Воєвідка Ярослав
Ярослав Воєвідка (5 березня 1882, с. Петранка, нині Рожнятівська селищна громада, Івано-Франківська область — 30 березня 1920, с. Піщанка, Вінницька область) — український військовий діяч. Доктор права. Командував першим артилерійським полком у складі 1-ї бригади УСС. Отаман Української Галицької Армії.
| Ярослав Воєвідка | |
|---|---|
 Отаман | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 5 березня 1882 с. Петранка, нині Рожнятівська селищна громада, Івано-Франківська область |
| Смерть | 30 березня 1920 (38 років) с. Піщанка |
| Військова служба | |
| Роки служби | 1914-1920 |
| Приналежність |  ЗУНР |
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини УГА |
| Рід військ | артилерія УГА |
| Командування | |
| Командувач 1-го Гарматного полку УГА | |
Життєпис
ред.Народився в с. Петранка Калуського повіту у родині священика. Закінчив Академічну гімназію у Львові, навчався у Львівському та Карловому (Прага, закінчив 1910) університетах. Працював адвокатом у м. Чортків. Активний учасник сокільсько-січового руху.
У роки Першої світової війни — старшина артилерії австро-угорської армії на російському фронті. Восени 1918 сформував і очолив гарматний полк (потім у складі 1-ї бригади Українських Січових Стрільців Української Галицької армії[1]). Відзначився у боях на польському, більшовицькому, денікінському фронтах.
У період тимчасового перебування УГА у складі Червоної армії 30 (за іншими даними — 28) березня 1920 був розстріляний більшовицьким комісаром Ольгополя Я.Табукашвілі у с. Піщанка (нині у Вінницькій області).[2] Січові стрільці панцерного дивізіону УГА вчинили самосуд над убивцею (розстріляли), коли взнали про його перебування у вагоні потягу на станції Вапнярка[3]
Примітки
ред.- ↑ Шанковський Лев. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 813.
- ↑ У Петранці вшанували отамана УГА Ярослава Воєвідку, жорстоко вбитого комісаром. ФОТО. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 19 листопада 2020.
- ↑ М.Литвин, К.Науменко. Історія ЗУНР. — Львів: Інститут українознавства НАНУ; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — C. 298. — ISBN 5-7707-7867-9
Посилання
ред.- Українська Галицька Армія. Матеріали до історії, том І. — Вінніпег, 1958. — C. 181—183
- К. Є. Науменко. Воєвідка Ярослав [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 592. — ISBN 966-00-0734-5.
- К. Є. Науменко. Воєвідка Ярослав [Архівовано 3 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Довідник з історії України [Архівовано 20 грудня 2005 у Wayback Machine.]
- Лазарович Микола. Легіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба. — Тернопіль: Джура, 2005. — 592 с.