Зільберштейн Ілля Самойлович

Зільберштейн Ілля Самойлович (28 березня 1905 року, Одеса — 22 травня 1988, Москва) — російський літературний критик, літературознавець, мистецтвознавець, колекціонер, доктор мистецтвознавства. Один із засновників і редактор збірників «Літературна спадщина» (98 томів, 1931—1988). Понад двадцять тисяч історичних документів з історії російської культури були повернуті з-за кордону і приватних зібрань у державні фонди та архіви СРСР завдяки зусиллям Іллї Самойловичу Зільберштейну. Засновник Музею приватних колекцій у Москві (був відкритий 24 січня 1994 року).

Зільберштейн Ілля Самойлович
рос. Илья Самойлович Зильберштейн
Ілля Самойлович Зільберштейн справа на тлі картин із зібрання Лобанових-Ростовських
Ілля Самойлович Зільберштейн справа на тлі картин із зібрання Лобанових-Ростовських
Народився 28 березня 1905(1905-03-28)
Одеса
Помер 22 травня 1988(1988-05-22) (83 роки)
Москва СРСР
Поховання Кунцевське кладовище
Країна СРСР СРСР
Діяльність літературний критик, літературознавець, мистецтвознавець, колекціонер
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Галузь мистецтвознавство, літературознавство
Заклад Literaturnoe nasledstvod
Ступінь доктор мистецтвознавства
Членство Спілка письменників СРСР
Відомий завдяки: Засновник Музею приватних колекцій у Москві
Нагороди Державна премія СРСР (1979), орден «Знак Пошани»

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Зільберштейн Ілля Самойлович у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Ілля Самойлович Зільберштейн народився 28 березня 1905 року в Одесі. Батько служив бухгалтером на фабриці Абрикосових, у матері не було навіть початкової освіти. З ранніх років захопився російською літературою та мистецтвом, проводив багато часу в крамницях одеських букіністів. Навчався в Новоросійському університеті. У 1923 році переїхав до Петрограда. У 1926 році закінчив Ленінградський державний університет. Тоді ж 21-річний Ілля Зільберштейн почав публікувати свої перші статті та книги, присвячені життю і творчості Олександра Сергійовича Пушкіна, Олександра Сергійовича Грибоєдова, Федора Михайловича Достоєвського та Івана Сергійовича Тургенєва. У 19661967 роках він побував у Парижі (за запрошенням Луї Арагона), де зустрівся з деякими людьми, відомими у російській історії, такими як: Бенуа Олександр Миколайович[1], Марк Шагал, князь Фелікс Юсупов, Серж Лифар, Пешков Зіновій.[2] Він вивіз з еміграції 20 тисяч одиниць зберігання: архівні довідки, листи, документи, предмети образотворчого мистецтва. Про цінність колекції можна судити з такого факту: коли фронт у 1941-му наближався до Москви, Комітет у справах мистецтв при Раді Міністрів СРСР прийняв рішення евакуювати в тил поряд з музейними скарбами і найбільш значимі приватні колекції. Такими були визнані всього три колекції: балерини К. Гельцер, співачки Л.Русланової, мистецтвознавця і літературознавця І. Зільберштейна.[2] Початком колекції були два малюнки Бориса Григор'єва, які у 1921 році він придбав в антикварному магазині на Дерибасівській на перший гонорар від своєї статті!

Колекція Зільберштейна налічує більше 2000 творів найвищої якості. Тривога за долю свого зібрання і численні приклади зникнення колекцій призвели Зільберштейна до вирішення принести своє зібрання в дар Державному музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна.

Похований на Кунцевському кладовищі в Москві.

СценаристРедагувати

Автор сценарію до фільму «Подорож до Арзруму» (1936 рік) за однойменним твором Пушкіна.[3]

НагородиРедагувати

Був нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями. Лауреат Державної премії СРСР (1979). Член Спілки письменників СРСР (1968).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати