Вікіпедія

Брати Богданови

французькі брати-близнюки російського походження, телеведучі, продюсери і популяризатори науки

Брати́ Богда́нови або Брати́ Богда́нофф (фр. Les frères Bogdanoff), справжні імена І́гор Ю́рійович Остасе́нко-Богда́нов (фр. Igor Yourévitch Ostasenko-Bogdanoff) і Григо́рій «Гри́шка» Ю́рійович Остасе́нко-Богда́нов[1][2][3] (фр. Grégoire Yourévitch Ostasenko-Bogdanoff, народилися 29 серпня 1949 року в Сен-Ларі, департамент Жер — Григорій Богданов помер 28 грудня 2021 року[4], Ігор Богданов помер 3 січня 2022 року[5], обидва від covid-19) — французькі брати-близнюки[6] російського походження, телеведучі, продюсери[7] і популяризатори науки, які прославилися в 1970-ті роки як ведучі різних науково-популярних програм на французькому телебаченні, присвячених космології й науковій фантастиці. 2010 року брати Богданови стали фігурантами скандальної справи[en] про ненауковість їхніх дисертацій і змушені були виплатити штраф у розмірі двох тисяч євро французькому Національному центру наукових досліджень з математики і теоретичної фізики[8].

Брати Богданови
Роки активності 1976 — 2021

Життєпис ред.

Походження ред.

Ігор і Григорій народилися 29 серпня 1949 року у французькому місті Сен-Ларі (департамент Жер) у родині Юрія Михайловича Остасенко-Богданова (1928—2012)[9], російського художника татарського походження, який називав себе інколи «князем Богдановим»[10], і Марії (Майї) Долорес Францишки Коловрат-Краківської (1928—1982)[11]. Ігор старший від Григорія на 45 хвилин[12].

Їхній батько Юрій Михайлович Остасенко-Богданов народився 28 січня 1928 року в Ленінграді в родині Михайла Борисовича Богданова і Ганни фон дер Остен-Закен (Остасенко). Батько Михайла Борисовича, Борис Олександрович Богданов, служив у кавалерії загинув 1917 році під час Жовтневого перевороту[13]. М. Б. Богданова репресовано, а 12-річного Юрія після початку блокади Ленінграда евакуйовано в Слуцьк. Під час війни Слуцьк, зайняли й розграбували німці, а Юрія вивезли на примусові роботи в Німеччину. Йому вдалося вибратися в нейтральну Іспанію, де йому надав допомогу князь Іраклій Багратіон-Мухранський[ru] (1909—1977). Там Юрій познайомився зі своєю майбутньою дружиною Майєю Коловрат-Краковською[10]. За документами Юрій домігся права називати себе князем Богдановим, внаслідок чого його сини Ігор та Григорій мають право називати себе князями Богдановими. Юрій помер 4 серпня 2012 року в Сен-Ларі[14].

 
Діти Леопольда Коловрата-Краковського зліва направо: Їнджих, Беджих, Берта і Олександр

Їхня мати Марія Долорес Франціска Коловрат-Краковська (Майя Коловрат-Краковська) народилася 28 лютого 1926 року[11]. Є позашлюбною дочкою австрійської графині з чеським корінням Берти Генрієтти Катерини Надін Коловрат-Краковської (21 червня 1890 — 29 січня 1982), сестри кінематографіста Олександра Коловрата-Краковського (29 січня 1886 — 5 грудня 1987). Вважається, що справжнім батьком Майї був чорношкірий американський оперний співак Роланд Геєс[en], який мав коріння індіанців черокі і вихідців з території сучасного Кот-Д'івуару[10][15], але він ніколи не визнавав дітей від Берти[13][16][17]. За паспортом батьком Майї був граф Ієронім фон Коллоредо-Мансфельд[ru], з яким Берта перебувала офіційно в шлюбі[18]. Майя Коловрат-Краковська померла 12 травня 1982 року від раку; всього у неї народилися шестеро дітей (Ігор, Григорій, Франсуа, Лоранс, Жеральдін і Вероніка).

Ігор і Григорій з дитинства вивчали свій родовід і виховувалися в бабусі Берти в замку Шеннбрунн у Сен-Ларі[11], де була багата бібліотека з різними книгами наукової тематики.

Особисте життя ред.

Григорій Богданов не одружений і не має дітей[19].

Ігор одружувався кілька разів:

  • Першою дружиною Ігоря стала актриса Женев'єва Град, від якої в нього 1976 року народився син Дмитро[20]. Однак Ігор у березні 2015 року заявив, що не визнає Дмитра своїм сином.
  • Другою дружиною стала Людмила д'Ультремон (народилася 27 липня 1965 року в Марселі, дочка графа Марка-Антуана д'Ультремона і графині Марії Терезії фон Галлен). Діти: Саша Марія Остасенко-Богданова (народилася 8 вересня 1989 року в Парижі)[21], Ганна Кларія Остасенко-Богданова (народилася 28 березня 1991 року) та Венцеслас Остасенко-Богданов[22] (народився 29 серпня 1994 року в Оші)[19].
  • 1994 року Ігор розлучився, 1 жовтня 2009 року одружився з письменницею Амелі де Бурбон де Парм (народилася 13 березня 1977 року в Парижі). Амелі — позашлюбна дочка принца Мішеля Бурбон-Пармського і Лорі ле Буржуа (на думку преси, одним з її предків був король Людовик XVI)[23]. Весілля відбулося офіційно 3 жовтня 2009 року в замку Шамбор[24]. У шлюбі народилися діти Олександр (24 жовтня 2011) і Костянтин (жовтень 2014 року)[25].

Брати володіють французькою, німецькою та англійською мовами, але практично не розмовляють російською[15].

Зовнішність братів Богданових в останні десятиліття зазнала серйозних змін — у них неприродно збільшилися підборіддя та губи, з'явилися масивні щоки, а також відбулися інші метаморфози у вигляді[8]. У пресі неодноразово ходили чутки, що брати зробили собі величезну кількість пластичних операцій, що й пояснює їхню зовнішність, але самі Ігор і Григорій заперечують будь-які операції[26] і жартома кажуть, що це їхні «інопланетні морди». Стверджують також, що у близнюків просто проявляються ознаки акромегалії[27][28][29].

2000 року брати придбали замок Ескліньяк[fr] XVI—XVII століть e місті Монфор (департамент Жер, регіон Окситан).[30] 2014 року на краудфандинговій платформі проходила кампанія зі збору коштів для відновлення будівлі. 2016 року замок зареєстровано як історичну пам'ятку.

Освіта ред.

З юних років Ігор і Григорій, проживаючи в замку бабусі Берти Коловрат-Краковської, читали досить багато книг, зокрема й з астрономії. Вони вчилися у військовій школі в Сорезі, і, закінчивши її в 14 років, поїхали в Париж. Однією з їхніх пристрастей була авіація: літаки, вертольоти та планери. Так, Ігор навіть має 4 тисячі годин льотного досвіду[31].

Ігор здобув вищу освіту за спеціальністю «семіотика» і докторський ступінь у галузі теоретичної фізики (дисертація на тему «Квантові флуктуації метричної сигнатури за шкалою Планка»).

Григорій закінчив Інститут політичних досліджень у Парижі й здобув ступінь доктора математики (дисертація «Топологічний стан простору-часу в нульовому масштабі»)[15][32].

Телекар'єра ред.

 
Григорій та Ігор у 1990-ті

1976 року брати опублікували першу книгу «Ключі до наукової фантастики» (фр. Clefs pour la science-fiction), і Ролан Барт написав передмову до книги, опубліковану в журналі «La Quinzaine littéraire». Тоді ж вони дали інтерв'ю на тему наукової фантастики в програмі «Un sur Cinq» Патріса Лаффона[fr]. Наступним їхнім кроком у кар'єрі став телеканал TF1, де вони дали інтерв'ю Вербу Мурусі і стали ведучими в одній з рубрик програми «Bon appétit», розповідаючи про роботів і різні явища. Від 1979 року брати Богданови ведуть популярне шоу «Час X»[fr], популяризуючи квантову фізику й астрономію і вносячи інтригу за допомогою сюжетів науково-фантастичних книг і популярних фантастичних фільмів[15]. 1982 року брати стали вести шоу «2002: Одіссея майбутнього» (фр. 2002 – L'Odyssée du Futur), 1989 року — щотижневої програми «Майбутнє» (фр. Futur's). Серед інших проєктів відомі «Projet X 13» на телеканалі 13ème Rue Universal[fr], шоу «Rayon X», «Science X» і «Science 2» на France 2, але вони зазнали критики.

2010 році брати стали ведучими нового тележурналу «À deux pas du futur» на France 2 (2011 році переїхав на France 5[fr]), а також стали викладати на кафедрі космології в приватному університеті Мегатренд[en] у Белграді. Від 2015 року брати знімаються в пригодницькому телешоу «Форт Буаяр», задаючи учасникам питання з приводу наукових експериментів і, в обмін на правильну відповідь, винагороджуючи їх підказкою для пошуку ключового слова[33].

Наукова діяльність ред.

У 1991 році брати почали готуватися в Університеті Бордо I до захисту докторських робіт з космології, коли до ректора університету прийшли безліч листів від різних осіб (зокрема й від впливових співробітників університету) з проханнями не допускати братів до аспірантури. Брати Богданови поїхали в Діжон, де продовжили свою роботу в Університеті Бургундії[en].

Після захисту докторських робіт Григорію Богданову 1999 року присвоїли ступінь доктора на підставі схвалення його роботи трьома членами вченої ради, а Ігор не зумів захистити свою дисертацію, здобувши ступінь тільки 8 липня 2002 року. Від 2001 до 2003 року вони написали 5 статей, опублікованих у журналі «Annals of Physics[en]» і «Classical and Quantum Gravity[en]».

2010 року вибухнув черговий скандал[en]: Національний комітет наукових досліджень з математики і теоретичної фізики заявив, що роботи братів не мають жодної наукової цінності[8]. Брати подали в суд на центр з позовом на 1,2 млн євро, але програли справу: Адміністративний суд Парижа змусив їх виплатити компенсацію в розмірі 2 тисяч євро.

Публікації ред.

Брати Богданови опублікували низку книг, присвячених науковій фантастиці, філософії та популяризації науки. До 1991 року прізвище кожного з них писалася як Богданофф, але від 1991 року вони підписуються Богданов.

  • Clefs pour la science-fiction, Éditions Seghers, 378 p., Paris, 1976 [no ISBN], BNF:34707099q.
  • L'Effet science-fiction: à la recherche d'une définition, Éditions Robert Laffont, Paris, 1979, 423 p., ISBN 978-2-221-00411-1, BNF:34650185g.
  • Chroniques du «Temps X», Éditions du Guépard, Paris, 1981, 247 p., ISBN 978-2-86527-030-9, BNF: 34734883f.
  • La Machine fantôme, Éditions J'ai lu, 1985, 251 p., ISBN 978-2-277-21921-7, BNF:34842073t.
  • La Mémoire double, first as hardcover on Éditions Hachette, Paris, 1985, 381 p., ISBN 978-2-01-011494-6, BNF:348362498; then as pocket book
  • Dieu et la science: vers le métaréalisme: Hardcover Éditions Grasset, Paris, 1991, 195 p., ISBN 978-2-246-42411-6, BNF: 35458968t; then as a pocketbook
  • Avant le Big Bang: la création du monde, Paris, 2006, 318 p.
  • Voyage vers l'Instant Zéro, Éditions EPA, Paris, 2006, 185 p., ISBN 978-2-85120-635-0, BNF: 40986028h.
  • Nous ne sommes pas seuls dans l'univers, Éditions EPA, Paris, 2007, 191 p., ISBN 978-2-85120-664-0, BNF: 411885989.
  • Au commencement du temps, Éditions Flammarion, Paris, 2009, 317 p., ISBN 978-2-08-120832-2, BNF: 420019981.
  • Le Visage de Dieu Paris, May 2010, 282 p., ISBN 978-2-246-77231-6, BNF: 42207600f.
  • Le Dernier Jour des dinosaures Éditions de la Martinière, Octobre 2011, ISBN 978-2-7324-4710-0
  • La Pensée de Dieu, Éditions Grasset, Paris, June 2012, ISBN 978-2-246-78509-5
  • Le mystère du satellite Planck (Qu'y avait-il avant le Big Bang ?), Éditions Eyrolles, June 2013, ISBN 978-2-212-55732-9
  • La Fin du hasard, Éditions Grasset, Paris, Octobre 2013, ISBN 978-2-246-80990-6
  • 3 minutes pour comprendre la grande théorie du Big Bang, Éditions Le Courrier du Livre, October 2014, ISBN 978-2-7029-1121-1

Примітки ред.

  1. ↑ Jean-Marc Morandini. «Un chercheur du CNRS condamné pour avoir publié une thèse de Grichka Bogdanoff». 20 mars 2012. [Архівовано 28 серпня 2016 у Archive.is](фр.)
  2. ↑ Marques.Expert. EDIFUTUR. Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 10 квітня 2021.
  3. ↑ www.societe.com. IG FUTUR. [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.](фр.)
  4. ↑ Не стало одного зі знаменитих братів-шоуменів: подробиці трагедії. news.zhitomir.ua (укр.). Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021.
  5. ↑ Помер герой популярного мема Ігор Богданов: пережив брата-близнюка на шість днів. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 4 січня 2022. Процитовано 4 січня 2022.
  6. ↑ Émission d'Ariane et Béatrice Massenet C'est de famille, sur Europe 1. 8 juillet 2011. Архів оригіналу за 8 серпня 2016. Процитовано 10 квітня 2021.
  7. ↑ Luis Gonzalez-Mestres, L'Énigme Bogdanov, Éditions Télémaque, Paris, November 5, 2015, 320 p., ISBN 978-2-7533-0266-2
  8. ↑ а б в Близнецы-физики Богдановы заплатят за ненаучность своих диссертаций [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] // РИА Новости, 02.07.2015(рос.)
  9. ↑ Saint-Lary. Le père des Bogdanoff est décédé [Архівовано 5 вересня 2016 у Wayback Machine.](фр.)
  10. ↑ а б в Colloredo (Princes, Bohemia) and descendants as princely family [Архівовано 13 травня 2011 у Library of Congress](англ.)
  11. ↑ а б в Christopher A. Brooks, Robert Sims, Roland Hayes: The Legacy of an American Tenor, Indiana University Press (2014). [Архівовано 3 грудня 2017 у Wayback Machine.] ISBN 9780253015365.
  12. ↑ Программа On n'est pas couchés, телеканал France 2, 23 октября 2010.
  13. ↑ а б Christophe Labbé (17 січня 2007). Le retour des Bogdanov. Le Point. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 28 січня 2017.
  14. ↑ Dans nos cœurs.fr. Avis de décès de Youra Bogdanoff [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.].
  15. ↑ а б в г Братья Богданофф — люди в «масках» [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  16. ↑ Kiss Kiss Bank Bank : Clip en prélude à l'album de Sasha [Архівовано 5 грудня 2017 у Wayback Machine.](фр.)
  17. ↑ Émission de Michel Drucker Faites entrer l'invité du 2 février 2012, sur Europe 1. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 10 квітня 2021.
  18. ↑ Genealogisches Handbuch des Adels, Fürstliche Häuser XIX. «Colloredo-Mannsfeld». C.A. Starke Verlag, 2011, pp. 127—129. (German). ISBN 978-3-7980-0849-6.
  19. ↑ а б Non Stop People : " Igor Bogdanov rétablit la vérité sur sa famille ". 6 mars 2015 [Архівовано 7 травня 2017 у Wayback Machine.](фр.)
  20. ↑ Télé 7 Jours : Geneviève Grad: La fille du gendarme a changé de vie. 10 août 1993. Архів оригіналу за 7 січня 2017. Процитовано 10 квітня 2021.
  21. ↑ Société.com : Madame Sasha Ostasenko Bogdanoff [Архівовано 4 травня 2017 у Wayback Machine.].
  22. ↑ The Academy of Music : Academy student honoured with scholarship to continue vocal studies America's top conservatory of music. Архів оригіналу за 4 червня 2016. Процитовано 10 квітня 2021.
  23. ↑ Игорь Богданов женился [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  24. ↑ Renaud Domenici (4 жовтня 2009). Igor Bogdanoff et Amélie fêtent leur mariage à Chambord (фр.). Le Parisien. Архів оригіналу за 1 липня 2013. Процитовано 18 жовтня 2010.
  25. ↑ Gala: Igor Bogdanov, six fois papa [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.](фр.)
  26. ↑ Братья Богдановы: научная фантастика на лице [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
  27. ↑ Robinson, Georgina. Who are those jaw-dropping twins?. Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 17 жовтня 2018.
  28. ↑ Keen, Alyson. 15 Eerie Facts About The Bogdanoff Brothers. Архів оригіналу за 17 жовтня 2018. Процитовано 17 жовтня 2018.
  29. ↑ The Face of Bogdanov. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 10 квітня 2021.
  30. ↑ Sauvons le château d'Esclignac. Архів оригіналу за 11 листопада 2018. Процитовано 10 квітня 2021.
  31. ↑ Alain Pirot (17 жовтня 2010). Ces énigmes qui demeurent. Le Parisien. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 18 жовтня 2010.
  32. ↑ Igor et Grichka Bogdanov: Biographie, evene.fr [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.](фр.)
  33. ↑ Boris Diaw VS les frères Bogdanoff [Epreuve complète - Fort Boyard du 25 juillet 2015] на YouTube
  • Luboš Motl, L équation Bogdanov: le secret de l ' origine de l'univers ? (traduit de l'anglais par Sonia Quémener, Marc Lenoir et Laurent Martein; avec une préface de Clóvis de Matos), Presses de la Renaissance, Paris, 2008, 237 p., (ISBN 978-2-7509-0386-2), (notice BnF no FRBNF41190822)
  • Luis Gonzalez-Mestres, L Énigme Bogdanov, Éditions Télémaque, Paris, 5 novembre 2015, 320 p., (ISBN 978-2-7533-0266-2)

Посилання ред.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брати_Богданови&oldid=40431691