Окситанія (регіон)

регіон Франції

Окситанія (фр. Occitanie, окс. Occitània) — регіон Франції, створений відповідно до територіальної реформи французьких регіонів 2014 року[2] в результаті об'єднання регіонів Лангедок-Русійон і Південь-Піренеї. Датою утворення нового регіону вважається 1 січня 2016[3].

Окситанія

Occitanie

Герб Прапор
Столиця Тулуза
Країна  Франція[1]
Регіон Метрополія Франції
Межує з: сусідні адмінодиниці
Нова Аквітанія Овернь-Рона-Альпи
Прованс — Альпи — Лазурний Берег
Арагон, Каталонія, Канільйо, Енкамп, Ла-Массана, Ордіно
Андорра, Іспанія ?
Департаменти Гар
Еро
Лозер
Од
Східні Піренеї
Аверон
Ар'єж
Верхні Піренеї
Верхня Гаронна
Жер
Лот
Тарн
Тарн і Гаронна
Офіційна мова французька
Населення
 - повне 5 683 878 млн. (оцінка станом на 01.01.2013)
(5-те)
 - густота 76,64/км² ()
Площа
 - повна 72,724 км²
Висота
 - максимальна 3299 м
(Vignemaled)
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Губернатор Carole Delgad
Президент ради Кароль Дельга (2016—2021; СП)
Вебсайт laregion.fr
Код ISO 3166-2 FR-OCC
Карта Франції з позначенням регіону Окситанія
Карта Франції з позначенням регіону Окситанія

Карта Франції з позначенням регіону Окситанія
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Окситанія

Назва

ред.

У тексті закону визначено тимчасове найменування регіону, що складається із з'єднання назв історичних областей Лангедок (фр. Languedoc) і Руссільйон (фр. Roussillon), гір Піренеї (фр. Pyrénées) і позначення місця регіону на мапі Франції (Південь; фр. Midi) розділених дефісами.

Географія

ред.

Регіон, загальною площею 72724 км² є другим за величиною на території метрополії Франції. Регіон розташований на півдні країни і межує з регіоном Аквітанія-Лімузен-Пуату-Шарант на заході і північному-на заході, Овернь-Рона-Альпи на північному сході, Прованс — Альпи — Лазурний Берег на сході. На півдні регіон межує з Іспанією і Андоррою. З південного сходу регіон омивається Середземним морем.

По території регіону протікає одна з п'яти Великих річок Франції — Гаронна. З півдня регіон відділений від Іспанії гірським хребтом Піренеї.

Історія

ред.

У 1790 році історичні провінції Франції були перетворені в департаменти. Під час Третьої республіки в 1919 році Етьєном Клементелем. Були засновані «економічні регіони» і зроблена перша спроба економічного планування.

30 червня 1941 уряд маршала Петена об'єднав департаменти під керівництвом регіонального перфекта. Вони проіснували до 1946 року і були створені знову у 1960 році. Така структура залишалася незмінною до 2015 року.

Адміністративний поділ

ред.

Регіон має площу більш ніж 72724 км² з чисельністю населення 5683878 чоловік[4]. Щільність населення складає (станом на 2013 рік) 76,64 осіб/км². Столиця — Тулуза.

Департаменти

ред.
Департамент Герб Площа Населення Щільність населення Префектура
09 Ар'єж
 
4890 км² 152 366 32,23 чол./км² Фуа
11 Од
 
6139 км² 362 339 59,60 чол./км² Каркасон
12 Аверон
 
8735 км² 276 229 33,01 чол./км² Родез
30 Гар
 
5853 км² 725 618 124,09 чол./км² Нім
31 Верхня Гаронна
 
6309 км² 1 279 349 201,04 чол./км² Тулуза
32 Жер
 
6257 км² 189 530 31,24 чол./км² Ош
34 Еро
 
6101 км² 1 077 627 174,17 чол./км² Монпельє
46 Лот
 
5217 км² 174 346 34,74 чол./км² Каор
48 Лозер
 
5167 км² 76 889 15,73 чол./км² Манд
65 Верхні Піренеї
 
4464 км² 228 854 53,30 чол./км² Тарб
66 Східні Піренеї
 
4116 км² 457 793 111,09 чол./км² Перпіньян
81 Тарн
 
5758 км² 378 947 67,23 чол./км² Альбі
82 Тарн і Гаронна
 
3718 км² 246 971 66,76 чол./км² Монтобан

Найбільші міста

ред.

Найбільшими містами регіону (з населенням понад 30 000 мешканців) є:

Місто Департамент Населення (2013)[5]
1 Тулуза Верхня Гаронна 458298
2 Монпельє Еро 272084
3 Нім Гар 150564
4 Перпіньян Східні Піренеї 120959
5 Безьє Еро 74811
6 Монтобан Тарн і Гаронна 57921
7 Нарбонн Од 52802
8 Альбі Тарн 49342
9 Каркасон Од 46724
10 Сет Еро 44270
11 Кастр Тарн 41636
12 Тарб Верхні Піренеї 41062
13 Алес Гар 40771
14 Коломьє Верхня Гаронна 38302

Примітки

ред.
  1. archINFORM — 1994.
  2. Collectivités territoriales : nouvelle organisation territoriale (фр.). Assemblée Nationale. 7 серпня 2015. Архів оригіналу за 24 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2016.
  3. La carte à 13 régions définitivement adoptée (фр.). Le Monde. 17 грудня 2014. Архів оригіналу за 15 травня 2020. Процитовано 1 січня 2016.
  4. Populations légales 2013 des régions 2016 (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Архів оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 1 січня 2016.
  5. Populations légales 2013 des départements et des collectivités d'outre-mer (фр.). Institut national de la statistique et des études économiques. Архів оригіналу за 20 січня 2016. Процитовано 28 грудня 2015.