Воїн Петро Федорович

Петро Федорович Воїн
Народився	18 січня 1924; Водяно-Лорине
Помер	26 травня 1987 (63 роки); Бузьке, Новоодеський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	старший сержант
Партія	КПРС
	; ; ;

Петро Федорович Воїн (18 січня 1924 — 26 травня 1987) — учасник німецько-радянської війни, повний кавалер ордена Слави.

Біографія ред.

Народився 18 січня 1924 року в селі Водяно-Лориному (нині Єланецького району Миколаївської області) в селянській родині. Українець. Працював в промисловій артелі села Бузького у Новоодеському районі.

Учасник німецько-радянської війни з 1944 року. Воював на 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах. Брав участь у відвоюванні України, визволенні Польщі, в боях на території Німеччини.

10 травня 1944 року навідник міномета 117-го гвардійського стрілецького полку (39-а гвардійська стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, 3-й Український фронт) гвардії червоноармієць Петро Воїн при відбитті контратак в районі міста Одеси, з розрахунком знищив понад десяти солдатів, придушив дві вогневі точки противника. Наказом по 39-й гвардійській стрілецькій дивізії № 060-н від 20 травня 1944 року за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (№ 44 545).

1 серпня 1944 року командир мінометного розрахунку 117-го гвардійського стрілецького полку (39-а гвардійська стрілецька дивізія, 8-а гвардійська армія, 1-й Білоруський фронт) гвардії сержант Петро Воїн з підлеглими переправився через річку Віслу на захід від міста Магнушева (Польща). При розширенні плацдарму мінометники знищили до двадцяти гітлерівців і кілька вогневих точок. Наказом по 8-й гвардійській армії № 314-н від 3 жовтня 1944 року за мужність і відвагу, проявлені в боях, нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (№ 4 150).

26 січня 1945 року, в боях на підступах до міста Познані (Польща), гвардії старший сержант Петро Воїн, після поранення командира прийняв на себе командування взводом, який знищивв близько тридцяти ворожих солдатів і офіцерів, придушив три доти. Був поранений, але продовжував битися. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за зразкове виконання завдань командування в боях з німецько-фашистськими загарбниками гвардії старший сержант Воїн Петро Федорович нагороджений орденом Слави 1-го ступеня (№ 936), ставши повним кавалером ордена Слави.

Після війни продовжував службу в Радянській армії. У березні 1947 року був демобілізований. Жив у селі Бузькому Новоодеського району Миколаївської області. Член КПРС з 1953 року. З 1977 року працював завідувачем гаражем радгоспу «Бузький». Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1 ступеня, медалями. Помер 26 травня 1987 року.

Література ред.

(рос.) Андреев Г. И., Вакуров И. Д. Солдатская слава. Москва, 1981. Книга 5, стор. 52—54.
(рос.) Кавалеры ордена Славы трёх степеней. Биографический словарь. М.: Воениздат, 2000.