Відкрити головне меню

Інгіге́рда (також відома під християнським ім'ям Ірина, бл. 1002(1002) — 10 лютого 1050) — дочка шведського короля Улофа Шетконунга (швед. Olof Skötkonung, Skottkonung), і Астрід Мекленбурзької (швед. Estrid), дочки західнослов'янського ободритського князя; друга дружина Ярослава Мудрого, з яким побралася 1019 року (в цей рік Ярослав захопив Київський престол).

Інгігерда
швед. Ingegerd
3d generated face of Ingegerd Olofsdotter of Sweden.png
Біографічні дані
Національність Norsemen[d]
Народження бл. 1002(1002)
Швеція
Смерть 10 лютого 1050
Київ, Київська Русь[1]
Поховання Софійський собор, Київ[1]
Чоловік Ярослав Мудрий
Діти Єлизавета Ярославна, Анастасія Ярославна, Анна Ярославна, Ізяслав Ярославич, Святослав Ярославич, Всеволод Ярославич, Ігор Ярославич, Володимир Ярославич, Вячеслав Ярославич і Ілля Ярославич
Династія Династія Мунсьо
Батько Улоф III Шетконунг
Мати Астрід Ободритська
Медіафайли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

При дослідженні останків жіночого скелета із саркофага Ярослава Мудрого у 19391940 роках було виявлено, що скелет належав жінці північноєвропейського типу віком близько 50-55 років.[2] Тип скелета, його перебування у саркофагу князя Ярослава і приблизний вік жінки під час смерті дозволяють припускати, що це останки Інгігерди. У такому випадку, якщо вона померла у 1050 році, і її вік складав близько 50 років, то народитися вона могла десь у 1000 році. Таким чином вона була молодша за свого майбутнього чоловіка приблизно на 15 років.[3]

 
О. І. Транковський. Ярослав Мудрий та шведська принцеса Інгігерда

Інгігерда, принцеса Швеції, мала вийти заміж за короля Норвегії Олафа II Святого — як гарантія миру між Швецією та Норвегією відповідно до рішення тинга в Уппсалі в 1017 році. Весілля мало відбутися восени на кордоні двох держав, на березі річки Ельв. Відповідно до досягнутих угод, восени 1018 Олаф II прибув на кордон для побачення з нареченою та її батьком, але їх там не виявилося. Відправлені до Швеції гінці привезли невтішну звістку: ще влітку до Улофа Шетконунга прибули посли від новгородського «конунга Ярицлейва», шведський король видав свою дочку за сина Київського князя Володимира і майбутнього правителя всієї Київської Русі Ярослава Мудрого, який княжив тоді в Новгороді, а Олаф II одружився з її зведеною сестрою Астрід.

До Новгороду Інгігерда прибула влітку 1019 (або 1016) року. Судячи із «Саги про Олафа Святого» Сноррі Стурлусона, за шлюбним договором у придане принцеса Інгігерда отримала місто Альдейгьюборг (давньоскан. Aldeigjuborg, до 1703 Ладога, нині село Стара Ладога) з прилеглими землями, які відповідно до гіпотези А. М. Шегрена на заході отримали відтоді назву Інгрії (землі Інгігерди, за фінською вимовою — «Інкерінмаа»), а посадником (ярлом) Ладоги (Альдейгьюборга) був призначений на прохання Інгігерди — ярл Вестра-Йоталанда Регнвальд Ульфссон, родич Інгігерди по материнській лінії.[4][5]

У «Сазі про Еймунда» про придане Інгігерди не згадується, є лише згадка про те, що ярл Ронгвальд володів Альдегіоборгом і залишився володіти ним і після укладення мирного договору між Ярославом і Брячиславом .

Вона перейшла в Новгороді в східний (православний) обряд з ім'ям Ірина (співзвучне з «Інгігерда»). Вважається[ким?], що Інгігерда знала з дитинства слов'янську мову, оскільки її мати, королева Астрід, була дочкою ободритського князя[джерело?].

Інгігерда була другою дружиною Ярослава, оскільки першу дружину руського князя в 1018 році захопив у полон польський король Болеслав і разом із сестрами Ярослава назавжди відвіз до Польщі.[6] Імовірно саме перша дружина народила Ярославу сина Іллю, який помер у дитинстві. Одружившись з Інгігердою Ярослав поріднився із норвезьким королем Олафом Святим і німецьким цісарем Генріхом ІІ. Ярослав допомагав їм, коли Олаф Святий, Гаральд Сміливий і Магнус Добрий втікали до Києва від данського короля Канута. Потім вигнанці повернулися додому, і почалася війна. Олаф Святий загинув у бою під Стікльстедом, але Магнус із дядьком здобули норвезький престол від Канута Данського.

Під час чотирирічної війни Ярослава за київський престол з братом Святополком, Інгігерда ділить із чоловіком і долю, і недолю. Вона їде за ним у походи спочатку на Новгород, потім на Київ. Коли Ярослав хоче стратити свого брата Судислава Псковського, Ірина переконує його не наслідувати Святополка. У Києві хвора Інгігерда потрапляє в польсько-мадярський полон, але їй вдається втекти. У війні Ярослава із Мстиславом Тмутараканським княгиня робить усе, щоб брати помирилися.

ПредкиРедагувати

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерік IV Емундсен
 
 
 
 
 
 
 
Бйорн Еріксон
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ерік VI Сегерселль
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Улоф Шетконунг
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Скоглар-Тосте[en]
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Сігрід Горда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Інгігерда
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
король ободрітів
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Естрід Ободритська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДітиРедагувати

Велика княгиня Ірина мала 10 дітей:

СиниРедагувати

  • Ілля, який помер у польському полоні 1020 року.
  • Володимир Новгородський (1020—1052).
  • Ізяслав (1024—1078) — одружився з дочкою польського короля Мешка ІІ княгинею Гертрудою.
  • Святослав (1027—1076) — від 2-х шлюбів залишив 5 синів.
  • Всеволод (1030—1093) — одружився на грецькій царівні Анастасії (за іншими відомостями — Марії), від шлюбу з якою народився князь Володимир Мономах.
  • Ігор (пом. 1060) — одружився на німецькій принцесі Кунігунді, графині Орламіндський.
  • В'ячеслав (1034—1057) — одружився на німецькій принцесі Оді Леопольдовнеі, графині Штаденській.

ДочкиРедагувати

Померла вона 10 лютого 1049 року. Збереглися руїни церкви Святої Ірини, збудованої на її честь.

За дослідженнями вчених з Гетеборзького університету, Швеція, Інгігерда померла у Києві і похована у Соборі Святої Софії[7]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б 5 березня день пам'яті св. блгв. князя Київського Ярослава Мудрого
  2. Гінзбург В. В. Про антропологічне вивчення скелетів Ярослава Мудрого, Анни й Інгігерди (архів) (рос.)
  3. Ярослав Мудрий народився близько 985 року
  4. Джаксон Т. Н. Про Скандинавські шлюби Ярослава Мудрого і його нащадків // сайт «Росія у барвах»
  5. Карамзін М. М. ИСТОРИЯ ГОСУДАРСТВА РОССИЙСКОГО. — Т. 2, гл. II. // Проект «Хронос»
  6. Карпов А. Ю. Ярослав Мудрый.
  7. https://www.youtube.com/watch?v=j3LhEdsdAo8 Телеканал 1+1. Україна. Повернення своєї історії. Частина 1. 09:28 — 15:52

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати