Білка (Охтирський район)
Бі́лка — село в Україні, у Тростянецькій міській громаді Охтирського району Сумської області. Колишній орган місцевого самоврядування — Білківська сільська рада. Населення становить 1610 осіб.
| село Білка | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Сумська область | ||||
| Район | Охтирський район | ||||
| Тер. громада | Тростянецька міська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA59040130030094126 | ||||
| Облікова картка | Білка | ||||
| Основні дані | |||||
| Перша згадка | 1589 | ||||
| Населення | 1610 | ||||
| Поштовий індекс | 42630 | ||||
| Телефонний код | +380 5458 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°31′45″ пн. ш. 34°54′19″ сх. д. / 50.52917° пн. ш. 34.90528° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
120 м | ||||
| Водойми | річки Боромля, Буймир | ||||
| Відстань до районного центру |
8 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Скрягівка | ||||
| Відстань до залізничної станції |
3 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 24630, Сумська обл., Охтирський р-н, с. Білка, вул. Соборна, 11 | ||||
| Карта | |||||
  Білка | |||||
 Білка | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Географія
ред.У селі річка Буймир впадає у річку Боромлю. Вище за течією примикає село Микитівка, нижче за течією на відстані 3 км розташоване місто Тростянець, на протилежному березі — село Олексине. Селом протікає струмок з загатою. За 3 км від села розташована найближча залізнична станція Скрягівка.
Символіка
ред.Герб: щит перетятий зубчасто. У верхньому синьому полі сидить золота білка вправо, що тримає в лапах золоту стрілу вістрям угору. У нижньому червоному полі золотий лапчастий хрест. Щит вінчано червоною цегляною короною.
Прапор: квадратне полотнище, що складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг – верхньої синьої та нижньої червоної, розділених зубчасто. На синьому тлі сидить жовта білка вправо, що тримає в лапах жовту стрілу вістрям угору. На червоному тлі жовтий лапчастий хрест.[1]
Історія
ред.Заснування села на городищі в межах Путивльського воєводства втікачами-козаками можна відносити десь до 1571-1598 років. Козацьких отаманів Білчанської сотні Агея Мартинова та Василя Андреєва згадує у своєму донесенні Білгородському воєводі ще у 1589 році Путивльський воєвода Григорій Борисов[2].
У 1650-х роках, зі встановленням Гетьманщини, була сформована Більчанська сотня.
У 1676 році була збудована Перша Миколаївська церква на високому бугрі. За інформацією з документів, храм згорів разом зі всім майном, тому у 1744 році коштами парафіян було збудовано нову церкву. До її будівництва мав відношення Дмитро Скряга, родина якого служила в церкві аж до 1830 року. 1852 року священики Олександр Губський та Василь Яковлєв виступили з ініціативою будівництва нової мурованої церкви, яка й була зведена 1858 року та стоїть і донині[2].
Протягом своєї історії Більчанська сотня мала наступних сотників[2]:
- В 1676 році – Василь Ковальчук
- В 1686 році – сотник Прокіп Самійлов
- В 1704 році – сотник Панас Пештич;
- В 1726 році – сотник Михайло Лук’янов;
- В 1738 році – сотник Степан Рижкевич;
- В 1759 році – сотник Лев Карпов;
- В 1764 році – Іван Матюшинський, останній сотник Білківської сотні.
У XVIII столітті слобода Білка — центр Більчанської сотні Охтирського слобідського козацького полку; після 1765 року — військова слобода Боромлянського комісарства Охтирської провінції. Станом на 1779 рік у слободі Білка Охтирського повіту Харківського намісництва проживало 1359 осіб (1351 «військовий обиватель» і 8 «власницьких підданих»).
За даними на 1864 рік у казенній слободі Боромлянської волості Охтирського повіту Харківської губернії мешкало 2933 особи (1448 чоловічої статі та 1485 — жіночої), налічувалось 460 дворових господарств, існувала православна церква, відбувався щорічний ярмарок та базари[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3354 осіб (1647 чоловічої статі та 1707 — жіночої), з яких 3347 — православної віри[4].
Станом на 1914 рік село було центром окремої, Більчанської волості, кількість мешканців зросла до 5189 осіб[5].
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 303 жителі села[6].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Тростянецького району, село увійшло до складу Охтирського району[7].
Впродовж лютого-березня 2022 року село було окуповано рашистськими окупантами. Після звільнення села від окупантів булои знайдені залишки хімічної зброї — нервово-паралітичну речовину зарин та інші хімікати. За словами мера Тростянця Юрій Бова:
|
«Виявили ампули. Нині цим займається Служба безпеки України. Можливо, цією хімічною речовиною окупанти хотіли бити або Києвом, або Полтавою, або іншими містами», — заявив мер. | 
|
За місяць окупації села окупанти розставили багато розтяжок, замінували цвинтар, лісопосадки, паркові зони, адміністративні об'єкти.
Відомі особи
ред.- В'юник Андрій Олексійович (1914—2003) — український мистецтвознавець.
- Сміян Іван Семенович (нар. 1929) — український вчений у галузі медицини, педіатр.
Примітки
ред.- ↑ СТАРОСТИНСЬКІ ОКРУГИ ТРОСТЯНЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ОТРИМАЛИ СВОЮ СИМВОЛІКУ
- ↑ а б в Білка. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 513)(рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-247. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
- ↑ Білка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.[недоступне посилання]
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела
ред.- Історія міст та сіл України. Том Сумская область. стор. 577 (рос.)
- Погода в селі Білка [Архівовано 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Коробейник О. В. Село Білка. — Суми, 2014.
- Білка. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 11 вересня 2022.