Варварівка (Славутський район)

село у Славутському районі Хмельницької області

Варва́рівка (Барбарівка, Очеретяна) — село в Україні, у Славутському районі Хмельницької області. Орган місцевого самоврядування — Варварівська сільська рада.

село Варварівка
Varvarivka slv gerb.png Varvarivka slv prapor.png
Герб Прапор
Церква Пресвятої Трійці
Церква Пресвятої Трійці
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Славутський
Рада Варварівська сільська рада
Код КОАТУУ 6823980901
Облікова картка Варварівка 
Основні дані
Населення 418
Площа 1,15 км²
Густота населення 363,48 осіб/км²
Поштовий індекс 30016
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°12′40″ пн. ш. 26°53′37″ сх. д. / 50.21111° пн. ш. 26.89361° сх. д. / 50.21111; 26.89361Координати: 50°12′40″ пн. ш. 26°53′37″ сх. д. / 50.21111° пн. ш. 26.89361° сх. д. / 50.21111; 26.89361
Середня висота
над рівнем моря
212 м
Водойми р. Горинь
Місцева влада
Адреса ради 30016, с. Варварівка; тел. 54-5-42
Карта
Варварівка. Карта розташування: Україна
Варварівка
Варварівка
Варварівка. Карта розташування: Хмельницька область
Варварівка
Варварівка

CMNS: Варварівка у Вікісховищі

Населення становить 418 осіб.

Походження назвиРедагувати

Названо на честь володарки Заслава Барбари Санґушкової третьої дружини Павла Санґушка, яка мала тут маєток. За 15 років подружнього життя народила 10 дітей, четверо з яких померло малолітніми. Свого часу вона була відома як поет і перекладач. Мала у Варшаві свій літературний салон. Друкувала книги з корисними та побожними порадами.

ІсторіяРедагувати

17 - початок 20 століттяРедагувати

В кінці 19 століття в селі було 83 будинки і 517 жителів, церква Пресвятої Трійці відкрита у 1884 році, дерев'яна, побудована на місці старої 17 століття, церковно-парафіяльна школа діяла з 1868 року. Село належало князям Заславським, пізніше Санґушкам.

Діяв хімічний завод збудований у 1859 році німцями Гесселем та Ейгхорном. Виробляли — оцет, скипидар, самфін.

Доба УНР та комуністичний терорРедагувати

З 1917 — у складі УНР.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932–1933 та 1946–1947. Комуністи вбили голодом 109 жителів села.

На території села містилася центральна садиба рослинницько-тваринницького колгоспу ім. XXII з'їзду КПРС. Площа орної землі колгоспу — 882 га.

В 1940 році колгосп ім. Шевченка цього села був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

Станом на 1970 рік в селі працювали восьмирічна школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 528 осіб, з яких 243 чоловіки та 285 жінок[1].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 412 осіб[2].

МоваРедагувати

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 98,80 %
російська 0,72 %
німецька 0,24 %
інші 0,24 %

СимволікаРедагувати

 
Село Варварівка

Затверджена 18 вересня 2015 року рішенням №6 L сесії сільської ради VI скликання.

ГербРедагувати

На золотому щиті з лазурової хвилястої бази виходить червоний мурований замок з трьома баштами, середня з яких вища, на кожній башті срібне вікно-бійниця. Зелена глава відділена соснопагоноподібно. Щит вписаний у декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "ВАРВАРІВКА".

Мурований замок з бійницями - історична споруда, де жила Барбара, іменем якої і названо село. Хвиляста база - річка Горинь, на березі якої розташована Варварівка, соснопагоноподібна глава - символ густих соснових лісів, серед яких знаходиться село. Корона означає статус населеного пункту[4].

ПрапорРедагувати

Квадратне полотнище складається з трьох горизонтальних смуг - зеленої, жовтої і синьої у співвідношенні 1:5:1, зелена і жовта розділені соснопагоноподібно, жовта і синя - хвилясто. З нижньої смуги виходить червоний мурований замок з трьома баштами, середня з яких вища, на кожній башті біле вікно-бійниця[5].

Мовний склад населенняРедагувати

Згідно з переписом населення 2001 року українську мову назвали рідною 98,8% мешканців села[6].

Археологічні знахідкиРедагувати

В районі села виявлено кургани доби бронзи і залишки могильника черняхівської культури.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати