Васечко Степан Павлович
Степан Павлович Васечко (1924–1980) — полковник Радянської Армії, учасник Другої світової війни, Герой Радянського Союзу (1945).
Васечко Степан Павлович | |
---|---|
Народився |
23 вересня 1924 Іваниця, Ічнянський район, Ніжинська округа, Чернігівська губернія, Українська СРР, СРСР |
Помер |
11 березня 1980 (55 років) Москва, СРСР |
Поховання | Кунцевський цвинтар |
Діяльність | офіцер |
Alma mater | Військовий інститут інженерних військ Загальновійськової академії ЗС РФd |
Учасник | німецько-радянська війна |
Військове звання | полковник |
Партія | КПРС |
Нагороди | |
Біографія ред.
Степан Васечко народився 23 вересня 1924 року в селі Іваниця (нині — Ічнянський район Чернігівської області України) у селянській родині. Закінчив сім класів школи, після чого працював у колгоспі. У лютому 1944 року Васечко був призваний на службу до Робітничо-селянської Червоної Армії Іваницьким районним військовим комісаріатом. З березня того ж року — на фронтах Німецько-радянської війни, був кулеметником 2-ї стрілецької роти 95-го гвардійського стрілецького полку 31-ї гвардійської стрілецької дивізії 11-ї гвардійської армії 3-го Білоруського фронту. Брав участь у боях на території Білоруської та Литовської РСР. Відзначився під час форсування Німану[1].
12 липня 1944 року батальйон під командуванням капітана Онусайтіса, у складі якого воював Васечко, вийшов до Нємана в районі Алітуса. У ніч на 13 липня група з п'яти осіб — сержантів Кочерова, Петракова, Мойсеєва, червоноармійців Кожина та Васечка — незважаючи на ворожий вогонь, переправилася через Німан. Їм вдалося знищити передову охорону та захопити окопи. Коригуючи артилерійський вогонь і відволікаючи він противника, групі вдалося забезпечити переправу основних сил батальйону. За цей бій усі бійці були представлені до звань Героїв Радянського Союзу[1].
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за «проявлений героїзм у боротьбі з німецькими загарбниками при форсуванні річки Неман» гвардії червоноармієць Степан Васечко[1] був удостоєний високого звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна і медалі «Золота зірка» за номером 4205[1].
Надалі Васечко брав участь у Східно-Прусській операції. Після закінчення війни він продовжив службу у Радянській Армії. 1951 року Васечко закінчив Львівський будівельний технікум та курси політскладу. З липня 1951 року він був заступником командира автороти з політчастини 73-го саперного батальйону 24-ї стрілецької дивізії Прикарпатського військового округу. У 1960 році Васечко закінчив Військово-інженерну академію імені Куйбишева, після чого служив у частинах РВСН, дослужився до посади начальника відділу експлуатації спеціальних будівель, споруд та інженерних мереж Центрального командно-вимірювального комплексу штучних супутників Землі в місті Краснознаменську. У 1975 році у званні полковника Васечка був звільнений у запас. Жив у Москві, працював заступником начальника господарського управління Міністерства культури РРФСР. Помер 11 березня 1980 року, похований на Кунцевському цвинтарі Москви[1].
Був також нагороджений орденом Слави 3-го ступеня та поруч медалей[1].
Примітки ред.
Література ред.
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
- «Военный энциклопедический словарь ракетных войск стратегического назначения» / Министерство обороны России.; Гл.ред.: И. Д. Сергеев, В. Н. Яковлев, Н. Е. Соловцов. — Москва : Большая Российская энциклопедия, 1999. — 632 с. — 8500 прим. — ISBN 5-85270-315-X.. — С.73.
- Кузьменко П. Н. Огненный ветер Славы. 2004.