Щербак Василь Артемович

(Перенаправлено з Василь Щербак)

Васи́ль Арте́мович Щерба́к (нар. 14 квітня 1928, Матяшівка  — пом. 4 червня 2022, Київ) — український мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства з 1970 року[1], доцент з 1984 року. Член Національної спілки художників України з 1974 року; заслужений діяч мистецтв України з 2004 року.

Щербак Василь Артемович
Щербак В. А.jpg
Народився 14 квітня 1928(1928-04-14)
Матяшівка, Обухівський район, Київська округа, Українська СРР, СРСР
Помер 4 червня 2022(2022-06-04) (94 роки)
Київ, Україна
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність мистецтвознавець
Alma mater Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1955)
Заклад Дніпро, Народна творчість та етнологія, Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України і Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Науковий ступінь кандидат мистецтвознавстваd (1970)
Вчителі Колос Сергій Григорович, Нечипоренко Сергій Григорович, Кирилюк Євген Прохорович, Іщук Арсен Олексійович, Плющ Павло Павлович, Тоцька Ніна Іванівна і Шамрай Агапій Пилипович
Членство Спілка радянських художників України
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України

БіографіяРедагувати

Народився 14 квітня 1928 року в селі Матяшівці Обухівського району Київської області УРСР. З відзнакою закінчив Київське училище прикладного мистецтва, де у 19451950 роках навчався у Сергія Колоса, Сергія Нечипоренка, Тетяни Флору й інших викладачів. 1955 року закінчив філологічний факультет Київського університету, де навчався у Євгена Кирилюка, Арсена Іщука, Павла Плюща, Ніни Тоцької, Агапія Шамрая.

У 19561958 роках працював редактором видавництва «Держлітвидав України»; у 19581961 роках — старшим редактором журналу «Народна творчість та етнографія»; у 19611974 роках — науковим співробітниуом Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені Максима Рильського АН УРСР; у 19741983 роках — інструктором Відділу культури Центрального комітету Компартії УРСР; у 19831993 роках — доцентом кафедри теорії та історії мистецтва, а з 1994 року — старшим науковим співробітником проблемної науково-дослідної лабораторії Київського державного художнього інституту; старший науковий співробітник Української академії мистецтв[2].

Жив у Києві, в будинку на вулиці Предславинській, № 38, кваритра № 105[3]. Помер у Києві 4 червня 2022 року.

ПраціРедагувати

Досліджував теорію та історію декоративно-ужиткового мистецтва, особливо активно друкувався впродовж 1970-х років. Науковий редактор і автор передмов до ряду мистецтвознавчих видань. Автор близько 200 наукових і науково-популярних праць, переважно з декоративного, народного мистецтва, керамологічних і мистецтвознавчих публікацій у періодичних виданнях і збірниках, зокрема:

  • «Сучасна українська майоліка» (1974);
  • «Українське декоративно-ужиткове мистецтво XX столітя. Періодизація та концептуальні засади розвитку» (1997);
  • «Немеркнуча мистецька зірка» (До 100-річчя від дня народження Катерини Білокур) (2000);
  • «Незабутні. Будівничі української художньої культури»: [збірка науково-популярних нарисів] / [Національна академія мистецтв України, Інститут проблем сучасного мистецтва]. — Київ: Фенікс, 2016. — 230с. : іл., фот. — ISBN 978-966-136-352-5;
альбоми
  • «Сучасне українське художнє скло» (1980);
  • «Єлизавета Миронова» (1987).
співавтор
  • «Історії українського мистецтва» (том 6, Київ. 1968);
  • збірки «Українське мистецтвознавство» (випуски 2, 3. Київ. 1968, 1969);
  • «Матеріалів до словника мистецтвознавців УРСР» (Київ. 1969);
  • «Ленін і Україна» (книга 4, Київ, 1970);
  • «Шевченківського словника» (том 2, 1977);
  • «Истории искусства народов СССР» (том 8, 1977; том 9, частина 1, 1982);
  • «Искусство стран и народов мира» (1978).
упорядник каталогів
  • «Пластика малих форм. Фарфор» (1976);
  • «Декоративний живопис: Марфа Тимченко, Іван Скицюк, Олена Скицюк» (1992);

Упорядник комплекту листівок «Майоліка Опішні» (1975).

ПриміткиРедагувати

  1. кандидатська дисертація «Современная украинская майолика (Тенденции развития и художественные особенности)».
  2. Інститут керамології. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2020. 
  3. Щербак Василь Артемович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998, сторіка 168.

ЛітератураРедагувати