Бурімка (Прилуцький район)
Бурі́мка — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Ічнянської міської громади. Населення становить 837 осіб[1].
| село Бурімка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Тер. громада | Ічнянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080030110029209 |
| Облікова картка | Бурімка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 473 |
| Площа | 2,95 км² |
| Поштовий індекс | 16706 |
| Телефонний код | +380 4633 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°54′48″ пн. ш. 32°21′22″ сх. д. / 50.91333° пн. ш. 32.35611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
140 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1 |
| Карта | |
  Бурімка | |
 Бурімка | |
| Мапа | |
| |
Географія
ред.Село розташоване на півночі району, біля витоків річки Буримня. Поруч проходять автомобільні дороги Т 2515 та Т 2524. Відстань від Чернігова — близько 150 км (автошляхами — 165 км[2]), до Ічні — 6 км (автошляхами — близько 9)[2]. Найближча залізнична станція — Ічня на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 10 км.
Площа села близько 3 км²[1]. Висота над рівнем моря — 140 м[3].
Історія
ред.Поблизу села виявлено ранньослов'янські поселення перших століть нашої ери і городище сіверян VIII–IX сторіч. Перша письмова згадка про Бурімку припадає на 1629 рік (офіційною датою заснування вважається 1600 рік[1]). У 1659 році село було спалене татарами.
Є на мапі 1816 року як Буромля[4]
У 1859 році у козачому та володарському селі Бурімка була церква та 269 дворів де жило 1567 осіб (816 чоловічої та 751 жіночої статі).[5]
27 квітня 1866 року згоріла третина села, зокрема, дерев'яна церква Св. Параскеви[6] з дзвіницею. Пожежа почалася в будинку козачки Савченкової.[7]
586 жителі Бурімки брали участь у Другій світовій війні, 241 з них — загинули, 304 — нагороджені орденами і медалями СРСР. На честь воїнів-односельців, полеглих у війні, у селі споруджено обеліск Слави.
У повоєнний період у селі знаходилася центральна садиба колгоспу імені Кірова, за яким було закріплено 4451 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 3485 га орної землі. Господарство вирощувало зернові та технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.
На початку 1970-х населення села становило 1355 осіб. Станом на 2012 рік в селі проживало 837 мешканців[1].
До 2017 року центр Бурімської сільської ради, до якої входили також села Безбородьків і Шиловичі.
На території села працюють восьмирічна школа, клуб, бібліотека, медпункт, відділення зв'язку, магазини.
Населення
ред.Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 811 | 96.89% |
| російська | 25 | 2.99% |
| румунська | 1 | 0.12% |
| Усього | 837 | 100% |
Видатні уродженці села
ред.Уродженець Бурімки — заслужений діяч мистецтв УРСР художник Петро Олексійович Басанець.
Уродженкою села є Козловська Валерія Євгенівна — українська археолог і музейник, одна з перших жінок-археологів, член Археологічної секції Українського Наукового Товариства ім. Т. Г. Шевченка.
У селі Шиловичі народився учасник Великої Вітчизняної війни Герой Радянського Союзу Василь Гаврилович Петренко.
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б в г Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради
- ↑ а б Маршрут від Чернігова до Бурімки. [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] Розрахунок Карта Онлайн [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Бурімка [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Подробная карта Российской Империи и близлежащих заграничных владений. Столистовая карта. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | Вып. 48 : Черниговская губерния : ... по сведениям 1859 года. - 1866. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 12 грудня 2021. Процитовано 9 грудня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 91, 561 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 січня 2022. Процитовано 9 грудня 2021.
- ↑ Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Отдѣлъ оффиціальный. № 8 (15 апрѣля 1867 г.), с. 266-268.
Література
ред.- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
.svg){kind=small}
