Буди (Прилуцький район)
Бу́ди — село в Україні, у Прилуцькому районі Чернігівської області. Входить до складу Ічнянської міської громади.
| село Буди | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Прилуцький район |
| Тер. громада | Ічнянська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA74080030100080061 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 77 |
| Площа | 1,059 км² |
| Густота населення | 72,71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 16762 |
| Телефонний код | +380 4633 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°44′32″ пн. ш. 32°17′5″ сх. д. / 50.74222° пн. ш. 32.28472° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
132 м |
| Водойми | р. Радківка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 16703, Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Ічня, площа Т. Г. Шевченка, 1 |
| Карта | |
  Буди | |
 Буди | |
| Мапа | |
| |
Географія
ред.Село Буди розкинулося на березі річки Радківка, яка за 5 км впадає у річку Удай, вище за течією за 3 км розташоване село Дзюбівка, нижче за течією за 1,5 км — село Пелюхівка.
Відстань від Чернігова — близько 150 км (автошляхами — 164 км[1]), до Ічні — 16 км[1]. Найближча залізнична станція — Коломійцеве на лінії Бахмач — Прилуки Полтавської дирекції залізничних перевезень за 6 км.
Площа села близько 1 км²[2]. Висота над рівнем моря — 132 м[3].
Історія
ред.Письмові відомості датовані XVII століттям (офіційною датою заснування вважається 1600 рік[2]). Входило до Полкової сотні Прилуцького полку (1648 -1782), до Прилуцького повіту (1782 - 1923), до Малодівицького району (1923 -1961), до Ічнянського району (1961 – 2017).
Є на мапі 1826-1840 років[4]
Утворилось за місцем колишнього поташного виробництва.Топонім походить від невеликих господарських приміщень буд (будок), з відповідним устаткуванням для випалювання поташу із деревини в XVI–XVIII ст., який використовувався для виробництва селітри, скла, мила, сукна. Розташовувались у лісових масивах за місцем заготівлі сировини та біля водойм, бо виробництво потребувало багато води. Поряд з виробництвом виникло поселення з однойменною похідною назвою Буди, що збереглася до наших днів. Саме ж виробництво на кінець XVIII ст. занепало в силу кількох чинників: винищення частини лісів; розвитку науки і хімічних технологій; витіснення мануфактурного виробництва промисловим.
Внаслідок звільнення земельних ділянок від лісів на зміну поташному промислу поступово приходило землеробство і тваринництво.
Село простяглося обабіч річки, що бере початок поблизу с. Дзюбівка. В давнину її називали «Мошковка», «Чорномошка» як похідне від слів мошка, чорна мошка, якої багато було у верхів'ї, або «Черемошка» від назви рослини черемухи, що росла вздовж берегів. З обох боків у річку вливалися численні струмки, особливо вони пробуджувались напровесні, а потім ставали менш активними. З часом багато з них перестали існувати, а річка стала пересихати внаслідок кліматичних і техногенних змін. В результаті штучного загачування русла річка перетворилася на ставок.
Село поділене на кутки. На лівому березі розташувались «Рукавець», «Куцівка», «Дорошівка». На правому – «Ярок», «Величковка», «Гора», «Клинок», «Давидівка». Місце посеред села, куди сходяться дороги з чотирьох його сторін має назву «Вигон», напевне, сюди з усіх кутків виганяли худобу і відправляли на пасовище. Довкола оточене урочищами: «Бродки», «Пожарня», «Савчине», «Половецьке», «Пилипівщина», «Їгорівське», «Гречанівщина», «Луги», «Прирізок». Буди сполучені шляхами з найближчими населеними пунктами: Пелюхівка, Радьківка, Грабів, Лучківка, Дзюбівка, Тишківка, Гейці, Коломійцеве, Колісники.
Колись вільне село, «до ратуші Прилуцької прислушаюче» 1690 року гетьман І. Мазепа надав «на уряд» новопризначеному сотнику Прилуцької полкової Сотні Якову Золотаренку - внуку третьої дружини Богдана Хмельницького Ганни (Золотаренко). В 1717 р. його заарештовано і відправлено до Москви по справі мазепинців, де він і помер (1720). Потомків не мав. Відчуваючи, що додому вже не повернеться, написав і передав через одного із ченців Густинського монастиря заповіт: «Чесний отче Дамаскін, мій зичливий приятелю. Узятий я по Указу до Москви. Прошу Вашу чесність об'їхати і оглянути всі мої земельні володіння. Коли пошле мені Господь смерть – половину на монастир за душу мою, а половину дружині моїй». Так 1721 року Буди поділили порівну: Густинський монастир і вдова Золотаренка Марія, яка в 1724 р. вийшла заміж за топальського сотника Стародубського полку Клима Янжулу. З часом (після 1730) її частку передали полковому осавулу Григорію Панкевичу, а по його смерті, успадкувала його дружина, поки у неї нахабно не відібрав (1753) власник села Вільшани, зять гетьмана К. Розумовського, бунчуковий товариш Влас Климович Будлянський. Але він не встиг закріпити за собою юридично, бо це вже було зроблено на користь прилуцького полкового осавула Якова Степановича Величка (6 дворів). Співвласниками села також були Густинський монастир (6 дворів) і бунчуковий товариш Петро Якимович Горленко (1 двір).[5]
У 1780 в Будах налічувалося 18 дворів (22 хати) селян, з них 4 двори належали П. Я. Горленку; власниками селян також залишалися Густинський монастир і Я. С. Величко, який в цей час (з 1775) був підкоморієм Прилуцького повіту. В середині 18 ст. в Будах мешкали лише селяни, козаків не було. В 1797 налічувалось 66 душ чоловічої статі податкового населення. У 19 ст. Буди значно зросли: 1859 р. - 31 двір, 204 жителі (100 чоловічої та 104 жіночої статі)[6] приписаних до парафії Вознесенської церкви с. Радьківки. Буди входили до Малодівицької волості 1-го стану. У 1886 - 268 жителів, 3 козацькі двори, 1 двір міщан, 45 дворів селян (26 казенних, 19 власників; останні входили до двох сільських громад - Куцевича та Величка. До нині збереглися відповідні назви кутків: Куцівка та Величківка). У 1910 - 93 господарств, із них козаків - 7, селян - 81, євреїв 1, інших непривілейованих - 1, привілейованих - 3, налічувалось 547 жителів,у т.ч. 6 теслярів, 1 кравець, 3 шевці, 1 коваль, 26 ткачів, 28 поденників, 4 займалися інтелігентними та 64 - іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. 859 десятин придатної землі. Діяло земське початкове однокласне училище, в якому навчалося 40 хлопчиків і 20 дівчат (1912).[7] У 1923-1930 pp. Буди підпорядковвались Радьківській сільраді. 1925 - 195 дворів, 857 жителів; 1930 - 145 дворів, 671 жителів.
142 жителі Буд брали участь у Другій світовій війні, 89 з них — загинули, 85 — нагороджені орденами і медалями СРСР. На честь воїнів-односельців, полеглих у боях, у селі споруджено обеліск Слави.
У повоєнний період в селі знаходилося відділення колгоспу імені Карла Маркса (центральна садиба — в селі Грабів), за яким було закріплено 2110 гектарів сільськогосподарських угідь, у тому числі 1543 га орної землі. Господарство вирощувало зернові та технічні культури, займалося м'ясо-молочним тваринництвом.
На початку 1970-х населення села становило 409 осіб. Найпоширенішими прізвищами серед мешканців села в період його розквіту були: Бугай, Букша, Гусак, Дорошенко, Лук, Нестеренко, Стельмах, Черненко. Ймовірно, носії цих прізвищ проживали в Будах з найдавніших часів. Нині в селі живе 77 мешканців[2].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ а б Маршрут від Чернігова до Буд. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Розрахунок Карта Онлайн [Архівовано 7 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Станом на 2012 рік. Облікова картка населеного пункту на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з лютого 2019]
- ↑ Інформація про населений пункт. Прогноз погоди в селі Буди [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Лазаревский, Александр (1893). Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения и управления : [в 3 т.] Т. 3 : [ПОЛК ПРИЛУЦКИЙ] ((російська)) . Киев: Тип. К. Н. Милевского,. с. 175.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии. Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 310 з 562.
Література
ред.- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
Посилання
ред.- Буди на вебсайті Верховної Ради України[недоступне посилання з лютого 2019]
- Прогноз погоди в селі Буди [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
.svg){kind=small}
