Сечовипускний канал

Сечовипускний канал, сечівни́к, уре́тра (лат. urethra) — непарний порожнистий орган хребетних тварин, що слугує для виведення сечі з організму. Сполучає сечовий міхур зі зовнішнім середовищем.

Сечовипускний канал
Cечовипускним каналом сеча виводиться з сечового міхура. (А) Сечовивідний канал жінок; (b) сечовивідний канал чоловіків.
Деталі
Попередник	Урогенітальний синус
Ідентифікатори
Латина	urethra vagina; feminina (female); urethra masculina (male)
Грецька	οὐρήθρα
Анатомія Грея	subject #256
MeSH	D014521
TA98	A08.4.01.001F і A08.5.01.001M
TA2	3426 і 3442
FMA	19667
Анатомічна термінологія

У людини

Чоловіча уретра

Уретра в чоловіків умовно поділюється на три частини: передміхурову чи простатичну (pars prostatica), перетинчасту (pars membranacea), і губчасту (pars spongiosa).

На всьому своєму протязі сечівник має неоднаковий діаметр: присутні розширення і звуження. Перше розташоване біля виходу його з міхура, друге — при переході через сечостатеву діафрагму, третє — біля зовнішнього отвору. Розширень також три: у проститичній частині, у цибулинній і в кінці його, де розташована човноподібна ямка.

Жіноча уретра

Сечовипускний канал у жінок має довжину 3–4 см, просвіт його розтягується до 1 см і більше. Зовнішній отвір сечовипускного каналу має круглу, напівмісячну або зірчасту форму, розташований він на 2–3 см нижче клітора. Сечовипускний канал по всій своїй довжині з'єднаний з передньою стінкою піхви. Поряд з сечовипускним каналом з обох боків є зовнішні отвори парауретральних ходів (або скенієвих пазух), довжина яких становить 1–2 см. У цих утвореннях виробляється секрет, який зволожує ділянку зовнішнього отвору сечовипускного каналу.

Література

• Людина: Навчальний посібник з анатомії та фізіології. — Львів, 2002. — 240 с. (С.?)