Відкрити головне меню

Брячисла́в I Ізясла́вич (*бл.990 — †1044) — князь полоцький (1001-1044) з династії Рюриковичів, гілки Ізяславичів Полоцьких.

Брячислав I Ізяславич
Правління 1003-1044
Попередник Всеслав I
Наступник Всеслав II Чародій
Біографічні дані
Народження бл.990
Полоцьк
Смерть 1044(1044)
Полоцьк
Діти Всеслав
Династія Рюриковичі
Рід Ізяславичі Полоцькі
Батько Ізяслав Володимирович

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Вважається молодшим сином Ізяслава I Володимировича, онуком Володимира I Великого[1]. Мав брата Всеслава Ізяславича.

Брячислав Ізяславич Полоцький, онук Рогнеди, зайняв стіл неповнолітнім. Після смерті діда, 1015 року, по «житію» Святого Володимира, успадкував і Луцьк. В літописі про усобицю Володимировичів в 1015-1019 роках не згадується, військові дії в цей час проходили в стороні від володінь Брячислава.

1020 року Ярослав I Мудрий вимагає від Брячислава Ізяславича Полоцького певних прикордонних володінь.

За порадою Еймунда, керівника норманської дружини, що знаходилася на службі в Полоцьку, Брячислав, не чекаючи нападу Ярослава, пішов на Новгород, пограбував місто і забрав до Полоцька багато полонених.

Про те, що відбувалося далі, джерела подають різну інформацію. Нестор спочатку пише, що Брячислав пограбував Новгород і з полоненими повернувся до Полоцька. Потім всупереч собі зазначає, що Ярослав зустрів Брячислава на шляху з Новгорода на якійсь річці Судамир (деякі дослідники її ототжнюють з теперішньою Судомою), причому до того місця дістався з Києва за 7 днів, розбив сили Брячислава і відібрав награбоване, але через якийсь час віддав Брячиславу два міста — Вітебськ і Усвят.

Згідно з «Сагою про Еймунда», ніякої битви не було взагалі. Полоцькі і київські полки зійшлися біля якоїсь річки, при цьому через значний час після нападу Брячислава на Новгород, і простояли один проти одного 7 днів. Брячислав поринався почати бій, однак Еймунд його відраджував, бо задумав хитрість. Еймунд з кількома товаришами вночі створив засідку в лісі на стежці, якою, згідно з його міркуваннями, жінка Ярослава Інгігерда звичайно їздила з якогось ближнього міста до київського війська. Еймунду пощастило і він полонив Інгігерду.

При посередництві Інгігерди Брячислав і Ярослав уклали мир, по якому Ярослав отримував Новгородську землю, а Брячислав долучав до Полоцького князівства стільки земель (Вітебськ, Усвят, і, як вважають деякі дослідники, Мінськ), що його володінь стало вдвічі більше, ніж до війни. Рештою земель Русі вони домовилися керувати спільно, а своїм намісником в решті земель Русі з центром у Києві призначили Еймунда. Спільне керування Руссю підтвердується тим, що Ярослав з 1020 року жив у Новгороді, а не в Києві. В цей час у Києві існували «Брячиславів двір» і «двір мужів Ярославових». До цього ж часу відноситься бірка з двома тризубами, один з яких мав би належати Ярославу, а другий Брячиславу.

Проте спільне керування було недовгим, десь до 1024/1025 років, коли Мстислав I Хоробрий отримав землі на лівому березі Дніпра. З того часу Ярослав повернувся до Києва, однак найімовірніше Брячислав отримав від нього якусь компенсацію, бо вони зберегли добрі стосунки до кінця життя Брячислава.

Брячислав Ізяславич був першим полоцьким князем, який намагався унезалежнитися від Києва.

У час Брячислава Полоцьке князівство значно збільшило свою територію, і не тільки за рахунок надань Ярослава, але й балтійськими землями латгалів і литвинів. Засновано багато нових міст, розбудувався і сам Полоцьк, у 1030-х роках навколо міста зведено фортечні мури, стіни якої знайшли під час археологічних розкопиок, Полоцьк тоді займав площу до 40 гектарів.

У 1068 році згадується двір Брячислава у Києві.

Сім'яРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Цієї думки притримується М. Баумгартен і О. Рапов (Baumgarten N. Généalogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-e au XIII-е siècle // Orientalia Christiana. -Roma.-1927. -N 35.- p.9; Рапов О. М. Княжеские владения на Руси в Х — первой половине XIII в. — М., 1977. — с.54). Л.Войтович вказує на недостатність аргументації обох дослідників, посилаючись на те, що саме Брячислав, а не його брат Всеслав, якого вважають старшим сином Ізяслава, зайняв полоцький престол (Войтович Л.Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження. Львів, 2002).

Джерела та літератураРедагувати