Відкрити головне меню

Ве́рбичі — село в Україні, в Ріпкинському районі Чернігівської області. Населення становить 566 осіб. Орган місцевого самоврядування — Вербицька сільська рада.

село Вербичі
Країна Україна Україна
Область Чернігівська
Район/міськрада Ріпкинський
Рада/громада Вербицька сільська рада
Код КОАТУУ 7424481001
Основні дані
Засноване 1640-і
Населення 566
Площа 2,6 км²
Густота населення 217,69 осіб/км²
Поштовий індекс 15015
Телефонний код +380 4641
Географічні дані
Географічні координати 51°43′10″ пн. ш. 31°10′01″ сх. д. / 51.71944° пн. ш. 31.16694° сх. д. / 51.71944; 31.16694Координати: 51°43′10″ пн. ш. 31°10′01″ сх. д. / 51.71944° пн. ш. 31.16694° сх. д. / 51.71944; 31.16694
Середня висота
над рівнем моря
151 м
Відстань до
обласного центру
48 км
Відстань до
районного центру
9 км
Найближча залізнична станція Голубичі
Відстань до
залізничної станції
8 км
Місцева влада
Адреса ради 15015, Чернігівська обл., Ріпкинський р-н, с. Вербичі, вул. Перемоги, 14; тел. 2-24-18
Карта
Вербичі. Карта розташування: Україна
Вербичі
Вербичі
Вербичі. Карта розташування: Чернігівська область
Вербичі
Вербичі
Мапа

ІсторіяРедагувати

Точна дата чи період заснування села залишаються нез'ясованими, найраніші свідчення про Вербичі походять з 1640-их рр.. Тоді село було на території ланових наділів[1].

27 травня 1657 р. гетьман Богдан Хмельницький своїм Універсалом відновив права військового товариша Павла Ярмултовського на село ним втрачене під час Національно-визвольної війни: «приворочаемъ село его власное, Вербичи названное». А 1667 р. Павло Ярмултовський отримав «випис» з Чернігівської «съезжей избы» від стольника Кирила Хлопова на володіння Вербичами. Старожили села на час проведення Генерального слідства про маєтності у 1729—1730 рр. ще пам'ятали, що П. Ярмултовський після «лядської війни» одружився на шляхтянці, спадкоємиці Вербич, а 1657 р. отримав універсал Б. Хмельницького. Проте, 2 березня 1670 р. гетьман Дем'ян Многогрішний, підтверджуючи права на Вербичі вдові Мар'яні Ярмултовській, згадує «славной памяти небожчика Павла Ярмолтовского» та «власніе его ґрунта отческіе». Підтвердні універсали на Вербичі: полковника Якова Лизогуба — обивательці чернігівській Мар'яні Ярмултовській, датованого 27 жовтня 1687 р., гетьмана Івана Мазепи — Марії Ярмултовській та її онукові Павлові Ворошилі, синові зятя Петра Ворошили, датованого 11 вересня 1688 р., а також Павлові Ворошилі «въ подтвержденіе его владетельныхъ правъ», датованого 2 серпня 1697 р.. 1 січня 1709 р. Іван Скоропадський надав підтвердний універсал осиротілим дітям покійного Павла Ворошили та їх опікунці пані Івановій Забіліній. На час проведення Генерального слідства про маєтності Вербичами володів зять Ворошили значковий товариш Яків Іллін.

1764 р. вже згадується як окрема «слобода Вербицкая», в якій 1767 р. — «приезжій дворикъ» райці Чернігівського магістрату Івана Санковського, уступленому тестем Юхимом Йозефовичем 25 березня 1753 р..

За ревізією 1782 р. у Вербичах мешкало козаків: виборних — 53 особи чоловічої статі та 58 жіночої, підпомічників — 3 і 3 відповідно[2].

В часи Російської імперії було державним та власницьким селом. Станом на 1885 р. у селі мешкало 600 осіб та налічувалося 98 дворів. Входило до складу Ріпицької волості — історичної адміністративно-територіальної одиниці Городнянського повіту Чернігівської губернії з центром у містечку Ріпки.[3]

ЕкономікаРедагувати

  • Селянське (фермерське) господарство «Крокус», що спеціалізується на вирощуванні зернових та технічних культур[4].

ІнфраструктураРедагувати

ОсвітаРедагувати

У селі працює одна школа — Вербицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, де навчаються 78 учнів (директор Самойлович Анатолій Михайлович)[5][6].

ДжерелаРедагувати

  • Горобець С., Ситий І. Чернігівщина козацька. Ройська сотня: історія створення, населені пункти, сотенна старшина. — Чернігів : Десна Поліграф, 2012. — 168 с. — 500 прим. — ISBN 978-966-2646-32-0.
  • Кулаковський П. Чернігово-Сіверщина у складі Речі Посполитої.1618-1648. — Київ : Темпора, 2006. — 495 с. — ISBN 966-8201-17-5.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати