Біологічна система — складна мережа біологічно релевантних утворень. Біологічна організація охоплює декілька шкал, що є визначені на основі різних структур залежно від системи.[1] Прикладами біологічних систем на макромасштабі є популяції організмів. На шкалі органів і тканин у ссавців та інших тварин включаються: кровоносна система, дихальна та нервова системи. У мікро- наноскопічному масштабі прикладами біологічних систем є клітини, органели, макромолекулярні комплекси та регуляторні шляхи. Біологічну систему не слід плутати з живою системою, такою як живий організм.

Органи та тканинні системи

ред.
 
Приклад системи: мозок, мозочок, спинний мозок та нерви — чотири основні компоненти нервової системи

Ці специфічні системи широко вивчені в анатомії людини, а також є у багатьох інших тварин.

Історія

ред.

Поняття системи (або апарату) спирається на поняття життєвої або органічної функції:[2] система — це сукупність органів з певною функцією. Ця ідея була присутня ще в античності (Гален, Арістотель), але застосування терміна «система» є більш пізнім. Наприклад, нервову систему вперше назвав Монро (1783), але Руф Ефеський (приблизно 90-120 рр. н. е.), вперше чітко розглялянув мозок, спинний мозок і черепно-мозкові нерви як анатомічну одиницю, але не надавав йому функцій і назву.[3]

Перерахування основних функцій — і, отже, систем — залишалось майже однаковим з часів античності, але класифікація їх була дуже різною[2] наприклад, порівняйте Арістотеля, Біча, Кюв'є .[4][5]

Поняття про фізіологічний поділ праці, що було введено в 1820-х роках французьким фізіологом Анрі Мілн-Едвардсом, дозволили «порівняти та вивчити живі істоти, ніби вони були машини, що штучно свторені людиною». Натхненний творчістю Адама Сміта, Мілн-Едвардс писав, що «тіло всіх живих істот, будь то тварина чи рослина, нагадує фабрику… де органи, в порівнянні з працівниками, безперервно працюють над створенням явищ, що становлять життя особистості». У більш диференційованих організмах функціональну працю можна було розподілити між різними інструментами або системами.[6]

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. F. Muggianu; A. Benso; R. Bardini; E. Hu; G. Politano; S. Di Carlo (2018). Modeling biological complexity using Biology System Description Language (BiSDL). 2018 IEEE International Conference on Bioinformatics and Biomedicine (BIBM). с. 713—717. doi:10.1109/BIBM.2018.8621533. ISBN 978-1-5386-5488-0.
  2. а б Fletcher, John (1837). «On the functions of organized beings, and their arrangement». In: Rudiments of physiology. Part 2. On life, as manifested in irritation. Edinburgh: John Carfrae & Son. pp. 1-15. link.
  3. Swanson, Larry (2014). Neuroanatomical Terminology: A Lexicon of Classical Origins and Historical Foundations. Oxford: Oxford University Press. link [Архівовано 21 грудня 2019 у Wayback Machine.]. p. 489.
  4. Bichat, X. (1801). Anatomie générale appliquée à la physiologie et à la médecine, 4 volumes in-8, Brosson, Gabon, Paris, link. (See pp. cvj-cxj).
  5. Cuvier, Georges. Lecons d'anatomie comparée 2. éd., cor. et augm. Paris: Crochard, 1835—1846. link [Архівовано 2 березня 2009 у Wayback Machine.].
  6. R. M. Brain. The Pulse of Modernism: Physiological Aesthetics in Fin-de-Siècle Europe. Seattle: University of Washington Press, 2015. 384 pp.

Посилання

ред.