Вікіпедія

Білаш Олександр Іванович

український композитор
(Перенаправлено з Білаш Олександр)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Білаш.

Олекса́ндр Іва́нович Біла́ш (6 березня 1931, Градизьк, Глобинський район (нині — Полтавщина), Українська СРР — 6 травня 2003, Київ, Україна) — український композитор жанрів класичної та популярної музики, Народний артист СРСР, Герой України, Лауреат Шевченківської премії.

Білаш Олександр Іванович
Народився6 березня 1931(1931-03-06)[1]
Градизьк, Глобинський район, Українська СРР, СРСР
Помер6 травня 2003(2003-05-06)[1] (72 роки)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Країна СРСР
 Україна
Діяльністькомпозитор, музичний педагог, поет, письменник, кінокомпозитор
Alma materНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ЗакладНаціональний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова
Роки активності1956 — 2003
Жанрпісня
Нагороди
IMDbID 0082113
Сайтcomposersukraine.org/index.php?id=2397

Життєпис

ред.
 
Пам'ятник Білашу в Градизьку. Встановлено навесні 2012 року
 
Меморіальна дошка на честь Олександра Івановича Білаша на вул. Євгена Чикаленка, 8 у Києві: «де він жив і творив»

Народився 6 березня 1931 року в Градизьку (нині Глобинського району Полтавської області України) в музичній сім'ї: мати — Євдокія Андріївна, її вважали першою співачкою на сільських сходинах, а батько — Іван Опанасович — грав на балалайці, на гітарі і взагалі на всьому, що потрапляло до його рук[2].

У 1946 році прагнув вступити до Полтавського музичного училища, проте не був зарахований «через відсутність музичного слуху». Рік навчався в Київській музичній вечірній школі, де музику викладали брати Георгій і Платон Майбороди. Розвантажував вагони на станції, підробляв у школах, грав в ресторанах.

У 1948—1952 роках навчався в Житомирському музичному училищі ім. В. С. Косенка. У 1957 році закінчив Київську консерваторію (нині Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) по класу композиції у М. М. Вілінського.

У 1956—1961 роках — викладач теорії музики Київського педагогічного інституту ім. М. Горького (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова). Найбільш відомий як автор пісень (близько 500). Автор романсів, балад, опери «Гайдамаки» за поемою Тараса Шевченка, оперет, ораторій і музики до кінофільмів. Плідно співпрацював з Симфонічним оркестром Держтелерадіо України під керівництвом Вадима Гнєдаша. Майже всі його твори записані в фонд Українського радіо з цим оркестром. Творчість Білаша О.І. має яскраво виражену спадщину української пісенності. І як доказ того — його творчий здобуток.

Автор 9-ти поетичних збірок, в тому числі «Мелодія» (1977), «Мамине крило» (1999), «Шурась» (2001). Написав музику до кінофільмів «Катя-Катюша», «Сон», «Роман і Франческа», «Небезпечні гастролі». Найпопулярнішими піснями автора вважають «Два кольори» та «Ясени»[3], а також «Сніг на зеленому листі».

У 1976—1994 роках — голова правління Київської організації Спілки композиторів України. З 1968 року — заступник голови правління Спілки композиторів Української РСР. Член Спілки письменників України (2000). З 1992 року — член Комітету з Державних премій України ім. Т. Шевченка при Кабінеті Міністрів України. Один із засновників Українського фонду культури[3].

Помер 6 травня 2003 року в Києві після інсульту. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

В журналі «Перець» № 10 за 1975 рік покладено дружній жарж А. Арутюнянца, присвячений О. Білашу.[4][5]

Нагороди та відзнаки

ред.

Твори

ред.

Опери

ред.

Ораторія

ред.
  • «Вишневий вітер» (1989)

Оперети

ред.

Для симфонічного оркестру

ред.

«Скерцо», «Весняна сюїта»(1959), балетна сюїта «Буратіно» (1961), поема «Павло Корчагін» (1965)

Для голосу у супроводі симфонічного оркестру

ред.

«Вокаліз» для мецо-сопрано в 5 частинах(1965)

Романси

ред.
  • «Кленова алея», слова С. Щипачова.
  • «Ви знаєте, як липа шелестить», слова П. Тичини.
  • «Было так — я любил и страдал…», слова В. Висоцького (з музики до кінофільму «Небезпечні гастролі»).

Пісні

ред.

Музика для спектаклів і радіопередач

ред.

Написав музику до художнього біографічного фільму про Тараса Шевченка «Сон» (1964, режисер Володимир Денисенко, Київська кіностудія художніх фільмів імені Олександра Довженка). Побудована на українському народному мелосі, вона посилює емоційне звучання твору, сприяє глибшому розкриттю образу поета.

З цієї музики нині часто виконують, як окремий твір, пісню «Лелеченьки» (сл. Д. Павличка).

Музика для художніх кінофільмів

ред.

Інше

ред.

«Величальна Полтаві» та «Полтавська полька», присвячені батьківщині композитора.

Громадська діяльність

ред.

Був одним з фундаторів Українського фонду культури[6]

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ Улас Золотоноша (29.01.2009). «Переді мною клавіші лежать…». Народна правда. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 15.02.2020.
  3. ↑ а б Діячі науки і культури України, 2007, с. 43-46.
  4. ↑ Журнал перець 1975 10. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 2 квітня 2021.
  5. ↑ а б Журнал перець 1981 05. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2021.
  6. ↑ Доповідь Бориса Олійника на урочистостях з нагоди 20-ліття Українського фонду культури [Архівовано 23 серпня 2013 у Wayback Machine.] borys-oliynik.info

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Білаш_Олександр_Іванович&oldid=43465594