-29.
| Військово-повітряні та протиповітряні сили Корейської народної армії кор. 조선인민군 항공 및 반항공군?, 朝鮮人民軍航空및反航空軍?, {{{2}}} | |
|---|---|
  Емблема та прапор ВПС КНДР | |
| Країна |
 Північна Корея |
| Належність | Міністерство Народних Збройних Сил КНДР |
| Тип | Повітряні сили |
| Чисельність | 110 000 військовослужбовців, близько 1100 літальних апаратів |
| Війни/битви | Корейська війна |
| Командування | |
| Визначні командувачі |
Ван Лен Лю Чжень Чхве Кван |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
КНДР має приблизно 1100 військових літаків і гелікоптерів[1].
Історія ред.
Формування та Корейська війна ред.
Формування північнокорейських військово-повітряних сил розпочалося за кілька місяців після звільнення Кореї від японських окупаційних військ. Цей процес ускладнювався тим, що авіабази та авіаремонтні підприємства японської авіації розташовувалися, в основному, у Південній Кореї, а корейці, які служили у ВПС Японії, вважалися зрадниками Батьківщини. Таким чином, підготовка кадрів для авіації проводилася на базі авіаклубів у Пхеньяні, Сінджі, Чхонджині. Технічне оснащення авіаклубів та інструкторів їм надавали радянські війська, які розташовувалися після війни біля Північної Кореї. Першими літаками, на яких навчалися корейські льотчики, були По-2, УТ-2, Як-18. Проблема кваліфікованих кадрів вирішувалася також рахунок створення змішаних радянсько-корейських підрозділів[2]. До авіаклубів та створених пізніше військово-авіаційних училищ комуністи намагалися залучати найбільш грамотних юнаків та дівчат, насамперед із числа студентів. Пізніше льотно-технічний персонал навчався у СРСР та Китаї.
Після початку Корейської війни ВПС КНДР забезпечували підтримку з повітря танкових і піхотних з'єднань, що наступали на південь. За бої в районі Теджона звання "Гвардійський Теджонський" удостоївся і 50-й винищувальний полк ВПС КНДР[2] звання зберіг і після війни). Однак, після втручання у війну армії США та їх союзників, більша частина авіації КНДР була знищена, а залишки ВПС перелетіли на територію Китаю[2]. До 21 серпня 1950 року авіація КНА все ще мала у своєму складі 21 боєготовий літак (20 штурмовиків і 1 винищувач). Взимку 1950-51 років активно діяв полк нічних бомбардувальників, який літав спочатку на По-2, потім на Як-11 і Як-18, і завдавав американцям досить серйозних ударів. Пізніше до нічної роботи підключили пару ескадрилій з 56-го винищувального авіаполку та деякі китайські, які літали переважно на Ла-9 / Ла-11.
Післявоєнний час ред.
Після 1956 на озброєння ВПС надійшли кілька десятків винищувачів МіГ-17 Ф, вертольоти Мі-4 і Мі-4ПЛ. У 1958 році корейці отримали з СРСР винищувачі-перехоплювачі МіГ-17 ПФ, після підписання Договору про взаємодопомогу та оборонну співпрацю між СРСР і КНДР ВПС КНДР отримали в 1961-62 роках надзвукові винищувачі МіГ-19 С і зенітно- 2 Беркут», після 1965 року — винищувачі МіГ-21 Ф та зенітно-ракетні комплекси С-75 «Двіна».
Шістдесяті – сімдесяті роки для ВПС КНДР стали часом численних прикордонних інцидентів за участю ВПС:
- 17 травня 1963 р. наземними засобами ППО над територією КНДР було збито американський вертоліт OH-23 8-ї армії. Обидва пілоти були взяті в полон і були звільнені через рік[3].
- 19 січня 1967 р. сторожове судно Tang Po (PCE-56) ВМС Південної Кореї було атаковано північнокорейськими кораблями (за іншими даними — береговими батареями) на північ від демаркаційної зони, і потім потоплено винищувачами МіГ-21[2].
- 23 січня 1968 р. північнокорейськими моряками за підтримки з боку двох МіГ-21 у територіальних водах КНДР було затримано та відбуксовано до порту Вонсан розвідувальне судно ВМФ США «Пуебло» (USS Pueblo)[4].
- 15 квітня 1969 р. два МіГ-17 ВПС КНДР збили літак далекого радіолокаційного виявлення ЄС-121 ВМС США. Літак із 31 військовослужбовцями на борту впав у Японське море[3].
- 14 липня 1977 р. літаки МіГ-21 збили американський гелікоптер СН-47 Chinook у повітряному просторі КНДР. Через два дні пілота, що вижив, і тіла трьох інших членів екіпажу видали США[3].
- 17 грудня 1994 р. з ПЗРК «Wha-Sung» було збито американський вертоліт OH-58 D, що заглибився на 4 милі у повітряний простір КНДР. Один пілот загинув, другий був узятий у полон і звільнений за 13 днів.
На початку 80-х відбулася чергова модернізація ВПС. На додаток до 150 МіГ-21, що були раніше, на бойову службу вступають 60 винищувачів-перехоплювачів МіГ-23 П і фронтових винищувачів МіГ-23МЛ, а з КНР — 150 штурмовиків Q-5 Nanchang. Поповнився список гелікоптерів: ще 10 Мі-2 та 50 Мі-24. У травні-червні 1988 року в КНДР надійшли перші шість МіГ-29, до кінця року завершилася передача всієї партії з 30 літаків і ще 20 штурмовиків Су-25 К. Наприкінці 80-х через треті країни було придбано 87 американських гелікоптерів Hughes MD- 500 (цивільної модифікації), їх як мінімум 60 було перероблено на бойові[5].
Розвал соціалістичного табору ред.
З розвалом соціалістичного табору наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років військова авіація КНДР почала відчувати значні труднощі. Літаки радянського та китайського виробництва, що знаходилися на озброєнні ВПС КНДР, у своїй масі фізично та морально застаріли, а їх екіпажі, що навчаються за застарілими методиками та в умовах гострого дефіциту палива, справді мають мало досвіду. Водночас північнокорейські літаки надійно приховані в підземних ангарах, а злітно-посадкових смуг для них є з надлишком. У КНДР побудовано багатокілометрові шосе з бетонним покриттям та арочними залізобетонними тунелями (наприклад, автострада Пхеньян-Вонсан), які у разі війни можуть використовуватись як військові аеродроми. Виходячи з цього можна стверджувати, що знищити північнокорейську авіацію першим ударом навряд чи вдасться. Потужна система ППО, яку американська розвідка вважає «найщільнішою системою протиракетної та протилітацької оборони у світі», налічує понад 9 тисяч зенітних артсистем: від легких зенітно-кулеметних установок до найпотужніших у світі 100-мм зенітних знарядь, а також самохідні зенітні -57 та ЗСУ-23-4 «Шилка». Є кілька тисяч пускових установок зенітних ракет - від стаціонарних комплексів С-75, С-125, С-200 та мобільних " Куб " і " Стріла-10 " до переносних установок. Для навчання льотного складу до початку 90-х років було більше 100 поршневих літаків CJ-5 та CJ-6 (китайська модифікація Як-18), 12 реактивних L-39 чехословацького виробництва, а також кілька десятків навчально-бойових МіГ-21, МіГ -23, МіГ-29 та Су-25 . На них, насамперед, літають льотчики елітних 50-го гвардійського та 57-го винищувальних авіаполків, озброєних літаками МіГ-23 та МіГ-29; вони базуються поблизу Пхеньяну та здійснюють прикриття столиці КНДР з повітря. Чималий досвід нагромадили й інструктори, які навчали авіафахівців у багатьох країнах «третього світу». ВПС Північної Кореї на сьогоднішній день є досить великою силою, з якою змушені вважатися ймовірні противники.
Наші дні ред.
Наприкінці 90-х років. почалися розробки в області БПЛА: при Кім Чен Ірі було придбано невизначене число радянських безпілотників Ту-143, а за Кім Чен Ыне — кілька американських літаків-мішеней MQM-107 Streaker, переобладнаних в ударні[6][7][8].
У 2000-ті роки. керівництво КНДР намагалося купити сучасні види бойових літаків: у 2001 та 2003 роках. — у Росії, 2011 р. — у Китаї (J-10, J-11), проте всі ці прохання були відхилені. З подібною метою - закупівлею сучасних видів озброєння - імовірно був у Росії в 2011 році незадовго до своєї смерті Кім Чен Ір[9]. У 2013 році державні ЗМІ КНДР показали кадри застосування під час військових навчань об'єкта, схожого на БПЛА, що врізається в гору, повідомлялося про застосування «високоткових безпілотників»[10]. Дещо раніше об'єкт, що нагадує БПЛА, був показаний на військовому параді в Пхеньяні.
У той же час, аналітики, негативно оцінюючи постачання всіх типів авіаційної техніки з боку Росії та Xian JH-7 — з боку Китаю, не виключають постачання КНДР винищувачів сімейства J-11[11]. У 2012 р. ВПС КНА були об'єднані з військами протиповітряної оборони та перейменовані на Військово-повітряні та протиповітряні сили КНА.
Структура ред.
Станом на 1996 рік, ВПС КНДР складалися з шести авіадивізій (трьох бойових, двох військово-транспортних та однієї навчально-тренувальної), які перебували у прямому підпорядкуванні Національного авіаційного командування[5].
Пункти базування ред.
Згідно з супутниковими знімками, Північна Корея має 24 діючі аеродроми і 3 вертолітні майданчики для базування своєї авіації[12], а також велику кількість окремих злітно-посадкових смуг. Загальна кількість військово-повітряних баз сягає 70.
Примітка: вказані повітряні судна, помітні на космічних знімках. Повітряні судна, які перебували в ангарах або в польоті під час зйомки, не враховувалися.
Вертолітні майданчики ВПС КНДР ред.
Техніка та озброєння ред.
ВПС КНДР є одними з найбільш численних у світі та мають на озброєнні близько 1600 літальних апаратів. Офіційна статистика про ВПС КНДР є недоступною, тому оцінки чисельності літаків на озброєнні є приблизними.
| Назва | Країна виробництва | Фото | Тип | Модификація | Кількість | Примітки | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Бойові Літаки | ||||||||
| Harbin H-5 Іл-28 |
 КНР
|
.jpg)
|
Бомбардувальник | H-5 | 80 | Harbin H-5 — Китайська копія радянського бомбардувальника Іл-28. | ||
| МіГ-29 |  СРСР
|
Винищувач
Учебно-боевой |
МіГ-29Б
МіГ-29УБ |
35 | ||||
| МиГ-23 | СРСР
|
Винищувач
Винищувач-перехоплювач |
МиГ-23МЛ
МиГ-23П |
46
10 |
||||
| Chengdu J-7 МіГ-21 |
СРСР КНР
|
Винищувач | МіГ-21біс
F-7A |
30
120 |
Chengdu J-7 — Китайська копія радянського винищувача МіГ-21. Модифікації експорту позначаються F-7. | |||
| Shenyang F-5 МиГ-17 |
СРСР КНР
|
Винищувач
Навчально-бойовий |
F-5
FT-5 |
107
135 |
Shenyang F-5 — Китайская копия советского истребителя МиГ-17. | |||
| Shenyang F-6 МиГ-19 |
СРСР КНР
|
.jpeg)
|
Винищувач | F-6 | 100 | Shenyang F-6 — Китайська копія радянського винищувача МіГ-19. | ||
| Су-25 | СРСР
|
Штурмовик
Навчально-бойовий |
Су-25К
Су-25УБК |
32
4 |
||||
| Nanchang Q-5 | КНР
|
Штурмовик | Q-5 | 40[13]-150[14] | ||||
| Су-7 | СРСР
|
|
Винищувач-бомбардувальник | Су-7БМК | 18 | |||
| Су-17 | СРСР
|
Винищувач-бомбардувальник | 17 | |||||
| Тренувальні літаки | ||||||||
| МиГ-15 | СРСР
|
|
Тренувальний | МіГ-15УТИ | 35 | |||
| Nanchang CJ-6 | СРСР КНР
|
|
Тренувальний | CJ-6 | 180 | Nanchang CJ-6 — Китайська копія радянського тренувального літака Як-18. | ||
| Гелікоптери | ||||||||
| Мі-26 | СРСР
|
Важкий Транспортний | Ми-26 | 4 | ||||
| Ми-8 | СРСР
|
Транспортний | Ми-8Т | 15 | ||||
| Ми-4 Harbin Z-5 |
СРСР КНР
|
.jpg)
|
Транспортний | Z-5 | 48 | |||
| Ми-24 | СРСР
|
|
Ударний | Ми-24Д | 20 | |||
| Мі-2 | СРСР  Польща Північна Корея
|
|
Багатоцільовий | PZL Mi-2 | 139 | |||
| MD 500 |  США
|
Багатоцільовий | MD 500 | 84 | Куплені через треті країни в демілітаризованому вигляді та модернізовані у 90-х роках. | |||
| БПЛА | ||||||||
| Ту-143 | СРСР
|
Розвідувальний БПЛА | Ту-143 | не менше 1 | При Кім Чен Ірі був куплений як мінімум 1 комплекс[15], вероятно в Сирии[16] Неясно количество, а также — было ли налажено производство копий.[16] | |||
| MQM-107 Streaker | США
|
БПЛА-мішень/ударний | MQM-107 | невідомо | Деяке число було куплено на Близькому Сході у 2012 році, КНДР веде роботи з перетворення на ударні БПЛА[17] | |||
| Пчела-1Т |  Росія
|
Розвідувальний БПЛА | «Пчела» | не менше 10 | Відповідно до військового аналітика Йозефа Бермудеза, куплені в 1997-98 роках[16] | |||
Розпізнавальні знаки ред.
-
Розпізнавальний знак ВПС КНДР -
Прапорець на кіль
Примітки ред.
- ↑ Korean People’s Army [Архівовано 2012-01-10 у Wayback Machine.] GlobalSecurity
- ↑ а б в [1] Архівна копія на сайті Wayback Machine. Жихоров Михаил. История ВВС КНДР
- ↑ а б в DMZ Incidents. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 8 березня 2009.
- ↑ Attacked by North Koreans. Usspueblo.org. Архів оригіналу за 28 серпня 2008. Процитовано 11 червня 2009.
- ↑ а б Korean People’s Army Air Force. Архів оригіналу за 13 вересня 2006. Процитовано 8 березня 2009.
- ↑ Defence Rewiew Asia:ASIAN REGION UAV PROGRAMMES. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 9 лютого 2013.
- ↑ N. Korea developing unmanned attack aircraft from U.S. drones: source. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.
- ↑ Взгляд: Нашли мишени. Архів оригіналу за 2 лютого 2013. Процитовано 20 лютого 2013.
- ↑ Северная Корея отчаянно ищет передовое вооружение. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 17 червня 2022.
- ↑ Lenta.RU:Мир: Ким Чен Ын пригрозил Южной Корее высокоточными БПЛА. Архів оригіналу за 23 березня 2013. Процитовано 20 березня 2013.
- ↑ 1[недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ The North Korean Air Force by Google Earth. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 26 січня 2009.
- ↑ Order of Battle — North Korea. Архів оригіналу за 23 березня 2008. Процитовано 6 лютого 2013.
- ↑ Global Security:Korean People’s Army Air Force. Архів оригіналу за 13 вересня 2006. Процитовано 8 березня 2009.
- ↑ Defence Review:ASIAN REGION UAV PROGRAMMES. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 9 лютого 2013.
- ↑ а б в 38North.ORG:North Korea Drones On. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 6 лютого 2015.
- ↑ N. Korea developing unmanned attack aircraft from U.S. drones: source. Архів оригіналу за 10 березня 2012. Процитовано 9 лютого 2013.