Мизгіна Валентина Василівна

українська мистецтвознавиця, музейна діячка

Валентина Василівна Мизгіна́ (нар. 21 березня 1948, Саки) — український мистецтвознавець, музейна діячка; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1984 року[2], почесний член Спілки фотохудожників України з 1998 року[3] та Харківського міського клубу колекціонерів[4].

Мизгіна Валентина Василівна
Народилася21 березня 1948(1948-03-21) (76 років)
Саки, Кримська область, РРФСР, СРСР
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьмистецтвознавиця, музейниця
Alma materСанкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1974)
ЗакладХарківський художній музей[1]
Посададиректор музеюd
ВчителіБартенєв Ігор Олександровичd
Савінов Гліб Олександровичd і Пунін Андрій Львовичd
ЧленствоСпілка радянських художників України
НСФХУ
Нагороди

Біографія

ред.

Народилася 21 березня 1948 року в місті Саках. Упродовж 1967—1974 років навчалась на факультеті теорії та історії мистецтва в Інституті живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна Академії мистецтв СРСР у Ленінграді[4], де її викладачами були зокрема Гліб Савінов, Андрій Пунін[2], Ігор Бартенєв, Анна Чубова[5].

З 1970 року працювала у Харківському художньому музеї науковим співробітником, з 1976 року — завідувачем відділу, з 1989 року — виконуючою обов'язки директора, з 1990 року його директором[3]. Одночасно упродовж 1993—1996 років була членом Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті міністрів України; у 2009—2012 роках — віце-президентом Українського комітету Міжнародної ради музеїв.

Живе у Харкові, в будику на вулиці Петра Болбочана, № 50, квартира № 39[2][5].

Діяльність

ред.

Авторка публікацій, теле- та радіо­передач, присвячених проблемам розвитку музейної справи, реституції, творчості майстрів живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва XVIII-ХХ столітть. Уклала альбоми, каталоги:

  • «Мойсей Фрадкін» (1981);
  • «Будянський фаянс: 110 років» (1997);
  • «Наталя Вергун» (1998);
  • «Борис Пянида» (2000);
  • «Народний художник України Леонід Братченко» (2003);
  • «Мистецька скарбниця Харкова» (2004);
  • «Харківський художній музей» (2005);
  • «Українська муза зарубіжжя» (2007);
  • «Шагал и другие» (2007);
  • «Я поведу тебя в музей» (2008);
  • «Талантлив был необычайно» (2011).

Авторка статей:

Організувала виставки українського мистецтва у Познані у 1987 році, Цинциннаті у 1991 році, Гельсінкі, Вільнюсі у 1998 році.

Очолювала і була співавторкою експозиційних та видавничих проєктів, зокрема:

у Харкові
  • «Мистецька скарбниця Харкова» (2004);
  • «Харківський художній музей. 200 років колекції» (2005);
  • «Мистецтво Західної Європи та Сходу XV–ХХ столітть із зібрання Харківського художнього музею» (2009);
  • «Художник Евдоким Игнатьевич Волошинов» (2013);
у Києві
  • «Харківська пейзажна школа» (2009);
  • «Українська доля Дикого Поля» (2013);
  • «Творці українського пейзажу» (2015).

Відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1017854513 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в г Мизгіна Валентина Василівна / Художники Харківщини. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 10 травня 2022.
  3. а б в г д е ж Харківський художній музей. Мизгіна Валентина Василівна. Директор / Хто є хто на Харківщині 2007. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  4. а б Харківський художній музей. Мизгіна Валентина Василівна. Директор / Україна туристична 2007.
  5. а б в Мизгіна Валентина Василівна / Довідник членів Національної спілки художників України, Київ, 2003, сторінка 450.
  6. В. В. Мизгіна — авторський внесок / Енциклопедія сучасної України. Архів оригіналу за 10 травня 2022. Процитовано 10 травня 2022.
  7. Указ Президента України від 12 травня 2009 року № 305/2009 «Про відзначення державними нагородами України»

Література

ред.