Відкрити головне меню

Викса (рос. Выкса) — місто (з 1934) в Росії, адміністративний центр міського округу місто Викса Нижегородської області.

Міський округ
Викса
Выкса
Vyksa-lenin-i-tserkov retouched.jpg
Прапор Герб
Прапор Герб

Координати 55°19′10″ пн. ш. 42°10′23″ сх. д.H G O

Країна Flag of Russia.svg Росія[1]
Регіон Нижегородська область
Міський округ Міський округ місто Викса
Голова Кочетков Володимир Вікторович
Дата заснування 1757
Перша згадка 1757
Міський округ з 1934
Висота центру 110  м
Клімат помірно континентальний
Населення 53 477  (2016)
Катойконім виксунці, виксунець, виксунка
Міста-побратими Жлобин
Часовий пояс UTC+3
Телефонний код 83177
Поштовий індекс 607060 — 607061
Код ЗКАТУ 22415
GeoNames 470444
Офіційний сайт gorod.wyksa.ru
Викса. Карта розташування: Росія
Викса
Викса
Викса (Росія)
Викса. Карта розташування: Нижньогородська область
Викса
Викса
Викса (Нижньогородська область)

Населення — 53 477 осіб (2016).

ГеографіяРедагувати

Відстань від Викси до великих міст (по автодорогах)
Владимир ~ 174 км
Москва ~ 359 км
Навашино ~ 26 км
Муром ~ 54 км
Павлово ~ 107 км
Нижній Новгород ~ 189 км
Меленки ~ 83 км
Москва ~ 359 км
  Арзамас ~ 129 км
Сергач ~ 248 км
Касимов ~ 132 км
Рязань ~ 298 км
Сасово ~ 229 км
Тамбов ~ 426 км
Саров ~ 118 км
Саранськ ~ 293 км

Місто розташоване недалеко від узбережжя Оки за 8 км від пристані Шиморське, за 28 км від залізничної станції в Навашино на магістральній залізниці Москва-Єкатеринбург, на автошляху Р161 (Навашино — Викса), за 186 км від Нижнього Новгорода.

Місто Викса розташоване у північній частині міського округу місто Викса.

Викса розкинулась на досить рівній низинній місцевості, приокській низині, яка складена в основному древніми пісками і у багатьох місцях заболочена. Великі площі цієї низини покриті густими сосново-ялиновими лісами, які доходять до самої Викси.

 
Ставок у Виксі

Місто Викса має компактну планувальну структуру, у вигляді системи прямокутних кварталів з центральним житловим утворенням і окремими житловими групами, розташованими на півдні та заході.

Центральний житловий район представлений малоповерховою, середньо- і багатоповерховою житловою забудовою. У самому місті знаходяться чотири ставки, поверхня яких становить 1000 гектарів. Особливо гарний верхній ставок, оточений сосновим бором.

З північного заходу і заходу до житлових зон міста примикають значні території виробничого куща, який обмежений з заходу річкою Железниця, тут розташовані найбільші підприємства виробничої зони міста: ВАТ «Виксунський металургійний завод», ЗАТ «Автокомпозит», ВАТ «Завод Корпусів» і інші.

Адміністративний центр міста склався у центральній історичній частині міста.

Території, що оточують місто з півночі, сходу та півдня покриті лісами, частина яких з південно-східної і південної сторони входить в межі міста.

Влітку в парку і на ставках влаштовуються карнавали, ярмарки, фестивалі та різноманітні свята.

У місті є 204 вулиці та 42 провулка, на яких розміщено 3455 будівель.

КліматРедагувати

Клімат в місті Викса близький до помірно-холодного. Середньорічна температура в місті Викса — 4.6 °C. Липень є найтеплішим місяцем року. Температура у липні становить у середньому 19.2 °C. Січень є найхолоднішим місяцем, з температурами у середньому -10.9 °C.

 
Ставок у Виксі

У місті випадає значна кількістю опадів, у рік випадає близько 592 мм опадів. Навіть у посушливі місяці є багато дощів. Самий посушливий місяць березень, з 26 мм опадів. Велика частина опадів випадає у липні, в середньому 82 мм.

Клімат у місті є таким ж як і клімат у центральній частині Східноєвропейської рівнини.

Клімат Викси
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −7,6 −6,3 −0,2 10,3 18,7 22,8 24,3 22,5 16,1 7,7 0 −4,5 9
Середній мінімум, °C −14,1 −13,7 −7,8 1,6 8 11,9 14,1 12,4 7,5 1,7 −4,8 −10 2
Норма опадів, мм 40 30 26 35 50 55 82 70 60 60 55 50 592
Джерело: Climate-Data.org

НазваРедагувати

Викса — слово угро-фінського походження. У перекладі означає «Потік», «Течія». До 10-11 століть тут проживали племена угро-фінської групи. Біля поселень протікала невелика річка Виксунь (за іншими джерелами річка Виксунка[2]), звідки пішла назва села.

ІсторіяРедагувати

Початок поселенню (спочатку селу) було покладено створенням у 1757 році Виксунського залізорудного заводу, заснованого братами Баташевими, вихідцями з тульських майстрових. Перші куплені землі Баташови оформляли на ім'я Микити Демидова. У ті давні часи купувати землю дозволялося тільки шляхті. Баташови не були шляхетного роду, і не були росіянами, ось і довелося на чуже ім'я купувати. Тільки у 1783 році, вони домоглися шляхетного звання.

 
Пам'ятник преподобному Варнаві, засновнику Іверського монастиря

Розвитку виробництва безпосередньо в Виксі перешкоджало серйозне обставина: ця територія вважалася землями новохрещеної мордви, тому будуватися тут дозволялося тільки з особливого монаршого благовоління.

 
Пам'ятник братам Баташевим

У серпні 1765 році Катерина II піднесла братам царський подарунок: через кілька днів після дня народження Івана Родіонович Баташева і трохи раніше його іменин імператриця підписала спеціальний указ, що дозволяє братам освоювати берега Викса і Велетьми. Будівництво нового Верхньо-Виксунського заводу почалося негайно, а роком пізніше, у 1766 році, він випустив майже 5 тис. тон чавуну — значний на ті часи обсяг[3]. Завод мав дві чавуноплавильні домни, дві молотові фабрики для кування заліза, фабрики по виробництву суконних машин і ручної обробки кіс, кузню, столярну, модельну і слюсарну майстерні.

Верхньо-Виксунський завод виробляв чавун, відливав гармати різних калібрів, ядра і гранати до них, виготовляв суконні та полотняні машини, серпи, коси, котли, горщики, ломи, молоти, сокири, виковуючи залізо смуговий, чіткий, сортове, шинний, листове.

У 1767 році в кілометрі від Верхнього заводу Баташови побудували Середній завод. Він випускав каструлі, ковші, ложки, виделки, серпи, цвяхи, коси. У 1768 році у нижній греблі річки Виксуньки був заснований Нижній завод для вичинки сортового, смугового і листового заліза.

Для потреб виробництва створюється система величезних ставків площею 280—585 га і глибиною до 9 м. Заводи випускають зброю, листове залізо, цвяхи, дріт, лиття, сортове залізо, труби.

У XIX ст. Виксунського заводи були найбільшими підприємствами не тільки в Нижегородської губернії, а й у країні. На частку Виксунських заводів доводилося 40 % всіх фабрично-заводських робітників Нижегородської губернії, що в 4 рази перевищувало кількість робочих Нижнього Новгорода.

До початку XIX століття в Виксі і її околицях діяли з десяток залізоробних заводів. У зв'язку з тим, що для виплавки заліза і виробництва різних виробів необхідна енергія, а її в той час добували «з води», то в самій Виксі і у навколишніх поселеннях, де існували заводи, були споруджені штучні озера. В даний час водойми представляють собою унікальну штучну водну систему, яка є пам'ятником природи.

Після смерті Івана Баташова у 1821 році заводи переходять його онукам і правнукам під опікунські управління генерал-лейтенанта Д. Д. Шепелєва.

 
Композиція «Золотий ангел» біля міської адміністрації

До 1826 року заводи потрапили в повну залежність до купців Пастухова, Баркову і Рукавишникову. У цей час з'явилося урядове розпорядження про оцінку Виксунських заводів і продажу їх з публічних торгів.

 
Палац культури металургів

Після смерті Д. Д. Шепелєва у 1841 року, на тлі загального соціально-економічної кризи у Росії, в зв'язку з використанням кріпацької праці, посилюється занепад виробництва на Виксунських заводах.

У липні 1865 заводи переходять до англійських акціонерів.

У 1881 році заводи урядом були передані баварському підданому — Лессинґу. Було утворено акціонерне товариство «Виксунських гірських заводів».

У XIX ст. Виксунські заводи неодноразово переходили з рук в руки, але нові власники виявилися нездатні вдосконалювати технології, обсяги виробництва падали, продукція втрачала конкурентоспроможність. У XIX ж столітті у Виксі в родичів, які володіють заводами, жили і працювали відомий драматург О. В. Сухово-Кобилін і прозаїк Евджені Саліас Де Турнмір. Останньому належить популярний роман «Володимирські Мономахи», який окреслив історію Виксунських заводів і їх господарів.

У 1918 році для управління заводами створюється колегіальне управління Виксунського гірського округу. З 1921 року введено посаду директора.

Наприкінці XIX ст. у Виксі будується найбільша в Росії того часу система вузькоколійних залізниць, що зв'язують заводи з місцями видобутку руди і лісорозробками. З 1921 по 1925 роки побудовано 110 кілометрів залізної дороги. Значна їх частина збереглася і донині. Зокрема вузькоколійки — єдиний зв'язок з Великою землею таких селищ як Дімаров, Новий Лашман, Лесомашинний, Тупик, Доміки. Пасажирський поїзд складається з 2-3 вагонів і ходить по маршрутах станція лісозавод — Дімаров (із заїздом в Новий Лашман) і Унор-Тупик (із заїздом в Лесомашинний).

У 1921—1929 роках Викса була центром Виксунського повіту.

У 1925 році на базі металургійного заводу відкрито школу «Фабрично-заводського учнівства» — ФЗУ № 1 (тепер професійне училище № 2). Для підготовки інженерно-технічних кадрів у 1929 році відкривається металургійний технікум.

1 травня 1930 року проведено урочисте закладання заводу дробильно-розмельного устаткування. Для підготовки кадрів робочих на споруджуваний завод відкривається ФЗУ № 2 згодом професійне училище № 3. Перша дробарка була виготовлена 30 березня 1933 року.

 
Виксунський Іверський монастир. Початок XX століття

20 жовтня 1933 Всеросійський центральний виконавчий комітет ухвалив: «Включити в межі робочого селища Викса селище Антоповку Виксунського району»[4].

 
Тоговий дім «Викса»

У 1934 році Викса набуває статусу міста і отримує новий імпульс до розвитку. Йде масштабне переозброєння металургії: дрібні підприємства (як заводи у Вілі і Велетьмі) закриваються або перепрофілюються, на Виксунському заводі вступають в дію нові, оснащені сучасним обладнанням, орієнтованим вже тільки на переробну металургію. У лад вступають заводи дробильно-розмельного устаткування (в дні війни він випускав бронемашини), тепло-ізоляційних матеріалів, з'являються деревообробні підприємства та підприємства харчової промисловості.

У 1935 році був прийнятий план забудови майбутньої Викса. Побудована школа № 8, хірургічний корпус міської лікарні, будуються житлові будинки, крамниці. Починається реконструкція міського парку, відкривається філія політехнічного інституту.

У 1963 році почалася газифікація міста, побудований ретранслятор. У 1964 введена в експлуатацію школа № 12. У 1966 році відкривається будівельне училище № 57 (у 1996 році професійне училище № 3 (машинобудівників) і № 57 об'єднані в одне, яке стало називатися професійне училище № 35).

У 1970—1980 роках місто істотно виросло: у Виксі стали до ладу трубне виробництво, яке обслуговувало будівництво нафто- і газопроводів та найбільше у світі колісне виробництво. У місті в цей період були зведені чотири житлових мікрорайону, безліч об'єктів соціально-культурного призначення: вузол зв'язку, телевізійний ретранслятор, лікарня з поліклінікою, аптека, універмаг, адміністративні будівлі виконкому міської ради народних депутатів, міліції, суду, кінотеатр «Батьківщина», готель «Росія», меморіальний комплекс з Вічним вогнем, школи, дитячі садки. Велося велике будівництво у сфері комунальної інфраструктури.

ГербРедагувати

 
Старий герб

Старий герб міста Викса був розроблений до 50-річчя присвоєння Виксі статусу міста. Його автор — художник-оформлювач бюро естетики металургійного заводу О. О. Сеппіус. Герб затверджено рішенням Виконавчого комітету Виксунського міської Ради народних депутатів від 10 липня 1984 року № 341[5].

Герб Викси це геральдичний щит розміром 30 на 20 мм, розділений на чотири колірні поля. У верхньому білому полі — червоний олень, що символізує приналежність Викса до Нижегородської області. У правому нижньому куті розташований складний символічний знак, що поєднує шестерню, колос, труби, сталерозливних ківш на червоному полі. Сталерозливний ківш і труби — атрибути металургійного виробництва, шестерня — машинобудівного, колос — агропромислового комплексу. Червоний колір на гербі показує чільну роль металургії у промисловості району, зелений — символ достатку лісів, блакитний — це колір ставків і річок.

Новий герб був затверджений рішенням Ради депутатів МО місто Викса № 7 «Про герб міського округу місто Викса Нижегородської області» від 28 лютого 2017 року.

Єдиноріг на гербі символізує єдність, духовну владу і благородство, його взято з герба Баташевих. Розподіл геральдичного щита на 4 частини в цілому повторює розподіл старого герба міста Викса, що підкреслює спадкоємність колишньої і нової символіки. Кожна частина четверочастний щита несе певну символіку.

Червоний колір — колір розпеченого металу, символічно відображає роль металургії у становленні та розвитку міського округу, символізує працю, мужність, життєствердну силу, красу, свято. Зелений колір — символ природи міського округу, що оточують його лісів і полів, міських парків, символізує життя, процвітання, стабільність, надію. Лазуровий колір — колір, який символізує водні простори, алегорично відображає походження назви міського округу «місто Викса». Є символом істини, честі та чесноти, чистого неба.

ПромисловістьРедагувати

 
Будівництво цеху з шуховськими сітчастими перекриттями

Основу промисловості Викса становить металургійне виробництво — ВАТ «Виксунський металургійний завод» (ВМЗ). Цей завод поставляв труби великого діаметра для газогону «Північний потік» — близько 45-50 % від загальної кількості. Підприємство є партнером ВАТ «Російські залізниці» з постачання сучасних, більш довговічних коліс для рухомого складу. Завод є основним платником податків міста.

Крім нього в місті діє ряд заводів:

  • ВАТ «Дробмаш» — виробництво дробильної техніки[6];
  • «ЗБК» — виробництво залізобетонних конструкцій і інші (в даний час завод не функціонує, покинутий);
  • ВАТ «Завод Корпусів» — Завод корпусів, що виробляє бронекорпуси для таких машин, як «Тигр», «БТР», «Тайфун»).
  • ЗАТ «Автокомпозит» — виробництво дробильної техніки;
  • ЗАТ «ДробмашБуд» — будівництво будинків, будівель;
  • ВАТ «Залізобетон» — збірний залізобетон (плити, фунт, балки тощо), бетон, розчин;
  • ВАТ «Теплоізол» — утворилося у 1993 р. на базі Виксунського заводу теплоізоляційних матеріалів. Підприємство діє з 1947 року. Продукція заводу: теплоізоляційні матеріали.
  • ВАТ «Виксаліс» — деревообробне підприємство.
  • Виксунський лісгосп.

Харчова промисловість представлена ​​рибним цехом, заводом хлібобулочних виробів і молочних заводом.

В цілому обсяг виробництва, так само як і загальний стан виробничих потужностей, був істотно знижений в 1990-і роки. Починаючи з 2000-х почався процес відновлення виробництва, але лише частково.

РелігіяРедагувати

 
Духовне училище

У місті розташований Виксунський Іверський монастир — один з центрів православного паломництва в Нижегородській області[7][8]. Монастир засновано восени 1863 року Варнавою Гетсиманським[8].

У Виксунському Іверському монастирі є:

  • Собор Ікони Божої Матері Іверської (збудовано у 1872—1877)
  • Собор Трійці Живоначальної (1897—1909),
  • Церква Ікони Божої Матері Іверської (1874—1876)
  • Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1884—1887)

При монастирі діє духовне училище[7][9].

У місті діють:

  • Церква Миколая Чудотворця[10]
  • Церква Варнави Гефсиманського
  • Церква Іоанна Богослова[11]
  • Кафедральний собор Різдва Христового[12].
  • Церква Успіння Анни Праведної[13].
  • Церква святителя Луки (Войно-Ясенецького) при ЦРЛ м. Викса[14].
  • Церква Успіння Божої Матері.
  • Каплиця Покрова Пресвятої Богородиці.

Пам'яткиРедагувати

 
Будинок Баташева у Виксі

Найбільша пам'ятка Викса — парк у самому її центрі площею 41 га. Він розпланований у французькому стилі за зразком відомих європейських парків у Версалі, Літнього саду в Петербурзі, парків Петергофа. Композиційна вісь парку — головна липова алея, на півдні закінчується будинком-палацом Баташова.

Виксунський парк культури і відпочинку — цінна пам'ятка садово-паркового мистецтва другої половини XVIII століття, який сьогодні разом з блакитним намистом ставків створює самобутній оригінальний образ Викса. Створений працею кріпаків заводчиків Баташевих.

Найбільш старою в місті є територія між Верхнім та Запасним ставками, тут розташовані об'єкти культурної спадщини, Садибно-промисловий комплекс Баташева-Шепелєва.

Також найціннішими об'єктами культурної спадщини є ставки: Верхній, Нижній та Запасний, розташовані в південній частині міста.

Музей історії Виксунського металургійного заводу
 
Будівля контори
 
Східне крило музей історії Висунського металургійного заводу

У місті діє Музей історії Виксунського металургійного заводу, створений був у 1919 році. У травні 1920 року музей закрився. Причиною цього стала пожежа в Головній заводський конторі, після чого розташовувалася там канцелярія самочинно перемістилася в приміщення, займане музеєм. Експозицію довелося терміново згорнути, а художньо-історичні цінності складувати в одному з приміщень Народного дому. А у серпні 1927 року художньо-історичні предмети, що знаходилися у Виксунському музеї, були передані в Нижегородський музей.

У 1957 році, в рік святкування 200-річного ювілею ВМЗ, знову постало питання про створення музею в Виксі. За рішенням виконкому Виксунської Міськради № 123 від 13 травня 1958 року в Виксі було відкрито історико-революційний музей, як громадський орган, який розмістився в будівлі ДК ім. Лепсе. Постановою бюро міськкому КПРС від 26 листопада 1958 року для проведення робіт зі збору експонатів була створена Рада музею.

У грудні 1987 року Палац культури ім. Лепсе був закритий на капітальний ремонт. У грудні 1991 року капітальний ремонт завершився. У 1992 р музей отримав офіційний статус відомчого музею. У період з 1992 по 1999 роки музей був структурним підрозділом Висунського металургійного заводу в складі заводського ЖКГ. Після передачі ЖКГ місту музей входив до складу Дирекції з соціальних питань. З 2006 року — Дирекції з персоналу та соціальних питань.

З 2006 по 2011 роки, в зв'язку з проведенням реставраційно-відновлювальних робіт у будівлі Будинку Баташева, Музей історії заводу розташовувався в приміщенні палацу культури металургів.

 
Будинок рунтів (кінець XVIII ст.)

Музей історії Висунського металургійного заводу входить до складу Садибно-промислового комплексу.

Верхньо-Виксунський завод — збереглися об'єкти промислового спадщини федерального значення: Північно-західний корпус майстерень, кінець 1760-х, середина — кінець XIX ст.; Південно-західний корпус майстерень, кінець 1760-х — середина 1770-х рр.; Фрагмент доменного корпусу, середина-друга половина XIX ст.; Залишки стіни ливарного корпусу, друга половина XVIII ст.

На сьогоднішній день у Виксі зареєстровані та охороняються наступні пам'ятники XVIII століття:

 
Кафедральний собор Різдва Христового
Архітектурні
  • Головний садибний будинок Баташевих (1765—1770 рр)[16];
  • Кафедральний собор Різдва Христового;
  • Будинок головної контори з коморами (1768 р, відтворено у 2006 р зі збереженням справжніх габаритів) — об'єкт культурної спадщини (пам'ятка історії та культури) федерального значення;
  • Палац Культури Металургів — пам'ятник архітектури першої половини XX століття;
  • Шуховський проліт — об'єкт культурної спадщини (пам'ятка історії та культури) федерального значення;
  • Шуховська вежа — об'єкт культурної спадщини (пам'ятка історії та культури) федерального значення. Водонапірна вежа побудована за проектом видатного інженера-винахідника В. Г. Шуховим (1853—1939)[17].
  • Кінний двір;
  • Готель — об'єкт культурної спадщини (пам'ятка історії та культури) регіонального значення;
  • Будинок Рунтів;
  • Аптека;
  • Майстерні Верхнього заводу.
Ландшафтні
  • Липовий парк;
  • Гідротехнічна і гідроенергетична системи ставків — об'єкт культурної спадщини (пам'ятка історії та культури) федерального значення.

СпортРедагувати

 
Стадіон «Металург»

У 1945 році чемпіонкою СРСР з плавання стала Капітоліна Васильєва, що починала тренування на водній станції міста. Виксунцем був чемпіон зі стрибків у воду Л. С. Стрєльцов.

У місті є палаці спорту «Металург». Існує у Виксі своя футбольна команда — «Металург». Його найвищі досягнення — 1-е місце в третій лізі (1997—1998 років), 4-те місце в другому дивізіоні (2000 рік), 2-разовий чемпіон Горьківської області, чемпіон Нижньогородської області та Арзамаської області, 2-разовий володар Кубка Горьковської області. Домашні матчі футболісти проводять на стадіоні «Металург». Місткість стадіону 7 000 глядачів. Генеральним спонсором команди є ВАТ «Виксунський металургійний завод».

У Виксі проводиться Всеросійський турнір з самбо пам'яті братів Баташових, вельми шанованих в ролі батьків-засновників міста[18].

ОсвітаРедагувати

 
Політехнічний коледж.
  • Філія Московського інституту сталі і сплавів (утворений 5 березня 2004 року)[19].
  • Виксунський філія Нижегородського держуніверситету ім. М. І. Лобачевського створений в 2006 році. Ліцензований у квітні 2007 року.
  • Виксунський філія Нижегородського державного технічного університету імені Р. Є. Алексєєва (НДТУ).
  • Виксунське представництво Нижегородського інституту, менеджменту і бізнесу.
  • Виксунське представництво Інституту державного адміністрування м. Москва.
  • Гуманітарна Академія.
  • Політехнічний коледж.
  • Виксунський металургійний коледж імені Олександра Олександровича Козерадського[20]. Створений у 1921 році на базі школи ФЗУ-1.

У місті діє 14 середніх шкіл та гімназій, понад 30 дитячих садків, Центр дитячої технічної творчості, Дитяча музична школа та Дитяча художня школа імені Б. М. Бєдіна.

НаселенняРедагувати

Станом на 1 січня 2016 року по чисельності населення місто перебувало на 308 місці з 1112 міст Російської Федерації.

 
Мурал на будинку в мікрорайоні Жуковський
1897 1926 1931[21] 1939[21] 1959[22] 1967[21] 1970[23] 1979[24] 1982[25] 1986[21] 1987[26] 1989[27] 1992[21] 1996[21] 1998[21] 1999
→8 200 ↗10 717 ↗15 500 ↗26 500 ↗40 275 ↗43 000 ↗46 371 ↗53 685 ↗57 000 ↗59 000 ↗60 000 ↗61 149 ↗62 700 ↗63 400 →63 400 ↘63 200
2000[21] 2001[21] 2002 2003[21] 2005[21] 2006[21] 2007[21] 2008[21] 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016
↘62 800 ↘62 200 ↘61 657 ↗61 700 ↘59 600 ↘58 600 ↘57 900 ↘57 213 ↘56 529 ↘56 201 ↘56 092 ↘55 486 ↘54 784 ↘54 163 ↘53 628 ↘53 477
Національний склад населення
Національність 2002[28] 2010[29]
Росіяни 97,8 % 98,2 %

Місцеві газетиРедагувати

  • «Свіжа газета» (виходить з 2005 року);
  • «Газета Викса. Ру»(виходить з 2006 року);
  • «Бізнес плюс» (виходить з 2011 року);
  • «Виксунський робочий» (виходить з 1920 року);
  • група видань «Червоні Зорі»: газета «Вулиця Червоні Зорі» (виходить з 2008 року), часопис «Червоні Зорі» (виходить з 2007 року), газета «Зорька» (виходить з 2013 року);

УродженціРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б http://www.gks.ru/free_doc/2016/oktmo/tom5_oktmo.rar
  2. Морохін М. В. Наші річки, міста і села. — Нижній Новгород : Книги, 2007. — 429 с. — ISBN 978-5-94706-032-4.(рос.).
  3. Виксунський МЗ[недоступне посилання з березень 2019]
  4. Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет. Постанова від 20 жовтня 1933 року «Про зміну в адміністративно-територіальний устрій Горьковського краю»(рос.)
  5. Герб Викси(рос.)
  6. Офіційний сайт «Дробмаш»
  7. а б Виксунський Іверський жіночий монастир, Виксунський благочинницький округ(рос.)
  8. а б Монахиня Антонія (Миронова): «Перед нашою іконою відбуваються численні чудеса», Нижегородська єпархія, 26 жовтня 2009 (рос.)
  9. Виксунського духовне училище святкує день пам'яті свого небесного покровителя, Нижегородська єпархія, 9 жовтня 2009(рос.)
  10. Православний Прихід церкви на честь Святителя Миколая(рос.)
  11. «Православний Прихід церкви на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова р Викса Нижегородської області»(рос.)
  12. Кафедральний собор Різдва Христового
  13. Церква Успіння Анни Праведної
  14. Храм святителя Луки (Войно-Ясенецького)
  15. Народний каталог православної архітектури Архівовано 24 червень 2015 у Wayback Machine.(рос.)
  16. Будинок Баташевих(рос.)
  17. Шуховська вежа(рос.)
  18. II Всеросійський турнір з самбо пам'яті братів Баташових
  19. Неофіційний сайт Виксунського філіалу МІСіС Архівовано 11 березень 2010 у Wayback Machine.(рос.)
  20. Офіційний сайт коледжу Архівовано 14 липень 2017 у Wayback Machine.(рос.)
  21. а б в г д е ж и к л м н п р Народна енциклопедія «Моє місто». Викса
  22. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Демоскоп Weekly. 28 квітня 2013 року.(рос.)
  23. Всесоюзний перепис населення 1970 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Демоскоп Weekly. 28 квітня 2013 року.(рос.)
  24. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. Демоскоп Weekly. 28 квітня 2013 року.(рос.)
  25. Народне господарство СРСР 1922—1982 (Ювілейний статистичний щорічник)(рос.)
  26. Народне господарство СРСР за 70 років. Ювілейний статистичний щорічник. Фінанси і статистика, Москва, 1987 рік.(рос.)
  27. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення.(рос.)
  28. Дані за 2002 рік(рос.)
  29. Дані за 2010 рік(рос.)
  30. Сергій Орлов — футболіст «Динамо» Київ(рос.)
  31. Видатні виксунці. Бібліотека «Отчий край» МБУК «ЦБС міського округу м. Викса» Архівовано 15 квітень 2017 у Wayback Machine.(рос.)

ПосиланняРедагувати