Музичний слух

сукупність здібностей, необхідних для творіння, виконання і активного сприйняття музики

Музикальний слух[1], музичний слух[2] — сукупність здібностей, необхідних для творіння, виконання і активного сприйняття музики.

Музикальний слух має на увазі високу тонкість сприйняття як окремих музичних елементів або якостей музичних звуків (висоти, гучності, тембру), так і функціональних зв'язків між ними в музичному творі (відчуття ладу, відчуття ритму, мелодичний, гармонічний та інші види слуху).

Види ред.

Серед різних видів музикального слуху, що виділяються за різними ознаками, найважливішими є:

  • абсолютний — здатність визначати абсолютну висоту музичних звуків, не порівнюючи їх з еталоном;
  • відносний — здатність визначати і відтворювати звуковисотні відносини в мелодії, акордах, інтервалах і т. д.;
  • внутрішній — здатність до ясного уявного представлення (наприклад, по нотному запису або по пам'яті) окремих звуків, мелодичних і гармонічних побудов, цілих музичних п'єс.

Розвитком музикального слуху займається спеціальна дисципліна — сольфеджіо[джерело?], проте активно музикальний слух розвивається перш за все в процесі музичної діяльності. Різні прояви музикального слуху вивчаються в музичній психології, музичній акустиці, психофізіології слуху. Слух діалектично пов'язаний із загальною музичністю, що виражається у високому ступені емоційної сприйнятливості музичних явищ, в силі і яскравості викликаних ними образних уявлень і переживань.

Примітки ред.

  1. Музикальний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.. — Том 4, 1973. — С.823.
  2. Музичний // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.. — Том 4, 1973. — С.824

Література ред.

Посилання ред.