Лімфатична система

Лімфати́чна систе́ма — мережа судин, тканин і органів (анатомія), яка слугує джерелом клітин, що забезпечують імунітет, фільтрувальним комплексом, переносником жирів та інших речовин, а також дренажною системою, яка сприяє поверненню надлишку тканинної рідини в кров.

Лімфатична система
Повна схема лімфатичної системи людини
Деталі
Ідентифікатори
Латина	systema lymphoideum
MeSH	D008208
TA98	A13.0.00.000
TA2	5149
FMA	74594 і 7162
Анатомічна термінологія

Прозора безбарвна рідина, яка заповнює лімфатичну систему і протікає через неї, називається лімфою. Лімфа, яка відтікає від кишечника, містить крапельки жиру, які додають їй молочно-біле забарвлення.

Найдрібніші судини лімфатичної системи — лімфатичні капіляри — розташовуються майже у всіх органах тіла.

Капіляри об'єднуються в лімфатичні судини, які зазвичай прямують по ходу вен, прямуючи до серця. Лімфатичні судини впадають у два головні лімфатичні стовбури, розташовані в ділянці грудної клітки, — права лімфатична протока і грудна протока. Останні впадають у вени поблизу ключиці, об'єднуючи, таким чином, лімфатичну і кровоносну системи.

Дренування рідини

Кров'яний тиск, підтримуваний серцем, забезпечує просочування рідини (в основі своїй — плазми крові) з кровоносних капілярів у тканини. У нормальних умовах надлишок тканинної рідини потрапляє в лімфатичні капіляри. Лімфа, потрапивши в лімфатичну систему, просувається в ній в основному через скорочення скелетних м'язів і м'язів внутрішніх органів, а також коливань тиску в грудній порожнині при диханні. Клапани в лімфатичних судинах, проникні для лімфотоку лише в один бік, забезпечують односторонній напрямок руху лімфи.

Накопичення тканинної рідини виявляється у вигляді набряків; приклад тому — набряки нижніх кінцівок у жінок при вагітності, коли великий за розміром плід у матці перешкоджає нормальному відтоку лімфи від ніг. Інший приклад — поширена в тропіках слоновість, прояв деяких гельмінтозів — філяріїдозів. Зокрема слоновість часто спричинює збудник вухереріозу Wuchereria bancrofti, яка при потраплянні в тіло людини оселяється в лімфатичних вузлах, особливо у пахової області або пахвових ямок, створюючи перешкоду для лімфотоку. Внаслідок такої блокади уражені кінцівки можуть розпухати до величезних розмірів.

Імунітет і фільтрація

Лімфоцити, які відносять до білих клітин крові, циркулюють в лімфі та крові та складають переважаючий тип клітин лімфоїдних органів. У їхню функцію входить формування імунної відповіді на бактерії, що потрапляють в організм, і віруси. Крім того, вони оберігають від розвитку ракових захворювань, знищуючи ракові клітини при їхній появі в організмі.

Лімфоцити утворюються в кістковому мозку із стовбурових клітин (клітин-попередників). Ще незрілими вони виходять з кісткового мозку і потрапляють в первинні лімфоїдні органи, де завершують розвиток.

До первинних лімфоїдних органів відносять тимус (вилочкову залозу), кістковий мозок (деякі лімфоцити залишаються в кістковому мозку і дозрівають в ньому), пеєрові бляшки в кишечнику і так звану фабріцієву сумку у птахів. Знаходячись в цих органах, лімфоцити піддаються певному відбору, і дозрівають тільки ті з них, які реагують на чужорідні речовини (антигени), а не на нормальні тканини організму.

Лімфоцити, які дозрівають в тимусі, називають Т-клітинами, а ті, що дозрівають в кістковому мозку, пеєрових бляшках або фабріцієвій сумці — B-клітинами. B- і Т-клітини, стаючи зрілими, мігрують з первинних у вторинні лімфоїдні органи, які включають лімфатичні вузли, селезінку, лімфоїдні тканини кишечника, а також скупчення лімфоцитів, розкидані в багатьох органах і тканинах. Кожен вторинний лімфоїдний орган містить як B-, так і Т-клітини.

Лімфатичні вузли розташовані по ходу лімфатичних судин і фільтрують протікаючу лімфу. У людини їх налічується 600-700. Будь-які частинки, що потрапили в лімфу, затримуються у вузлах і стикаються з лімфоцитами.

Селезінка — великий лімфоїдний орган, розташований в черевній порожнині. Її поділяють на дві області: червону пульпу — депо крові — і білу пульпу, яка складається з лімфоїдної тканини. Біла пульпа — головне місце продукції антитіл; отже, вона реагує на чужорідні речовини, які циркулюють в крові.

Інші важливі лімфоїдні тканини включають кістковий мозок і лімфоїдні утвори, такі, як пеєрові бляшки та мигдалики. Одні пеєрові бляшки є первинними лімфоїдними органами, інші — вторинними; функція останніх — уловлювання чужорідних речовин, що потрапляють в організм через кишечник. Аналогічні скупчення лімфоїдної тканини зустрічають на задній стінці гортані (мигдалини) і вистилають бронхи, які несуть повітря до легенів.

B-клітини, потрапляючи до вторинних лімфоїдних органів, більше не мігрують і залишаються в них. Т-клітини, навпаки, циркулюють в організмі постійно, вони виходять з лімфатичних вузлів і разом із лімфою надходять у кровотік.

Через деякий час, опинившись в кровоносних капілярах лімфатичних вузлів, вони проходять через стінку капілярів і знову потрапляють в лімфатичний вузол. Таким чином, Т-клітини безперервно циркулюють між кров'ю і лімфою.

Лімфатичні системи тварин

Лімфатична система ссавців істотно відрізняється від такої в інших хребетних. У риб, наприклад, немає порожнистих кісток, а тому не може бути й кісткового мозку.

Функціональним аналогом кісткового мозку і лімфатичних вузлів у них служить частина нирки (переднирки або пронефроса), яка втрачає функцію виділення і розвивається в лімфоїдну тканину, що містить лімфоцити та інші клітки. Тимусу або селезінки немає у круглоротих (міног), але вони з'являються у вищих риб і інших хребетних. Деяким рибам, земноводним, плазунам і птахам властиві так звані лімфатичні серця — м'язові ущільнення, які проштовхують лімфу у вени. Однопрохідні (яйцеродні) ссавці, такі, як качконіс і єхидна, мають незвичайні лімфатичні вузли, які складаються з декількох маленьких лімфоїдних вузликів, які локалізуються в лімфатичному сплетенні.

Захворювання лімфатичної системи

Коли бактерії або віруси з лімфи потрапляють в лімфатичні вузли, мигдалини або селезінку, там виникає у відповідь інтенсивна реакція лімфоцитів; в результаті ці органи збільшуються у розмірах і там відбувається запальний процес.

Такий запальний стан називають лімфаденітом. Він розвивається при гострому тонзиліті (ангіні) та деяких інших інфекційних хворобах (чума, туляремія, тощо), для яких притаманне запалення лімфовузлів.

Лімфоми — пухлини лімфатичних вузлів — також приводять до їхнього збільшення.

ВІЛ-інфекція обумовлена тим, що вірус імунодефіциту людини інфікує певну групу Т-хелперів. Загибель цих клітин приводить до порушень в імунній системі, й організм поступово втрачає здатність чинити опір різним інфекціям.

Література

• Клінічна фізіологія: підручник (ВНЗ ІІІ—IV р. а.) / В. І. Філімонов.- 4-е видання.- ВСВ «Медицина», 2021.- 488 с. ISBN 978-617-505-851-0 (С.?:Лімфатична система)
• Анатомія судинної, імунної, нервової систем та органів чуття/ О. А. Григор’єва та ін.. – Запоріжжя : ЗДМУ, 2019. - 173 с. - С.35-41. Ел.джерело [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.]
• Анатомія людини : підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації: у 3 т. / А. С. Головацький та ін.; за ред. В.Г. Черкасова, А.С. Головацького. - 5-е вид., доопрац. - Вінниця : Нова Кн., 2018. - (Національний підруч.). Т. 3. - 374 с. (С.119,277-287,290-295,300-335)
• Імунологія: підручник / Л.В.Кузнецова, В.Д.Бабаджан, Н.В.Харченко та ін.; за ред. Л.В.Кузнецова, В.Д.Бабаджан, Н.В.Харченко. – Вінниця: ТОВ «Меркьюрі Поділля», 2013.- 565 с. Ел.джерело [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] (С.9,11-12,23,26-27,32,48,68,71,185,195,236,252,255,375,524-525)

• Бенда К., Цыб А. Ф, и др. Лимфэдема конечностей. Прага, 1987; (рос.)
• Волков И. Н. Патология лимфатических узлов, пер. с болг., с, 167, София, 1980; (рос.)
• Зербино Д. Д. Общая патология лимфатической системы, Киев, 1974; (рос.)
• Куприянов В. В. и др. Микролимфология, М., 1983; (рос.)
• Лохвицкий С. В. Нарушения лимфооттока и их хирургическая коррекция, Хирургия, № 7, с. 14, 1987; (рос.)
• Патологоанатомическая диагностика опухолей человека, под ред. Н. А. Краевского и др., с. 69, М., 1982; (рос.)
• Пачес А. И. Опухоли головы и шеи, с. 108, М., 1983; (рос.)
• Перельман М. И., Юсупов И. А. и Седова Т. Н. Хирургия грудного протока, с. 66, 85. М., 1984; (рос.)
• Сапин М. Р., Ворзяк Э. И. Внеорганные пути транспорта лимфы, М., 1982; (рос.)
• Трапезников Н. Н. и др. Злокачественные опухоли мягких тканей конечностей и туловища, Киев, 1981. (рос.)

Посилання

• ЗАГАЛЬНА АНАТОМІЯ ЛІМФАТИЧНИХ СУДИН [Архівовано 16 квітня 2021 у Wayback Machine.]