Відкрити головне меню

Олександр Вегелін
Вегелін Олександр Іванович.jpg
Вегелін Олександр Іванович, грудень 1832 р. — січень 1833 р.Акварельний портрет художника-декабриста Бестужева Миколи Олександровича. Автограф Вегеліна.
Народився 1801(1801)
Помер 1860(1860)
Одеса
Поховання Перший Християнський цвинтар (Одеса)
Відомий завдяки організатор виступу Литовського піонерного батальйону
Alma mater Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)

Олександр Іванович Вегелін (нар. 1801 — пом. 1860) — поручник, командир 3 роти Литовського пионерного батальйону. Член Товариства військових друзів. Двоюрідний брат Костянтина Ігельстрома.

ЖиттєписРедагувати

З дворян Волинської губернії. Батько — доктор медицини Йоганн-Крістоф Вегелін. Виховувався у Першому кадетському корпусі, випущений прапорщиком у 7 піонерний батальйон 26 липня 1818 року. Поручник — 25 березня 1822 року, переведений в Литовський піонерний батальйон — 30 червня 1823 року. Член таємного Товариства військових друзів, організатор виступу Литовського піонерного батальйону.

Заарештований 26 грудня 1825 року і знаходився в Білостоці. Військовим судом позбавлений дворянства, чинів і засуджений до смертної кари,[1] по найвищій конфірмації 15 квітня 1827 року засланий на 10 років в каторжну роботу із залишенням потім у Сибіру на поселенні.

Каторгу відбував в Читинському острозі і в Петровському заводі. За указом 8 листопада 1832 року звернений на поселення в слободу Стрітенську Нерчинського заводського округу Іркутської губернії. У 1835 році до нього перевели Ігельстрома. Брати прожили разом майже рік, займаючись сільським господарством. У січні 1837 року Вегеліну було дозволено поступити на службу в Окремий кавказький корпус[ru], визначений рядовим в Кабардинський єгерський полк 18 серпня 1837 року. Олександр Іванович брав участь у військових експедиціях, будівництві Головінського і Махошевського укріплень, форту Лазаревського[ru].

Підвищений за відзнаку в унтер-офіцери — 18 серпня 1838 року. На Кавказі він познайомився з Львом Пушкіним[ru], братом Олександра Пушкіна, і Михайла Лермонтова. У січні 1843 року звільнений у відставку в чині прапорщика за станом здоров'я із забороною в'їзду в обидві столиці та з поліцейським наглядом за місцем проживання. Жив у Полтаві, потім у родичів у Новій Празі Херсонської губернії і в Одесі, де завідував мінеральними водами. В Одесі на руках Вегеліна помер Лев Пушкін на 47 році від народження. Там же помер Олександр Іванович Вегелін.

Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Вегеліна відсутні.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Общество военных друзей. Извлечение из выписи, составленной в Аудиториатском департаменте по военно-судному делу Литовского пионерного батальона о капитане Игельстроме, поручике Вегелине и прочих. Приложение Б. //Декабристы. Биографический справочник под редакцией академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988, с. 362
  2. Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (ru). Архів оригіналу за 2012-07-27. Процитовано 2011-04-15. 
  3. Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 30 травня 2016. (рос.)

ПосиланняРедагувати

Література та джерелаРедагувати

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с. 36 — 37 (рос.)
  • Зильберштейн И. С.. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М., «Изобразительное искусство», 1988 (рос.)
  • Ольшанский П. Н., Декабристы и польское национально-освободительное движение, М., 1959. (рос.)