Відкрити головне меню

Ригор Бородулін
Рыгор Іванавіч Барадулін
Ryhor Baradulin.jpg
Поет на дачі в Ушачах за читанням.
Ім'я при народженні Ригор Іванович Бородулін
Псевдо Алесь Чабор, Авось Савось, Алесь Каліна
Народився 24 лютого 1935(1935-02-24)
Вересівка, Ушацький район, Вітебська область
Помер 2 березня 2014(2014-03-02) (79 років)
Мінськ, Білорусь
·серцева недостатність
Поховання Ушацький район
Громадянство СРСР, Білорусь
Діяльність поет, есеїст, перекладач
Alma mater філологічний факультет БДУ[d]
Мова творів білоруська
Жанр вірш, поема, есе, духовна лірика
Батько Ivan Baradulin[d]
Мати Kulina Baradulina[d]
У шлюбі з Q15905006?
Діти Ilona Baradulina[d]
Автограф Ryhor Baradulin Signature.png
Нагороди
Орден Дружби народів
Орден Трьох зірок
Medal of Francis Skorina rib.png
Премії Державна премія БРСР (1976), премія Ленінського комсомолу БРСР (1976)
Сайт: Офіційний сайт Ригора Бородуліна

Ригор Бородулін у Вікісховищі?

Ригор Іванович Бородулін (біл. Рыгор Іванавіч Барадулін, 24 лютого 1935(19350224), хутір Верасовка, Ушацького району, Вітебська область — 2 березня 2014[1]), відомий також як Дядько Ригор[2][3][4] — білоруський поет, есеїст і перекладач.[5] Останній Народний поет Білорусі.

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї Івана Ригоровича і Акуліни Андреївни Бородуліної на хуторі Верасовка (офіційна назва натоді була «Городок ІІ Острів-Сорочинської сільради»), а в 1937 році хутір був зліквідований і сім'ю поета переселили в Ушачі. Дід поета по маминій лінії Андрей Гальвіньш був етнічним латишем. Батько загинув у 1944 році під час німецько-радянської війни у партизанському загоні. Після війни Ригор Бородулін навчався в Ушацькій середній школі (закінчив в 1954), відтак на філологічному факультеті БДУ (закінчив 1959 р.).

Працював редактором у різних періодичних виданнях: газеті «Советская Белоруссия», часописах «Бярозка», «Полымя», а також у видавництвах «Беларусь» (з 1969 р.), «Мастацкая літаратура» (з 1972 р.)[5]. Видавництву «Художня література» Ригор Бородулін віддав понад двадцять років, працював редактором, потім завідувачем редакції. У складі державної делегації БРСР брав участь у 39-й сесії Генеральної Асамблеї ООН (1984 р.).

Ригор Бородулін чинний член СБП, один із творців і активних учасників Білоруського ПЕН-центру (1989—1999 рр., президент з 1990 р., віце-президент з 1999 р.). Член Партії БНФ, член Сейму БНФ (з 1989 р.). У 1995—1997 рр.. був у керівництві Білоруського Фонду Сороса.

Одружений з Валянціною Михайлівною Бородуліною. Донька Ілона — художниця. Має онуку Дамініку. Колекціонує слонів і черепах. Ригор Бородулін визнає себе за уніата[2].

ПоглядиРедагувати

ПолітичніРедагувати

У школі Ригор Бородулін ухилився від участі в піонерському русі: під час запису в організацію Бородулін утік зі школи. Потім про той факт, що він не приєднався до піонерської організації, вчителі забули, тому Ригор Бородулін так і не став піонером. У юності приєднався до комсомолу. Під час трудової діяльності неодноразово відхиляв пропозиції приєднання до лав КПРС.

Наприкінці 1980-х років, під час Перебудови й розвитку пов'язаних із нею національно-відроджувальних рухів у республіках СРСР, був активним учасником громадського руху «Беларускі народны фронт „Адраджэньне“», потім приєднався до Партії БНФ, яка утворилася на фундаменті цього руху. На перших Президентських виборах в історії Білорусі (1994 р.) разом із Василем Биковим активно підтримував Зенона Позняка. Із другої половини 1990-х і дотепер активної участі в політиці не бере. Називає політику «брудною справою». В інтерв'ю висловлює різкі антикомуністичні (переважно антибільшовистські) погляди.

РелігійніРедагувати

У дитинстві Григорій Бородулін був похрещений римсько-католицьким священиком. З кінця 1980-х років Бородулін відносить себе до вірян Білоруського Греко-Католицької Церкви (уніатів). При цьому стверджує, що питання конфесійної приналежності не є суттєвим, позаяк «Бог для всіх один». 28 червня 2004 разом з архімандритом Сергієм Гаєком мав особисту авдієнцію з Папою Римським Іоанном Павлом II. Активно працює в жанрі духової лірики.

БібліографіяРедагувати

Збірки поезіїРедагувати

  • Маладзік над стэпам. Мн., 1959 (перавыд. 2010, Мінск);
  • Рунець, красаваць, налівацца! Мн., 1961;
  • Мех шэрых, мех белых. Мн., 1963;
  • Нагбом. Мн., 1963;
  • Дойны конь. Мн., 1965;
  • Красавік. Мн., 1965;
  • Неруш. Мн., 1966;
  • Адам і Ева. Мн., 1968;
  • Лінія перамены дат. Мн., 1969;
  • Экзамен. Мн., 1969;
  • Ай! Не буду! Не хачу! Мн., 1971;
  • Вяртанне ў першы снег. Мн., 1972;
  • Журавінка. Мн., 1973;
  • Рум. Мн., 1974;
  • Свята пчалы. Мн., 1975;
  • Суровая вымова. Мн., 1976;
  • Прынамсі… Мн., 1977;
  • Што было б тады, калі б? Мн., 1977;
  • Абсяг. Мн., 1978;
  • Белая яблыня грому. Мн., 1979;
  • Вечалле. Мн., 1980;
  • Ці пазяхае бегемот? Мн., 1981;
  • Паэма прызнання. Мн., 1982;
  • Амплітуда смеласці. Мн., 1983;
  • Выбраныя творы: У 2 т. Мн., 1984;
  • Абразы без абразы. Мн., 1985;
  • Азбука не забаўка. Мн., 1985;
  • Індыкала-кудыкала. МН., 1986;
  • Маўчанне Перуна. Мн., 1986;
  • Парастак радка, галінка верша: Артыкулы, эсэ. Мн., 1987;
  • Бервенізацыя. Мн., 1988;
  • Мудрэц са ступаю. Мн., 1988;
  • Вяртанне. Разам з В. Ждановічам. Мн., 1988;
  • Кобра ў торбе. Мн., 1989;
  • Самота паломніцтва. Мн., 1990;
  • Міласэрнасць плахі. Мн., 1992;
  • Трэба дома бываць часцей. Мн., 1993;
  • Азбука — вясёлы вулей. Мн., 1994;
  • Асобы рознай пробы. Мн., 1994;
  • Евангелле ад Мамы. Мн., 1995;
  • Аратай, які пасвіць аблокі: Эсэ і некананізаваныя ўспаміны. Мн., 1995;
  • Слаўлю чысты абрус. Мн., 1996;
  • Грышка, Мішка і Шчыпай ехалі на чоўне. Мн., 1996;
  • Здубавецце. Мн., 1996;
  • Збор твораў: У 4 т. Мн., «Мастацкая літаратура»: т. І — 1996, т. ІІ — 1998, т. ІІІ — 1999, т. IV — 2002;
  • Ішоў коця па канапе. Мн., 1997;
  • Як воўк калядаваў. Мн., 2000;
  • Лісты ў Хельсінкі. Мн., 2000;
  • Зорка спагады. Мн., 2000;
  • Босая зорка. Мн., 2001;
  • Калі рукаюцца душы: Паэзія з прозай. З Васілём Быкавым. Мн., 2003;
  • Дуліна ад Барадуліна. Радыё Свабодная Еўропа. Радыё Свабода, 2004;
  • Сама пайду дарогаю, голас пашлю дуброваю: Песні матчыны з Вушаччыны. Мн., 2005;
  • Ксты. Мн., 2005;
  • Ксты/Ksty. Мн., 2006;
  • Быць!/To Be! Мн., 2006;
  • Рымскі дыпціх. Полацк, 2006;
  • Рымскі трыпціх. Роздумы. Полацк, 2006;
  • Руны Перуновы. Мн., 2006;
  • Ксты. Выданне другое, дапоўненае. Мн., 2006;
  • Ксты/Ksty. Выданне другое, дапоўненае. Мн., 2007;
  • Выбраныя творы. Беларускі кнігазбор. Мн., 2008;
  • Выпаў грук у грома з рук. Мн., 2009;
  • Навошта. Мн., 2009;
  • Ксты. Выданне трэцяе, дапоўненае. Мн., 2009;
  • Халодная памяць вады. Мн., 2010;
  • Перакуленае/Опрокинутое. М., 2010;
  • «Вяльмуе Бог абраннікаў сваіх». Полацк, 2011;
  • Толькі б яўрэі былі!.. Мн., 2011;
  • Anima. Мн., 2011;
  • Сябры. Мн., 2013;
  • Лепей: Рукапісы 1952—2013. Мн., 2013.

Твори Ригора Бородуліна, перекладені російською мовоюРедагувати

  • Аист на крыше: Стихи. М., 1966;
  • Избранная лирика. М., 1969;
  • Раскидач: Весёлые стихи. Мн., 1969;
  • Баллада Брестской крепости. Мн., 1975;
  • Небо твоих очей: Стихи и поэма. М., 1976;
  • Озеро у горизонта: Стихи. М., 1979;
  • Праздник пчелы. М., 1980;
  • Поэма признания: Стихи и поэмы. Мн., 1982;
  • Каждый четвёртый. Стихи. М., 1984;
  • Избранное: Стихотворения. Поэмы. 1955—1983. М., 1985;
  • Кошки в лукошке: Весёлые стихи и сказки. Мн., 1985;
  • Белая яблоня грома: Стихи. М., 1989.

Твори Ригора Бородуліна, перакладені на інші мовиРедагувати

ЕпістолярійРедагувати

  • Листи до Василя Бикова. У кн.: Дажыць да зялёнай травы… Львів, 2008;
  • Паслаў бы табе душу… Ліставанне Рыгора Барадуліна з мамай (1954—1971). Мн., 2009.

Навуково-популярні видання Ригора БородулінаРедагувати

  • Вушацкі словазбор Рыгора Барадуліна. Мн., 2013.

ПриміткиРедагувати

  1. Памёр Рыгор Барадулін[недоступне посилання з червень 2019]
  2. а б Тры мяхі дзядзькі Рыгора, альбо Сам-насам з Барадуліным / Сяргей Шапран — Мінск: Логвінаў, 2011. — 362 с. — (Кнігарня "Наша Ніва). ISBN 978-985-6991-81-6
  3. Дзядзьку Рыгору — 75[недоступне посилання з червень 2019]
  4. З днём народзінаў, Дзядзька Рыгор![недоступне посилання з червень 2019]
  5. а б Бородулин Рыгор (Григорий Иванович) // Биографический справочник. — Мн. : «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 77.