Вікіпедія

Білоруси в лівійському конфлікті

Білоруси в лівійському конфлікті 2011 року брали участь на боці урядової армії Муаммара Каддафі в якості військових фахівців і найманців. Республіка Білорусь офіційно заперечує присутність своїх громадян у зоні конфлікту.

Білорусь у лівійському конфлікті
Білорусь (зелений) і Лівія (оранжевий) на карті.
На службі 2011
Країна Білорусь Білорусь
Тип Військові фахівці Білорусії, найманці
Роль сприяння в бойових діях
Чисельність
  • 500 осіб (довоєнні дані білоруського посольства в Триполі)
  • кілька сотень людей (дані "Комсомольської правди")
  • від декількох десятків до декількох сотень людей (оцінки О. Алесіна)
У складі загальновійськові фахівці, льотчики, танкісти,техніки-ремонтники, фахівці спецоперацій
Гарнізон/Штаб Лівія Велика Соціалістична Народна Лівійська Арабська Джамахирія
Війни/битви Перша громадянська війна у Лівії
Карта використання послуг білоруських військових фахівців за 2000—2023 роки, включаючи Лівію.
     Білорусь
     підтверджено владою (у Лівії тільки для довоєнного періоду)
     спростовується владою

Позиція щодо конфлікту ред.

Під час громадянської війни і військової інтервенції в Лівії в 2011 році Республіка Білорусь стала однією з небагатьох країн, які підтримали Муаммара Каддафі, не визнали повстанську НПР і засудили дії блоку НАТО. Представник Міністерство закордонних справ заявив[1]:

  Бомбардування території Лівії виходять за рамки резолюції Ради Безпеки ООН 1973 і порушують її головну мету — забезпечення безпеки мирному населенню. Республіка Білорусь закликає держави, які беруть участь у військовій операції, негайно припинити військові дії, що призводять до людських жертв. Врегулювання конфлікту є внутрішньою справою Лівії і має здійснюватися тільки лівійським народом без військового втручання ззовні.  

21 квітня 2011 року президент Білорусі Олександр Лукашенко виступив зі щорічним посланням білоруському народу і парламенту країни, в якому розкритикував висвітлення західними ЗМІ лівійського конфлікту. Також він згадував про розмову з Каддафі, з яким зідзвонився під час бойових дій. За словами президента, лівійський лідер також залишився незадоволеним фейками від ЗМІ[2].

Дізнавшись про вбивство Муаммара Каддафі, Лукашенко сказав наступне[3]:

  Здійснена агресія, приголомшено керівництва країни, не тільки Муаммар Каддафі. Притому, як приголомшено? Ну, застрелили б, в бою загинула б людина. Так це ж за допомогою спецслужб (не думайте, що його, главу держави, пацани затримали. Як його охороняли, ви знаєте), захоплення глави держави здійснили натовські спецпідрозділи. Над ним знущалися, стріляли, пораненого ґвалтували, викручували і ламали руки, а потім закочувала. Гірше, ніж фашисти свого часу.  

Як зазначив політолог Сергій Богдан в ефірі програми «Итоги дня» на «Радіо Свобода», вбивство лівійського лідера для білоруського керівництва було шоком[4].

Повідомлення ред.

  • Стокгольмський інститут дослідження проблем миру: 15 лютого 2011 р. літак Іл-76 вилетів з військової бази недалеко від білоруського міста Барановичі і приземлився в лівійському пустельному аеропорту Сабха. Імовірно він привіз якесь військове обладнання або зброю[5].
  • Західні ЗМІ: наприкінці лютого було оголошено про залучення найманців і добровольців з країн Східної Європи (Румунії, Сербії, України, Білорусії) до придушення антиурядових протестів[6].
  • Комсомольська правда: армії Муаммара Каддафі допомагають кілька сотень військових радників і фахівців з Білорусі. Іноземці сприяли підвищенню рухливості військ, вносили в тактику елементи партизанської війни, підтримували контрнаступ в кінці березня — початку квітня на східному фронті[7].
  • Робочої групи ООН з використання найманців: 8 квітня заявила про можливість участі в конфлікті білорусів[8].
  • Ібрагім Абдель Мегід: влітку Каддафі закликав на допомогу білоруських снайперів. Через Туніс прибула нова група іноземних найманців[9].

Експерти ред.

Спочатку повідомлення про військову допомогу з боку Білорусі пояснювалися наслідками інформаційної війни, оскільки затягування процесу повалення режиму Каддафі було несподіваним для західної спільноти. Заступник директора Інституту політичного і військового аналізу Олександр Храмчихін відзначив слабку доказову базу. Експерт Інституту Близького Сходу і російської Ради з міжнародних справ Сергій Балмасов заявив, що всі звинувачення у співпраці між Мінськом і Триполі засновані на голослівних твердженнях директора SIPRI Х'ю Гріффітса[10].

Білоруський військовий аналітик Олександр Алесін, стосовно інформації про постачання озброєнь і рейсі білоруського літака в Себху, заявив, що відправка будь-яких озброєнь в країну недоцільна, оскільки Збройні сили Лівійської Арабської Джамахірії[ru] на той момент були добре забезпечені. Набагато більшу потребу представляли військові фахівці і ремонтники, які забезпечували б боєздатність техніки і її ремонт[11]. На думку експерта, основу контингенту білоруських військових фахівців в Лівії склали відставні військовослужбовці, оскільки офіційно держава намагається не направляти в «гарячі точки» діючу армію. Білоруська армія, як зазначав Алесін, не раз скорочувалася (особливо в 1990-і рр.), багато контрактники пішли через низькі зарплати. Деякі зі звільнених пішли в найманці. Експерт оцінив кількість білорусів у Лівії від кількох десятків до кількох сотень людей. Можливо, серед них були льотчики, фахівці по обслуговуванню технічної авіації та військової техніки, штабні офіцери і бійці спецназу — наприклад, снайпери. За словами спостерігача, деякі з них, можливо, вже брали участь в інших конфліктах на території Африки[12].

Влада ред.

МЗС країни в особі прес-секретаря Андрія Савіних за весь цей час неодноразово заявляв, що найманців і військовослужбовців з Білорусі в Лівії немає[13][14][15]. При цьому влада заперечувала навіть можливість участі «найманців-авантюристів» у бойових діях. Про це, зокрема, заявляв помічник міністра оборони з військової політики генерал-майор Олександр Анісімов[16]. Міністр оборони Юрій Жадобін також виступив зі спростуванням причетності країни до конфлікту[17].

Однак 6 квітня 2011 року була дещо інша інформація. Як розповів радник посольства Білорусі в Триполі Георгій Громико, до громадянської війни та іноземної інтервенції в країні знаходився контингент з 500 білоруських військових радників, інструкторів і фахівців, але з початком бойових дій частину їх евакуювали. Проте, за словами військового аташе Ігоря Качугіна, офіційно військових в країну не направляли. Він не виключив, що хтось міг укладати індивідуальні контракти з лівійськими силовими структурами[7].

Того ж дня військове відомство і МЗС виступили зі спростуванням перебування білорусів у Лівії[7].

Полонені ред.

У серпні і вересні 2011 року лівійські бойовики затримали чотирьох білорусів (Валерія Гордієнка, Ігоря Демічева, Федора Труфанова[18] і В'ячеслава Качуру[be]). Їх звинуватили у співпраці з режимом Каддафі і засудили до 10 років позбавлення волі. Перші три були випущені в 2014 році. Качура був звільнений у 2018 році за сприяння Рамзана Кадирова і Льва Деньгова[be][19].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Statement released by the Foreign Ministry in connection with the missile strikes and bombings on Libya (англ.). Процитовано 20 квітня 2016.
  2. ↑ Александр Лукашенко разговаривал с Муаммаром Каддафи в разгар войны в Ливии [Архівовано 2016-04-23 у Wayback Machine.] // СТВ, 21 апреля 2011
  3. ↑ Лукашенко об убийстве Каддафи на YouTube
  4. ↑ Лукашенко близко к сердцу воспринял события в Ливии
  5. ↑ Libya received military shipment from Belarus, claims EU arms watchdog
  6. ↑ СМИ: в расправе над ливийскими повстанцами, возможно, участвуют наемники из Белоруссии
  7. ↑ а б в На стороне Каддафи воюют белорусские партизаны[недоступне посилання] — Комсомольская правда, 6 апреля 2011
  8. ↑ ООН: на стороне Каддафи воюют белорусы // Telegraf.by : интернет-ресурс. — 9 сентября 2011.
  9. ↑ Белорусские снайперы защищали Каддафи в Ливии?
  10. ↑ Сергей Балмасов. Диктатор Лукашенко спасает Полковника // Правда.Ру, 3 марта 2011.
  11. ↑ Летало ли белорусское оружие в Ливию и Кот-д'Ивуар? [Архівовано 2018-11-30 у Wayback Machine.] — TUT.BY, 2 марта 2011
  12. ↑ Эксперт: В Ливии могут воевать белорусские летчики, штабисты и снайперы
  13. ↑ МИД: Белорусских военных в Ливии нет и никогда не было. Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 12 червня 2022.
  14. ↑ Белорусских снайперов в Ливии не было, заявил МИД
  15. ↑ Минск возмутился заявлениям ООН о белорусских наемниках в Ливии
  16. ↑ Генерал Анисимов: белорусских военных в Ливии не было. Архів оригіналу за 29 вересня 2021. Процитовано 12 червня 2022.
  17. ↑ Жадобин отшутился о белорусских военных в Судане // Хартыя '97, 28 августа 2013
  18. ↑ Белорус, вернувшийся в ливийский плен более шести лет, вернулся в Минск // Комсомольская правда, 2 февраля 2018 года[недоступне посилання]
  19. ↑ Белорусский военный специалист после почти семи лет плена в Ливии вернулся на родину

Джерело ред.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білоруси_в_лівійському_конфлікті&oldid=41387033