Відкрити головне меню

Біленький Ярослав Теодорович

український педагог і науковець, громадський та політичний діяч, Генеральний суддя УГВР, член ОУН.

Ярослав Теодорович Біленький (псевдонім — Степан Чернігівський[1]; 17 травня 1883, Самбір — березень 1945, там само) — український педагог, науковець, громадський та політичний діяч, Генеральний суддя УГВР, член ОУН.

Ярослав Біленький
Біленький Ярослав.jpg
Ярослав Біленький
Народився 17 травня 1883(1883-05-17)
Самбір, Австро-Угорщина
Помер березень 1945 (61 рік)
Самбір, Дрогобицька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
СРСР СРСРСРСР СРСР
Національність українець
Діяльність педагогіка, правознавство
Alma mater Львівський університет, Віденський університет
Знання мов українська
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка
Титул професор
Посада Генеральний суддя УГВР
Партія Організація українських націоналістів
Батько Теодор Біленький

ЖиттєписРедагувати

Ярослав народився 17 травня 1883 р. у Самборі на Львівщині, в родині відомого громадського діяча, педагога Теодора Біленького[2]. Тут він закінчив народну школу, а згодом навчався у Сокальській гімназії. 1907 р. закінчив філософський факультет Львівського та 1912 р. правничий — Віденського університетів.

Від 1906 р. — вчитель української мови та літератури Львівської, Коломийської, Сокальської гімназій. За російської окупації Галичини в роки Першої світової війни мешкав у Відні, а після відступу російських військ працював директором Яворівської гімназії. Листопадові події 1918 р. застали Біленького в Сокалі, де він був призначений міським комісаром уряду Західноукраїнської Народної Республіки, видавав громадсько-політичний часопис «Голос з-над Бугу». 1919 р. переїхав до Кам'янця-Подільського, де працював при Міністерстві освіти уряду УНР, організовуючи українське шкільництво. 1920 р. повернувся до Львова, у 1920-1930-х рр. — викладач української мови місцевої Академічної гімназії.

Активний член товариства «Українська громада», співробітник друкованих видань, від 1923 року голова видавничої комісії товариства «Рідна школа», а від 1932 р. — редактор журналу «Українська Школа»[3].

У 1939—1941 рр. — професор Львівського університету.

Після проголошення 30 червня 1941 р. Акту відновлення Української Держави обраний секретарем у Раді сеньйорів, яку 24 липня реорганізовано в Українську національну раду у Львові на чолі з доктором Костем Левицьким. У 1944 р. працював у Львові, а пізніше переїхав до Самбора, де викладав у місцевому педагогічному училищі.

13 липня 1944 р. створено УГВР, де у 1944—1945 рр. очолював Генеральний суд[4]. Через свою діяльність переслідувався НКВС.

Помер у Самборі в березні 1945 року.

ПриміткиРедагувати

  1. Біленький Ярослав
  2. Надрага Б., Костів М. Біленький Ярослав Теодорович… — С. 769.
  3. Добржанський О. Хочемо до України!. — Одеса : Маяк, 2008. — С. 33,485. — ISBN 978-966-587-166-8.
  4. Файзулін Я., Гінда В. Україна. У вогні минулого століття: постаті, факти, версії. — Харків : Клуб сімейного дозвілля, 2015. — С. 250. — ISBN 978-966-14-8741-2.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати