Вишеньки (Бориспільський район)

село в Київській області, Україна

Ви́шеньки — село в Україні, у Золочівській сільській громаді Бориспільського району Київської області. Населення становить 3,516 осіб

село Вишеньки
Герб
Будинок культури
Будинок культури
Будинок культури
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бориспільський район
Громада Золочівська сільська громада
Основні дані
Засноване 1101
Населення 3,516
Площа 8,844 км²
Густота населення 338,99 осіб/км²
Поштовий індекс 08341
Телефонний код +380 4595
Географічні дані
Географічні координати 50°18′01″ пн. ш. 30°43′57″ сх. д. / 50.30028° пн. ш. 30.73250° сх. д. / 50.30028; 30.73250Координати: 50°18′01″ пн. ш. 30°43′57″ сх. д. / 50.30028° пн. ш. 30.73250° сх. д. / 50.30028; 30.73250
Середня висота
над рівнем моря
93 м
Водойми озБаклажне, р.Дніпро,р.Золоче
Місцева влада
Адреса ради 08341, Київська обл, Бориспільський р-н, с.Вишеньки, вул.Центральна, 79а
Карта
Вишеньки. Карта розташування: Україна
Вишеньки
Вишеньки
Вишеньки. Карта розташування: Київська область
Вишеньки
Вишеньки
Мапа
Мапа

CMNS: Вишеньки у Вікісховищі

Археологічні пам'ятки та історія ред.

Біля села Вишеньки, на піщаній дюні в заплаві лівого берега Дніпра знаходиться археологічна пам'ятка зарубинецької культури. Могильник (2 ст. до н. е.) відомий з часів В.Хвойки, але розкопаний у 80-ті рр. 20 ст. Відкрито 62 поховання з обрядовим місцем кремації небіжчика осторонь. Розрізняються 4 типи поховань: ямні, які складали майже половину всіх поховань, урнові, ямно-урнові і кенотафи. В похованнях багато чорнолощеного і кухонного посуду та фібул, іноді траплялися залишки намиста та деякі знаряддя праці. Пам'ятка — важливе джерело для вивчення уявлень, вірувань та способу життя населенняя Середнього Подніпров'я на рубежі старої й нової ер. Крім зарубинецьких поховань, знайдені об'єкти бронзової доби, милоградської культури та київської культури.

Місцевість, де розкинулось село, вперше згадується в літописі під 1101 роком, коли брати Святославичі — Святополк, Володимир i Олег уклали мир з половцями неподалік у Салкові (нині Проців).

У 1501 році великий князь литовський пожалував Вишеньки товмачу Берендею. Згодом село за 120 кіп литовських грошей було продане київському війту Семену Мелешкевичу, який у 1562 році подарував Вишеньківський маєток разом з селянами Києво-Печерській лаврі.[1]

За Гетьманщини Вишеньки входили до складу Бориспільської сотні Київського полку.

За описом Київського намісництва 1781 року у Вишеньках було 117 хат. За описом 1787 року в селі проживало 504 «казених людей» і козаків.[2]

Є на мапі 1787 року[3]

В 1925 році у селі створено комуну «Вишня», в 1929 році — артіль ім. Шевченка, в 1930 р. — артіль ім. Петровського. Зі слів старожилів села в 1933 році там налічувалось 205 дворів, у яких жило 825 чоловік.

В 1932—1933 роках з села Вишеньки виконавцями політики Голодомору спочатку були вивезені всі зернові і продовольчі фонди колективних господарств, а потім — всі продовольчі запаси селян незалежно від того, були вони колгоспниками, чи ні. Внаслідок спланованого голоду значна частина жителів села загинула голодною смертю.[4]

У 2020 році разом с селами Петропавлівське та Гнідин утворено спільну Золочівську сільську громаду за назвою однойменної річки.

Освіта ред.

У селі знаходиться Zoloche International School, міжнародна школа.

Видатні уродженці ред.

  • Видиборець Станіслав Володимирович (1957-2023) - вчений-гематолог. Доктор медичних наук; професор.
  • Кармаза Олександра Олександрівна (* 8 листопада 1972) — український науковець-правник і державний службовець, доктор юридичних наук, професор, член Центральної виборчої комісії.
  • Некрашевич Іван Георгійович, (1742 -?р.р.)Український поет і проповідник.
  • Ромась Микола Іванович (*9 серпня 1943 — †19 грудня 2009) — український гідрогеолог, доктор географічних наук, старший науковий співробітник Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
  • Чепурко Петро Терентійович (14 червня 1926 — 15 липня 1980). Під час Німецько-радянської війни потрапив до концтабору в Австрії. У таборі він зустрівся зі своїм односельцем дідом Кошкою, який допоміг йому втекти. Під час втечі він зустрів червоних. Петро був без документів і тому потрапив до штрафбату. Повернувшись у село, працював продавцем у єдиному магазині, а потім став головою кооперації.
  • Олександр Олександрович Косовець (20 липня 1951, с. Вишеньки, Бориспільського району Київської області) – багатолітній директор Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського (займав посаду понад 30 років – перше місце за часом керування обсерваторією), почесний працівник гідрометслужби України (2000), член колегії Держкомгідромету України (1992—2000), голова робочої групи з моніторингу забруднення природного середовища Міждержавної ради з гідрометеорології країн СНД (1992—2014), член Вченої Ради Українського географічного товариства (з 2000 р.).

Інші постаті ред.

У селі поховано лауреата Шевченківської премії Петра Жура та його дружину.

Світлини ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Черняхівська, Олена (3 травня 2021). У ВИТОКІВ ЕНЦИКЛОПЕДИЧНОГО ПРОЄКТУ «ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНСЬКОЇ РСР» У 26-ти ТОМАХ. Society. Document. Communication. № 11. с. 205—225. doi:10.31470/2518-7600-2021-11-205-225. ISSN 2524-1060. Процитовано 27 вересня 2021.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 93, 243
  3. Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 27 вересня 2021. Процитовано 27 вересня 2021.
  4. Національна книга жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Київська область. Український інститут національної пам'яті, Київська обласна державна адміністрація.— К.: «Буква», 2008.— 1374 с.— ISBN 978-966-7195-95-3 — С.186 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2021. Процитовано 16 березня 2020.

Джерела ред.

Посилання ред.