Бузьке (Миколаївський район)
Бу́зьке (до 1946 року — хутір Боброва) — село в Україні, у Сухоєланецькій сільській громаді Миколаївського району Миколаївської області. Населення становить 529 осіб.
| село Бузьке | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Миколаївський район |
| Громада | Сухоєланецька сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA48060330030070435 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1870 |
| Населення | 1 529 |
| Площа | 1,114 км² |
| Густота населення | 1372,53 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 56636 |
| Телефонний код | +380 5167 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°25′47″ пн. ш. 32°00′02″ сх. д. / 47.42972° пн. ш. 32.00056° сх. д.Координати: 47°25′47″ пн. ш. 32°00′02″ сх. д. / 47.42972° пн. ш. 32.00056° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
90 м[1] |
| Відстань до районного центру |
30 км |
| Найближча залізнична станція | Баловне |
| Відстань до залізничної станції |
60 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 56640, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Сухий Єланець, вул. Каганова, 37 |
| Карта | |
  Бузьке | |
 Бузьке | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Розташоване за 30 км на північний схід від міста Нова Одеса і за 60 км від залізничної станції Баловне.
Історія ред.
Село засноване в кінці XIX століття. В січні 1918 року встановлена радянська влада. У 1921 році були створені партійний і комсомольський осередки. У 1931 році утворений радгосп «Бузький».
286 місцевих жителів воювали на фронтах німецько-радянської війни, 62 з них загинули, 257 — удостоєні орденів і медалей.
Повоєнний період ред.
Станом на 1970 рік в селі мешкало 1 741 чоловік. Тут була розміщена центральна садиба радгоспу «Бузький», за яким було закріплено 10 526 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 9 392 га орних земель, 1 087 га були під пасовиськами, 150 га займали сади і виноградники. Господарство спеціалізувалося на виробництві свинини, вирощувало зернові і технічні культури (провідними з них були соняшник і рицина). Працювала пилорама.
За успіхи, досягнуті в сільськогосподаському виробництві, багато передовиків були удостоєні урядових нагород, у тому числі орденів Леніна та Трудового Червоного Прапора — доярка В. А. Ткаченко, ордена Леніна — механізатори М. М. Пісковець та І. Ф. Свінцицький, керуючий відділенням радгоспу І. І. Гриневич, кукурудзівник О. С. Осадченко, трьох орденів Трудового Червоного Прапора і ордена «Знак Пошани» — директор радгоспу А. М. Тютюнник, ордена Жовтневої Революції — бригадир рільничої бригади В. М. Лазюта.
На той час в селі діяла середня школа, де працюювали 32 вчителі, що навчали 300 учнів. Діяли дільнична лікарня на 35 ліжок з фізіотерапевтичним, стоматологічним та пологовим відділеннями (14 медпрацівників, у тому числі 3 лікаря), дитячий садок на 90 місць, будинок культури із залом на 400 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 18,1 тисяч екземплярів. У побутовій сфері працювали торговий комплекс з двома торговими залами, кафе, будинок побуту, готель, відділення зв'язку, АТС на 100 номерів, ощадна каса. Вже тоді село було газифіковане, був проведений водопровід протяжністю 28 км. З 1968 року в селі видавалася багатотиражна газета «Радгоспні вісті».
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1676 осіб, з яких 779 чоловіків та 897 жінок.[2]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1506 осіб.[3]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 91,82 % |
| російська | 5,49 % |
| молдовська | 1,96 % |
| білоруська | 0,26 % |
| інші | 0,47 % |
Археологічні знахідки ред.
Поблизу села знайдено кам'яне знаряддя праці доби бронзи (II тисячоліття до н. е.).
Пам'ятники ред.
Люди ред.
В селі довгий час мешкав повний кавалер ордена Слави Петро Федорович Воїн.
Примітки ред.
- ↑ Погода в селі Бузькому
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література ред.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
|
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |