Вікіпедія

Бровченко Іван Кузьмович

Бровченко Іван Кузьмович (20 вересня 1898, Прилуки, нині Чернігівська область — 13 липня 1971, Ніжин, Чернігівська область) — актор, режисер, заслужений артист УРСР (1957), художній керівник в українських театрах Прилук, Херсона, Ужгорода та інших міст. Протягом 50-річної творчої діяльності поставив понад 300 спектаклів, зіграв понад 400 ролей. Переклав понад 20 сценічних творів з російської на українську мову. Автор 5 п'єс і 10 одноактівок. Нагороджений орденом «Знак пошани».[1]

Бровченко Іван Кузьмович
Народився 8 вересня 1898(1898-09-08)
Прилуки, Чернігівська область, Україна
Помер 13 липня 1971(1971-07-13) (72 роки)
Ніжин, Чернігівська область, Україна
Діяльність актор, режисер
Нагороди Заслужений артист УРСР Орден «Знак Пошани»
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бровченко.

Біографія ред.

Артист народився 20 вересня 1898 р., в сім'ї робітника залізничного транспорту в м. Прилуки Полтавської губернії. Батько Бровченка помер в 1905 р., під час революційного  повстання, залишивши чотирьох сиріт. Після смерті батька мати працювала по найму доглядаючи дітей.

З 1917 р., Іван перебував в лавах царської армії, в 62 Суздальському піхотному полку, де закінчив полкову музичну школу, здобувши спеціальність музиканта- духівника. Під час Першої світової війни працював санітаром на фронті, отримав контузію.

У 1918 році І. Бровченко у прилуцькому клубі уперше зіграв Миколу у «Наталці-Полтавці» під керівництвом артиста-професіонала І.М. Ярошенка, за допомогою якого І. Бровченка було зараховано до трупи професійного театру в Прилуках. У 1920-21 рр. організував армійський театр у Києві. Був одним з організаторів «Молодого театру», очолюваного режисером П. О. Хмарою та керував театральною студією (1923–25), при об'єднаному клубі профспілок міста.

В 1926 р., з ініціативи І. К. Бровченка, був організований пересувний, робітничо-колгоспний театр, де він був актором та  режисером. З 1930 по 1934 рр., працював режисером і актором у Донбаському театрі ім. 13-річчя Жовтня. Після його ліквідації працював у Вінницькому  театрі ім. М. Островського (1934–36), у Херсонському театрі (1936–38). В цей період навчався на режисерському факультеті в Московському університеті.

Протягом 1938-41 рр. був художній керівником і актором Прилуцького драматичного театру ім. 15-річчя ВЛКСМ. Під час Другої світової війни театр був евакуйований до Новосибірську, де його трупу було об'єднано з колективами Ніжинського українського державного театру ім. Коцюбинського та Миколаївським театром ім. Т. Г. Шевченка. Український державний театр ім. Коцюбинського у 1944 р. повернувся до Ніжина. Разом з ним прибув до міста і І. К. Бровченко. У серпні 1946 р. його було переведено на посаду художнього керівника Прилуцького пересувного театру, де він працював до переводу на посаду головного режисера пересувного театру в м. Дубно. У 50-ті рр. неодноразово був слухачем режисерських курсів у Москві.[2]

 У 1957 р. йому було присвоєне звання заслуженого артиста УРСР. З 1959 року — актор Ніжинського драматичного театру ім. М. Коцю­бинського. У 1960 р. І. К. Бровченко виходить на пенсію і переїздить до Ніжина. Очолив аматорський театр при Ніжинському міському будинку культури. У 1965 р. колектив отримав почесне звання «Народний».

 Помер Іван Кузьмович Бровченко 23 січня 1971 року.[3]

Основні ролі ред.

  • Гриць, Іван («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького)
  • Назар («Назар Стодоля» Т. Шевченка)
  • Микола, Петро, Возний, Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського)
  • Голохвастий, Антон Квітка («За двома зайцями», «Талан» М. Старицького)            
  • Василь («Лимерівна» Панаса Мирного)
  • Яшка («Весілля в Малинівці» О. Рябова)
  • Лукаш («Лісова пісня» Лесі Українки)
  • Микола («Украдене щастя» І. Франка)
  • Платон («Платон Кречет» О. Корнійчука)
  •  Гнат, Панас («Безталанна», «Наймичка» І. Карпенка-Карого)
  • Годун («Розлом» Б. Лавреньова)
  • Терень, Дудар («Дівчата нашої країни», «Диктатура» І. Микитенка)[4]

Примітки ред.

  1. ↑ Вересневий календар знаменних дат Ніжина. Ніжин.City (укр.). Процитовано 30 березня 2024.
  2. ↑ Бровченко І. К. Автобіографія. Рукописний текст. 5 с. м. Дубно, 1 грудня 1958 р.
  3. ↑ Прилуцька міська рада. pryluky.cg.gov.ua. Процитовано 30 березня 2024.
  4. ↑ Самойленко, Г. В. Бровченко Іван Кузьмич (Ukrainian) . Т. 3. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бровченко_Іван_Кузьмович&oldid=42236780