Відкрити головне меню

Вулиця Грушевського (Львів)

одна з центральних вулиць Львова, що знаходиться у Галицькому районі

Вулиця Грушевського — одна з центральних вулиць Львова, знаходиться у Галицькому районі Львова та сполучає проспект Шевченка з вулицями Франка та Драгоманова.

Вулиця Грушевського
Львів
Початок вулиці Грушевського
Початок вулиці Грушевського
Місцевість Історичний центр Львова
Район Галицький
Назва на честь Михайла Грушевського
Колишні назви
Дорога Святого Миколая, Академічна або Унівеситетська нова, Святого Міколая, Ніколяусштрассе, Щербакова
польського періоду (польською) Akademicka (Uniwersytecka Nowa), Świętego Mikołaja
радянського періоду (українською) Святого Миколая, Щербакова
радянського періоду (російською) Святого Миколая, Щербакова
Загальні відомості
Протяжність 250 м.
Координати початку 49°50′00″ пн. ш. 24°02′01″ сх. д. / 49.8333444° пн. ш. 24.0338806° сх. д. / 49.8333444; 24.0338806Координати: 49°50′00″ пн. ш. 24°02′01″ сх. д. / 49.8333444° пн. ш. 24.0338806° сх. д. / 49.8333444; 24.0338806
Координати кінця 49°50′06″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.8351000° пн. ш. 24.0317028° сх. д. / 49.8351000; 24.0317028
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 2,4,5,7,10,11,13,15-19,21,23[2]
Храми Кафедральний храм Покрови Пресвятої Богородиці
Державні установи Відділ реєстрації актів громадянського стану Галицького та Сихівського районів м. Львова
Навчальні заклади біологічний та геологічний факультети ЛНУ ім. І. Франка
Заклади культури музеї зоології і мінералогії
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Аптеки «Під Святим Миколаєм»
Забудова класицизм, історизм
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Грушевського (Львів) на Вікісховищі

Прилучається вулиця Кирила і Мефодія.

ІсторіяРедагувати

Вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. У 1844 році вулиця мала назву Дорога Святого Миколая, бо вулиця проходила повз костел Святого Миколая, що знаходиться на початку сучасної вулиці Грушевського. 1851 року вулиця перейменована на Академічна або Університетська Нова, через перенесення до будівлі колишнього конвікту єзуїтів корпусів Львівського університету, що згорів через пожежу 1848 р. на вулиці Театральній. 1871 року вулиця стала називатися Святого Миколая. Під час німецької окупації, від вересня 1941 року мала назву Ніколяусштрассе. У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву і вже 1945 р. її перейменували на радянський лад — на честь Олександра Щербакова — радянського партійного та державного діяча. 1990 року відбулося чергове перейменування вулиці на честь Михайла Грушевського — українського історика, громадського та політичного діяча, Голови Центральної Ради УНР.[3]

ЗабудоваРедагувати

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм та історизм. Переважна більшість будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова:

№ 2. Кафедральний храм Покрови Пресвятої БогородиціРедагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 349

 
Покровська церква

Храм збудований у 1739—1745 роках, у бароковому стилі, за проектом італійського архітектора Франческо Плациді, будівничим, ймовірно, ченцем-тринітарієм Казимиром Гронацьким з Любліна, як Костел Святого Миколая. На початку ХХ століття в костелі встановлено пам'ятні таблиці—епітафії в пам'ять про професорів Львівського університету о. Євстахія Скоровського, Петра Хмельовського та пароха о. Зиґмунта Каєтана Ольгердовича. За радянських часів приміщення костелу використовувалося як книгосховище. Від 1990 років храм знаходиться під юриздикцією УПЦ КП.

№ 2аРедагувати

В колишніх монастирських будівлях містяться: резиденція Митрополита і єпархіальне управління Львівсько-Сокальської єпархії УПЦ КП, православна інтернет-радіостанція «Град Лева» та консультативний центр кризових станів, психосоматичних розладів та депресій Львівсько-Сокальської єпархії.

№ 3Редагувати

Від 1950-х років на першому поверсі будинку працювала перукарня. На початку 2000-х років тут знаходилися магазини «Хліб-Булки» та «Оптика». Нині перший поверх ділять аптека та магазин «Хліб і до хліба».

№ 4. Будинок Львівського університетуРедагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1309

 
Навчальний корпус Львівського університету

Будівля колишнього єзуїтського конвікту, збудована у 1839—1841 роках і вже 1842 року перебудована за проектом архітектора Фіделіса Штадлера у стилі класицизм. 1848 році, через підтримку єзуїтами вуличних маніфестацій під час «весни народів» 1848—1849 років, орден єзуїтів був ліквідований, а в приміщенні конвікту розташовано казарми. 2 січня 1851 року за розпорядженням намісника королівства Галичини і Володимирії графа Аґенора Ґолуховського будівлю було передано університету. Сюди були перенесені навчальні корпуси Львівського університету — це пов'язано з пожежею 1848 року, під час якої згоріло старе приміщення Львівського університету на вул. Театральній. Нині тут знаходяться біологічний та геологічний факультети вишу та музеї зоології і мінералогії, а у радянські часи тут діяв львівський вечірній інститут марксизму-ленінізму.[4] На фасаді будинку встановлено декілька пам'ятних таблиць, зокрема, викладачам Михайлу Грушевському, Стефану Банаху і Володимиру Соболєву; видатним студентам — Івану Франку, білоруській поетесі Алоїзі Цьотці та діячеві українського студентського руху в Галичині Адаму Коцку.

Поруч з будівлею розташована ботанічна пам'ятка природи — «Липа серцелиста».

№ 5,5аРедагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 413

Житловий будинок. До кінця 2018 року мають бути закінчені роботи з реставрації фасаду будинку. Виконавець робіт — ТзОВ «Еталон-Ком».[5]

№ 7,9Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 414

За Польщі під № 7 містився магазин «Польський килим».[6] В цих будинках від радянських часів працює продуктова крамниця «Темп» (ТзОВ «Таісія»). Також під № 7 міститься ресторан «Мушкетер», а під № 9 — магазин одягу та взуття «Дежа Вю».

№ 8Редагувати

В цьому будинку нині знаходяться ресторан «Пекін» та редакція незалежного культурологічного часопису «Ї».

№ 10. Кам'яниця Леона АппеляРедагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 415

Збудована 1910 року у постсецесійному стилі за проектом архітектора В. Мінкевича у співавторстві з Владиславом Дердацьким. Пластичне оздоблення кам'яниці здійснював відомий львівський скульптор Зиґмунт Курчинський. 1911 року, крім барельєфів на фасаді, скульптор перед входом до будинку встановив скульптури німфи Світезянки та Геракла, що душить змію, але ці витвори мистецтва, на жаль, до наших часів не зберіглися. На першому поверсі будинку, за Польщі, містилася кав'ярня «Зем'янська» Шреєра.

№ 11Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1095

За Польщі в цій кам'яниці містилися ресторан Єґера та перукарня Вурцеля. За радянських часів, від 1950-х років знаходився салон з пошиття головних уборів, згодом функціонував будинок побуту. Наприкінці 2000-х рр. знаходився магазин-салон одягу «Ейфорія», згодом — магазин жіночого одягу «Дівоні» та студія манікюру «Лакшері». Нині у цьому приміщенні міститься офіс будівельної компанії «Лев-Девелопмент»[7] та бутик авторського жіночого одягу «Olya Mak». На початку 2013 року власницею квартири № 1 самовільно було переплановано приміщення квартири з житлового на комерційне. Так замість вікна з'явилися двері, а згодом відкрився магазин канцтоварів.[8] Нині це приміщення займає магазин мережі «Гуртові ціни. Алкоголь».

№ 12Редагувати

Житловий будинок, у якому за часів незалежності на першому поверсі з'явився сигарний дім «Фортуна».

№ 13Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1096

Житловий будинок, на першому поверсі якого знаходяться магазин брендового одягу «Амплуа», магазин «Оутлет» та кав'ярня «Мокко коффі».

№ 14Редагувати

Житловий будинок. Цю адресу має також магазин брендового чоловічого одягу «Бугатті».

№ 15Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1097

Будинок споруджений 1897 року за проектом архітектора Наполеона Лущкевича[9] для потреб львівського аптекарського товариства. За Польщі тут містилися Аптекарська палата Східної Малопольщі та Спілка фармацевтів, нині тут знаходиться магазин шкіряних виробів «Охнік».

№ 16Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1098

За Польщі тут містилися приватний міський ліцей та cупровідна школа спільного навчання і кооперативна школа торгівлі ІІ ступеню.[10] У радянські часи — вечірня середня школа робітничої молоді № 20 та Будинок піонерів Ленінського району м. Львова. Ще за радянських часів тут з'явився Відділ реєстрації актів цивільного стану Ленінського району, котрий після перейменування 1990 року Ленінського району на Галицький став обслуговувати мешканців Галицького. Вже за часів незалежності тут також з'явилося кафе «Міраж». Нині, крім Галицького районного у м. Львові ВДРАЦС, тут міститься медовий ресторан «Вулик», а також офіс ГО «Львівська обласна спілка соціального захисту бійців АТО та сімей загиблих».

№ 17Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1099

За Польщі у цій кам'яниці містилася крамниця «Христина», що спеціалізувалася на продажі корсетів та лікувальних пасків відомих світових виробників.[11], а також архітектурно-будівельне бюро Зигмунта Шмукера[12] На початку 2010-х років перший поверх будинку займали студія текстильного дизайну «І. З.Ю. М.» та магазин кондитерських виробів «Ласощі». Станом, на січень 2018 року останній залишився, а приміщення студіі «І. З.Ю. М.» нині займає магазин одягу «Дискаунт бренд бутик».

№ 18Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1100

На першому поверсі будинку за Польщі містилася фабрика іграшок, на початку 2000-х років тут знаходився магазин одягу «Естіль», згодом — магазин-салон італійського взуття «Рікко». Нині тут міститься один з офісів турагенції «Анекс-тур».

№ 19Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1101

Житловий будинок, на першому поверсі якого нині міститься салон краси «Сакура».

№ 20.Редагувати

Наріжна кам'яниця (інша адреса — вул. Франка, 36), в якій за Польщі працював ресторан Гервюца. У 2000-х роках тут працювала студія дизайну «Гардин», взуттєвий магазин «Ле Гранд» та магазин жіночого одягу «Крісті». Магазини працюють й понині, а на початку 2010-х років у колишньому приміщенні студії дизайну відкрилося відділення Альфа-Банку, яке на початку 2016 року закрилося, а натомість у травні 2016 року тут відкрилося відділення АТ «Артем-Банку».[13]

№ 21Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1102

За Польщі в цій кам'яниці містилося архітектурно-будівельне бюро Станіслава Брунарського[12].

№ 23. Аптека «Під Святим Миколаєм»Редагувати

Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1103

Триповерхова кам'яниця (колишня адреса — вул. Зиблікевича, 14), в якій міститься гомеопатична аптека лікарських трав «Під Святим Миколаєм», відкрита ще 1926 року. Приміщення оздобили спіральні пілястри у стилі ар деко із зображенням трав та змії з терезами. З барельєфу над вікном дивиться патрон аптеки[14]. За Польщі її власником був Прокеш[15], а також у цьому будинку містилися книгарня та найбільша бібліотека фантастики та наукових книг і журналів «Лектор»[16] За радянських часів, від 1950-х років — майстерні з ремонту взуття та з ремонту і пошиття одягу, у 1960-1980-х роках — «Міськдовідка» та приймальний пункт будинку побуту. За часів незалежності, у 2000-х роках в кам'яниці, крім аптеки, працював магазин ювелірних виробів «Золото», а згодом — торговий дім «Алмаз». Поруч знаходиться магазин одягу та взуття «Треві», а також цю адресу має офіс арбітражного керуючого Надії Іванівни Вознякевич. 15 березня 2019 року в приміщенні колишньої аптеки відкрився магазин мережі супермаркетів «Рукавичка».[17]

№ 26Редагувати

За Польщі цю адресу мала поштова книгарня «Льот», нині цієї адреси не існує.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-5
  2. Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова
  3. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова, 2001, с. 18
  4. Вул. Грушевського, 4 — біологічний корпус ЛНУ ім. Франка
  5. Реставрація фасаду будинку—пам'ятки архітектури на вул. М. Грушевського, 5 у м. Львові
  6. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 55. (пол.)
  7. Лев-Девелопмент
  8. На львів'янку подадуть до суду за нищення пам'ятки архітектури
  9. Ґранкін П. Будинки Львівського аптекарського товариства // Аптека галицька. — 2003. — № 9 (102). — С. 27.
  10. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 18. (пол.)
  11. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 56. (пол.)
  12. а б Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 29. (пол.)
  13. Нове відділення АТ «Артем-Банк» у м. Львові
  14. Шість старовинних аптек Львова
  15. Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939… — S. 21. (пол.)
  16. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916… — S. 378.
  17. 15 березня відбулося урочисте відкриття ще однієї «Рукавички» в центральній частині Львова по вулиці Грушевського, 23!

ДжерелаРедагувати

  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 41. — 200 прим. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. Грушевського вул. // 1243 вулиці Львова. — Львів : Апріорі, 2009. — С. 128-129. — ISBN 978-966-2154-54-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 18,98,113. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості Королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 205-207. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 210-212. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 203. — ISBN 978-83-7543-009-7. (пол.)
  • Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: Rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów, 1915. — 440 s. (пол.)
  • Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 123. (пол.)
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)

ПосиланняРедагувати