Відкрити головне меню

Вели́кі Кринки́ — село в Україні, у Глобинському районі Полтавської області. Населення станом на 01.01.2017 року – 2319 осіб. Кількість дворів – 837. Орган місцевого самоврядування — Кринківська сільська рада. Окрім того раді підпорядковані села Весела Долина, Сіренки, Шевченки та с-ще Степове.

село Великі Кринки
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Глобинський район
Рада/громада Кринківська сільська рада
Код КОАТУУ 5320684601
Основні дані
Населення 2574
Площа 9,51 км²
Густота населення 270,66 осіб/км²
Поштовий індекс 39032
Телефонний код +380 5365
Географічні дані
Географічні координати 49°27′37″ пн. ш. 33°28′58″ сх. д. / 49.46028° пн. ш. 33.48278° сх. д. / 49.46028; 33.48278Координати: 49°27′37″ пн. ш. 33°28′58″ сх. д. / 49.46028° пн. ш. 33.48278° сх. д. / 49.46028; 33.48278
Середня висота
над рівнем моря
101 м
Місцева влада
Адреса ради 39032, Полтавська обл., Глобинський р-н, с.Великі Кринки , тел. 35-1-34
Карта
Великі Кринки. Карта розташування: Україна
Великі Кринки
Великі Кринки
Великі Кринки. Карта розташування: Полтавська область
Великі Кринки
Великі Кринки
Мапа

ГеографіяРедагувати

Розташоване біля р. Кринки (місцева назва — Крива Руда), за 22 км від райцентру та за 25 км від залізничної станції Глобине. 2747 ж. (1990)[1].

Рельєф району формувався під впливом процесів вокалізму трансгресій (наступів) древніх морів і накопичення потужних товщ морських відкладів (регресій 9 відступів) древніх морів і активізації ерозійних процесів наступу і танення льодовиків. На території Полтавської області і зараз тривають тектонічні процеси. Можливі коливання земної кори силою до 46 балів.

На території села є каскад ставків.

Територія Великих Кринок підлягає комплексній дії небезпечних природних явищ. З урахуванням природно-географічних особливостей в області можливі стихійні лиха або передумови до них.

Найбільшу загрозу представляють підтоплення, підйом рівня ґрунтових вод і затоплення фундаментів, підвалів, підземних комунікацій.

ІсторіяРедагувати

XVIII століттяРедагувати

Слобідка Кринки поселена на поч. XVIII ст. лубенським полковим суддею Дем'яном Булюбашем, сином чигирин-дібрівського полковника Івана Булюбаша — на землях, захоплених ним у шушвалівських козаків.

На час перепису 1781 відносилася до Остап'ївської сотні Миргородського полку та Жовнинської сотні Лубенського полку.

1787 слобідка Кринки входила до Говтвянського повіту Київського намісництва і належала прем"єр-майору Івану Базилевському з братами; с. Кринки (пізніше Малі Кринки) — капітанові Андрію Кулябку. Хутір Витяги — полковникові К. П. Битяговському, у 2 пол. 18 ст.- його дружині К. П. Битяговській (правнучці гетьмана Д. Апостола).

На поч. 70 -х рр. XVIII ст. Кринки (Великі Кринки) дісталися Івану та Степану Базилевським (також власники с. Турбаї). Після їх смерті були власністю Григорія та Федора Базилевських, потім синів Федора.

Турбаївське повстання 1789-1793 зробило великий вплив на всі навколишні села. Кринківці брали безпосередню участь у повстанні[1].

XIX століттяРедагувати

З 1802 Великі Кринки — у складі Кременчуцького повіту. На час перепису 1859 у Великих Кринках — 215 дворів, 1267 жителів, дерев'яні Покровська (1800) та Преображенська (1801) церкви, селітряний і винокурний заводи, один ярмарок на рік. У 1867 віркрито земське училище (один учитель, 50 учнів), на поч. 20 ст. — 2 вчителі, законоучитель, викладач співів, понад 100 учнів. 1892 училище відкрите й у Малих Кринках. Крім того, при Покровській церкві (нова дерев'яна, збудована 1860) діяла церковнопарафіяльна жіноча школа. За даними перепису 1900 у Великих Кринках — 306 дворів, 1408 жителів, 2 ярмарки на рік.

XX століттяРедагувати

Селяни Великих Кринок брали активну участь у революційних подіях 19051907 роках. У селі велася антиурядова агітація, влаштовувалися нелегальні сходки, збори. У 1906 вчинено напад на економію поміщика. У листопаді того ж року викликаний в село каральний загін вчинив розправу над селянами, організаторів виступу Л. В. Усенка, А. І. Гончаренка, В. О. і Т. С. Семибаламутів після покарання заслано до Архангельської губернії. 1907 у Великих Кринках відкрито лікарню, де був один лікар, діяв також фельдшерсько-ветеринарний пункт[1].

1910 у Великих Кринках — 304 господарства, 1887 жителів, маслобійня та млин з гасовими двигунами. У Малих Кринках — 217 господарств, 1489 жителів, паровий млин.

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

З 7 березня 1923 територія Кринківської волості увійшла до складу Глобинського району Кременчуцького округу. На 7 вересня 1923 на території теперішньої Кринківської сільради було 3: Кринківська сільрада — с. Великі Кринки з хуторами Кринки та Ястребівщина, 2733 жителі; Бетягівська (Битягівська) сільрада — с. Битягівщина, села і хутори -Лукашівка, Новоселівка, Починки, Самійленки, 1428 жителів, Малокринківська сільрада — с. Малі Кринки з хуторами і селами — Луки, Малами, Часниківщина, Яновщина; 2435 жителів[1].

Весною 1924 році у Великих Кринках було насаджено громадський сад із 1200 дерев під назвою Ленінський. 1926 у В-Кринках — 459 дворів, 2394 жителі. 26 серпня 1928 створено Великокринківський район із частин Глобинського, Манжеліївського і Семенівського районів. У тому ж році тут організовано машинно-тракторне товариство «Незаможник» та птахівничо-кооперативне товариство «Своя праця», у 1928 — садово-виноградно-пасічне кооперативне товариство. На початку 1930 у Великих Кринках організовуються ТСОЗи «Згода», "Дружна сім"я", їм. Г. І. Петровського, «Пролетар», на базі яких створилися колгоспи. 2 вересня 1930 Великокринківський район ліквідовано, а його територію віднесено до Глобинського району. 22 січня 1935 знову створено Великокринківський район (тоді в складі Харківської області. З 22 вересня 1937 — у новоутвореній Полтавській області)[1].

У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні вказано, що 406 жителів села Великі Кринки і 196 жителів села Малі Кринки були вбиті більшовицьким окупаційним режимом за допомогою штучного голоду. Загалом по сільраді від голоду померло 894 особи.[2]

1939 у Великих Кринках — 1799 жителів. У роки німецької окупації (13 вересня 1941 — 26 вересня 1943) гітлерівці стратили 225 жителів району[1].

На території Кринківської сільради діяла радянська партизанська група. У травні 1942 гітлерівці схопили й закатували лікаря з військовополонених М. І. Колосова. У 1950 році об'єднано колгоспи ім. С. М. Будьонного та ім. К.Є Ворошилова в один під іменем останнього, який з 1955 називався «Росія», а з 1963 — ім. М. Горького. 25 липня 1959 Великодолинську і Кринківську сільради об'єднано в одну Кринківську з центром у с. Великі Кринки. 26 жовтня 1962 року села Бетяги, Великі Кринки і Малі Кринки об'єднано в с. Великі Кринки.

30 грудня того ж року територію Великокринківського району віднесено до складу Глобинського району[1].

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

НаселенняРедагувати

  • На час перепису 1859 у Великих Кринках — 215 дворів, 1267 жителів.[1]
  • За даними перепису 1900 у Великих Кринках — 306 дворів, 1408 жителів, 2 ярмарки на рік.[1]
  • 1910 у Великих Кринках — 304 господарства, 1887 жителів, маслобійня та млин з гасовими двигунами. У Малих Кринках — 217 господарств, 1489 жителів, паровий млин.[1]
  • 1926 у В-Кринках — 459 дворів, 2394 жителі.[1]
  • 1939 у В-Кринках — 1799 жителів.[1]
  • 26 жовтня 1962 села Бетяги, В-Кринки і М-Кринки об'єднано в с. Великі Кринки.[1]
  • 2001 — 2574 осіб.
  • 2011 — 2337 осіб, 878 дворів.[3]
  • 2016 — 2294 осіб, 831 двір.
  • 2017 — 2319 осіб, 837 дворів.

ОрганізаціїРедагувати

На території села Великі Кринки діють:

    • Великокринківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – директор Цимбал Микола Євгенійович.
    • Великокринківська загальнооосвітня школа І-ІІ ступенів – директор Сабірзянов Альберт Іванович.
    • Великокринківська дитяча музична школа – директор Оченаш Петро Васильович.
    • Дошкільний навчальний заклад «Сонечко» – завідуюча Шивела Тетяна Миколаївна.
    • Великокринківська сільська бібліотека-філія Глобинської ЦБС – завідуюча Конотоп Людмила Миколаївна.
    • Великокринківський зональний будинок культури – директор Нестеренко Віктор Васильович.
    • Великокринківська АЗПСМ – завідуюча Безугла Ольга Олександрівна.
    • Великокринківський комбінат комунальних підприємств – директор Бугай Василь Васильович.
    • Великокринківське відділення зв’язку – начальник Микитенко Лідія Іванівна.
    • Товариство з обмеженою відповідальністю агрофірма «Соняшник» – директор Москаленко Віктор Григорович.
    • ТВБВ №10016/094 філії Полтавського обласного управління АТ «Ощадбанк» – завідуюча Бігун Світлана Олександрівна.
    • Великокринківське відділення ПАТ КБ «ПриватБанк».
    • 17 магазинів.
    • Три аптеки.
    • Стадіон.[3]

Видатні землякиРедагувати

Пам'ятники та похованняРедагувати

У Великих Кринках[1]

  • Пам'ятник на братській могилі вояків Червоної Армії (8 чоловік), загиблих у 1943 при захопленні села (1959).
  • Меморіальний комплекс — пам'ятник і братські могили жертв німецького націонал-соціалізму (225 чоловік) та вояків Червоної Армії — односельців, полеглих (186 чоловік) на фронтах німецько-радянської війни (1983)
  • Могила лікаря-комуніста М. І. Колосова, братська могила 40 вояків Червоної Армії, спалених гітлерівцями у колгоспній коморі.
  • Стела — пам'ятний знак на честь радянських військових частин і з'єднань, що захопили село у 1943 році (1983).

ТакожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати