Міжнародна військова операція в Лівії

Міжнародна військова операція в Лівії — військова операція, затверджена Радою Безпеки ООН, що здійснювалась відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 1973 17 березня 2011[18]. Безпольотна зона була запропонована в ООН для запобігання атак урядових військ, лояльних Муаммару Каддафі, на цивільне населення, що виступає проти Каддафі, під час повстання, що почалося в лютому 2011 року.

Інтервенція коаліції в Лівії
Повстання у Лівії (2011)
Coalition action against Libya-en.svg
Мапа конфлікту
Дата: 19 березня 2011 – 30 жовтня 2011
Місце: Лівія
Результат: Режим М.Каддафі повалено
Сторони

Країни підтримавши резолюцію РБ ООН 1973 : :


Фаза 1: Знищення ППО
Франція Франція
США США
Велика Британія Велика Британія
Італія Італія
Данія Данія
Канада Канада


Фаза 2: Повітряне патрулювання
Франція Франція
США США
Велика Британія Велика Британія
Бельгія Бельгія
Канада Канада
Данія Данія
Греція Греція
Італія Італія
Норвегія Норвегія
Катар Катар
Іспанія Іспанія
ОАЕ ОАЕ


Лівійські повстанці
Лівія Національна Перехідна Рада Лівії

Лівія Лівійська Джамахірія
  • війська Джамахірії
  • Міліція
  • Іноземні найманці[1][2][3]

при підтримці:
Білорусь Білорусь[4][5][6]:

Командувачі
Франція Ніколя Саркозі

Франція Эдвар Гійо
США Барак Обама
США Картер Хам
США Самуель Дж. Локлер
Велика Британія Девід Камерон
Велика Британія сер Стюарт Піч
Велика Британія сер Девід Річард
Італія Джорджо Наполітано
Італія Сільвіо Берлусконі
Італія Іньяціо Ла Русса
Канада Стівен Гарпер
Канада Пітер Маккей
Канада Андре Дешемпс


Лівія Мустафа Мухаммад Абд-аль-Джаліль
Лівія Махмуд Джабриль

Лівія Муамар Каддафі

Лівія Саіф аль-Іслам Каддафі
Лівія Хаміс аль-Каддафі
Лівія Абу-Бакр Юніс Ябр

Військові сили
260 літаків
21 кораблів[7]
200 середних/важких пускових установок ЗКР
220 легких пускових установок ЗКР[8]
600 протиповітряних гармат[9]
Втрати
Франція немає
США 1 безпілотник MQ-8 ВМС США збитий[10]
Велика Британія 21—35 бійців SAS загинуло[джерело?]
Нідерланди 3 голландських військовослужбовців взяті в полон (пізніше випущені)[11]
Нідерланди 1 гелікоптер Королівських ВМС Нідерландів Lynx захоплений[12]
Лівія 5,900 військових цілей, в т.ч.[7]
  • 600 танків або броньованих машин
  • 400 артилерії або ракетних установок

Лівія Невідома кількість загиблих чи поранених солдатів (твердження НАТО)[13][14]

72+ цивильних загинуло (згідно з Human Rights Watch)[15]
40 цивльних загинуло у Триполі (твердження Ватикану)[16]
Американські військові стверджували, що нічого не знають про жертви серед цивільного населення.[17]

Віце-адмірал США заявив що американська частина операції буде мати назву «Світанок Одіссеї» (англ. Operation Odyssey Dawn) і буде спрямована на запобігання лівійської влади використовувати збройні сили проти лівійського народу. Деякі інші країни-учасниці конфлікту назвали операцію по-своєму[19].

12 березня 2011 Ліга арабських держав закликала Раду Безпеки ООН запровадити безпольотною зону над Лівією. 15 березня посол Лівану в ООН Найот Салам вніс на розгляд резолюцію, підтриману Великою Британією і Францією[20]. 17 березня Рада Безпеки прийняла резолюцію десятьма голосами «за» при п'яти утрималися (Бразилія, Росія, КНР, Індія і Німеччина). Бразилія, Росія, КНР і Індія не підтримували військову операцію проти суверенної країни, тоді як Німеччина не хотіла брати участь в якій би то не було військової операції проти Лівії, але вважала, що щось має бути зроблено[21][22][23].

Наразі не можна оцінити яка з країн внесе найбільший внесок в операцію, проте найактивнішими у прийнятті резолюції в терміновому порядку опинилися Франція та Велика Британія, також йшла підтримка від США і Лівану[24][25].

18 березня міністр закордонних справ Лівії заявив що війська припинили обстріл, прийнявши резолюцію ООН. Проте обстріл міст, контрольованих опозицією Місурата і Адждабія продовжився. А в Бенгазі 19 березня були введені солдати і танки військ Каддафі. Артобстріл міста також тривав[26].

19 березня операція була розпочата як тільки французькі ВПС увійшли в повітряний простір Лівії[27]. Французький авіаносець «Шарль де Голль» наблизився до берегів Лівії для забезпечення операції швидкого реагування.

Резолюція дає право знищувати будь-які війська, що становлять загрозу для повсталих тільки за допомогою ударів з повітря[28]. Французькі літаки вже завдали удару по наземних цілях, також були нанесені удари по ППО Лівії за допомогою британського підводного човна і авіаносця США[29].

Ідея створення безпольотної зониРедагувати

ЛівіяРедагувати

21 лютого 2011 посол від Лівії Ібрагім Даббаші[en] звернувся до ООН з проханням встановити заборону на польоти на території Лівії, щоб відрізати Триполі (головне місто сил Каддафі) від постачань зброї і найманців, а також убезпечити цивільне населення від повітряних ударів.

9 березня 2011 Мустафа Мухаммад Абд-аль-Джаліль, який очолюючий Національну перехідну раду Лівії запросив світове співтовариство негайно створити безпольотною зону над Лівією, зазначивши що будь-яке зволікання збільшує кількість жертв[30]. Через три дні він заявив що якщо зона не буде встановлена, то в Лівії станеться катастрофа[31]. Військо Каддафі увійде в Бенгазі і знищить півмільйона осіб. 12 березня тисячі лівійських жінок вийшли на вулиці Бенгазі закликаючи світову спільноту встановити заборону на польоти[32].

Міжнародна реакціяРедагувати

28 лютого 2011 прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон виступив з ідеєю створення безпольотною зони над Лівією для запобігання перекидання найманців Каддафі та використання літаків і вертольотів проти цивільного населення.

7 березня 2011 представник від США в НАТО Іво Даалдер заявив, що НАТО буде стежити за бойовими діями в Лівії цілодобово за допомогою літаків Boeing E-3 Sentry. У той же день анонімне джерело заявило що Велика Британія і Франція вже склали резолюцію про створення безпольотної зони, яка буде розглядатися у ООН в той же тиждень. Рада співробітництва арабських держав Перської затоки також закликала Раду Безпеки ООН вжити всіх заходів для захисту цивільного населення Лівії.

9 березня 2011 біля узбережжя Лівії вже перебували ВМС США в які входив авіаносець USS Enterprise. Канада відправила фрегат HMCS Charlottetown (FFH 339) для посилення військового впливу Заходу в регіоні. Міністр оброни Канади Пітер Маккей заявив що для Канади, як і для НАТО це вимушені заходи і що Канада готова зробити свій внесок у створення безпольотної зони якщо ООН і НАТО приймуть рішення про її запровадження.

12 березня 2011 Ліга арабських держав також закликала ООН до створення безпольотної зони для захисту цивільного населення.

15 березня 2011 ліванським послом Найоті Саламом була представлена ​​резолюція про створення безпольотної зони, яка була відразу ж підтримана Великою Британією і Францією.

17 березня 2011 Рада Безпеки ООН згідно з сьомою частиною Статуту ООН прийняла Резолюцію Ради Безпеки ООН 1973 за яку проголосувало 10 з 15 членів ради ООН, голосів «проти» не було.

Сили коаліціїРедагувати

Операція по введенню безпольотної зони активно обговорювалося в НАТО Великою Британією і Францією в кінці лютого — початку березня.

США виступила в підтримку можливої ​​резолюції набагато пізніше, так як не прагнула втручатися у справи з Лівією через складні відносин з усім арабським світом. Проте після того як Ліга арабських держав виступила за створення безпольотної зони (зокрема ідею підтримав Ліван, ОАЕ і Катар) США стала брати активнішу участі в обговорення можливої ​​операції.

Міністр оборони США Роберт Гейтс пояснив що «Створення зони починається з знищення ППО супротивника … і після цього можна не хвилюватися що наші хлопці будуть збиті. Але все саме так починається».

19 березня почалася французька операція зі створення безпольотної зони, відразу після цього почали діяти й інші країни коаліції.

  •   Операція «Харматан» (англ.)
  •   Операція «Елламі»
  •   Операція «Світанок Одіссеї»
  •   Операція «Мобайл»

Сили країнРедагувати

  США

Бази коаліціїРедагувати

  •   Франція: Saint-Dizier — Robinson Air Base, Dijon Air Base, Nancy — Ochey Air Base, Istres-Le Tubé Air Base, Solenzara Air Base, Avord Air Base
  •   Греція: Souda Air Base, Aktion National Airport, Araxos Airport
  •   Італія: Amendola, Aviano, Decimomannu, Gioia del Colle, Trapani, Pantelleria, Sigonella, Capodichino
  •   Іспанія: Rota, Morón, Torrejón
  •   Велика Британія: RAF Akrotiri, RAF Marham, RAF Lossiemouth, RAF Coningsby, RAF Fairford, RAF Lakenheath, RAF Mildenhall (останні три використовуються американськими ВПС)

Можливі учасники конфліктуРедагувати

  •   Албанія: Прем'єр-міністр заявив, що країна готова допомогти коаліції.
  •   Йорданія: За заявою США країна може вступити в коаліцію.
  •   Нідерланди: Міністр закордонних справ заявив що Нідерланди готові надати поки ще невизначену допомогу у встановленні безпольотної зони.
  •   Швеція: Прем'єр-міністр Карл Більдт заявив, що країна готова надати допомогу якщо вона знадобитися НАТО .
  •   Саудівська Аравія: Країна вважається можливим учасником конфлікту з боку коаліції.
  •   Туреччина: МЗС Туреччини заявило що країна підготується до проведення операції по впровадженню безпольотного режиму над Лівією.

Реакція на хід операціїРедагувати

20 березня після перших бойових дій з боку коаліції її дії зазнали критики з боку Ліги арабських держав. Її голова, раніше наполягавший на введення безпольотної зони, заявив що «те, що відбувається в Лівії сильно відрізняється від того що вони розраховували побачити, вони хотіли захисту громадян Лівії, а не їх бомбардування». Його заяви мають значну вагу оскільки саме через прохання арабських країн ООН прискорили введення безпольотного режиму. Росія і КНР зажадали негайної зупинки бойових дій. Тим не менш командування коаліції повідомляє про те що операція поки проходить успішно і без втрат з боку коаліції[37].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Blomfield, Adrian (23 February 2011). Libya: Foreign Mercenaries Terrorising Citizens. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 10 March 2011. Процитовано 22 March 2011. 
  2. HUMA KHAN; HELEN ZHANG (22 February 2011). Moammar Gadhafi's Private Mercenary Army 'Knows One Thing: To Kill'. ABC News. Архів оригіналу за 8 April 2011. Процитовано 22 March 2011. 
  3. Meo, Nick (27 February 2011). African Mercenaries in Libya Nervously Await Their Fate. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 15 March 2011. Процитовано 22 March 2011. 
  4. СМИ: в расправе над ливийскими повстанцами, возможно, участвуют наемники из Белоруссии
  5. Летало ли белорусское оружие в Ливию и Кот-д'Ивуар? // Тут Бай Медиа, 2 марта 2011
  6. Белорусские снайперы защищали Каддафи в Ливии?[неавторитетне джерело]
  7. а б Operation Unified Protector Final Mission Stats. NATO. 2 November 2012. Архів оригіналу за 13 June 2013. Процитовано 13 September 2013. 
  8. "The North African Military Balance", Anthony H. Cordesman, Center for Strategic and International Studies, 29 March 2005, p. 32, p. 36
  9. M. Cherif Bassiouni, "Libya: From Repression to Revolution", 13 December 2013, p. 138
  10. Libya Conflict: Nato Loses Drone Helicopter. BBC News. 21 June 2011. Архів оригіналу за 22 June 2011. Процитовано 7 August 2011. 
  11. Three Dutch Marines Captured During Rescue in Libya. BBC News. 3 March 2011. Архів оригіналу за 20 May 2011. Процитовано 11 May 2011. 
  12. Three Dutch Marines Captured During Rescue in Libya. BBC News. 3 March 2011. Архів оригіналу за 20 May 2011. Процитовано 11 May 2011. 
  13. NATO: Gadhafi Forces Caught Mining Misrata Port. USA Today (Brussels). Associated Press. 29 April 2011. Процитовано 16 January 2012. 
  14. Libya Live Blog - March 20. Al-Jazeera. 2011-03-20. Процитовано 2011-03-20. 
  15. Unacknowledged Deaths: Civilian Casualties in NATOs Air Campaign in Libya. Human Rights Watch. 14 May 2012. Архів оригіналу за 22 November 2016. Процитовано 3 November 2016. 
  16. Vatican: Airstrikes Killed 40 Civilians in Tripoli. The Jerusalem Post. 31 March 2011. Архів оригіналу за 11 May 2011. Процитовано 31 March 2011. 
  17. By the CNN Wire Staff (2011-03-16). CNN. March 20, 2011. Edition.cnn.com. Архів оригіналу за 2013-07-12. Процитовано 2011-03-21. 
  18. http://www.un.org/News/Press/docs/2011/sc10200.doc.htm
  19. http://edition.cnn.com/2011/WORLD/africa/03/19/libya.civil.war/index.html?hpt=T1&iref=BN1
  20. Denslow, James (2011-03-16). Lebanon's role in a U.N. security council resolution against Libya is evidence of unfinished business between the two countries. The Guardian. Архів оригіналу за 2012-07-26. Процитовано 2011-03-20. 
  21. U.N. authorises no-fly zone over Libya. Al Jazeera. 2011-03-17. Процитовано 2011-03-17. 
  22. Mark Mardell (2011-03-17). Libya: U.N. backs action against Colonel Gaddafi. BBC News. Процитовано 2011-03-17. 
  23. U.N. Security Council approves no-fly zone over Libya. CNN. 2011-03-17. Архів оригіналу за 2012-07-26. Процитовано 2011-03-17. 
  24. http://www.bbc.co.uk/news/uk-politics-12770467
  25. http://www.washingtonpost.com/world/europeans-say-intervention-in-libya-possible-within-hours-of-un-vote/2011/03/17/ABSb9pl_story.html
  26. http://www.bbc.co.uk/news/world-africa-12793919
  27. http://edition.cnn.com/2011/WORLD/africa/03/19/libya.civil.war/
  28. http://www.newstatesman.com/blogs/the-staggers/2011/03/libya-military-resolution-fly?
  29. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березень 2011. Процитовано 19 березень 2011. 
  30. Rebel Leader Calls for 'Immediate Action' on No-Fly Zone. CNN. 9 March 2011. Архів оригіналу за 15 March 2011. Процитовано 10 March 2011. 
  31. McGreal, Chris (12 March 2011). Gaddafi's Army Will Kill Half a Million, Warn Libyan Rebels. The Guardian. Архів оригіналу за 12 March 2011. Процитовано 12 March 2011. 
  32. Thousands of Libyan Women March for 'No-Fly Zone'. NOW Lebanon. Agence France-Presse. 12 March 2011. Архів оригіналу за 13 March 2011. Процитовано 13 March 2011. 
  33. Allied Forces Attack Libya
  34. а б в г Wide array of U.S. warplanes used in Libya attacks. CNN. 
  35. F-18 growler jet fighters land at the Nato airbase in Aviano, northern Italy, March 19, 2011. Архів оригіналу за березня 22, 2011. Процитовано березня 21, 2011. 
  36. https://archive.is/20120525143232/www.cbsnews.com/8301-503543_162-20044969-503543.html
  37. http://www.bbc.co.uk/news/world-africa-12800635