Борис Кабур
Борис Кабур (*2 вересня / 15 вересня 1917, Таллінн — 28 січня 2002, Тарту) — естонський інженер, автор дитячих та науково-фантастичних книг і перекладач.
| Борис Кабур | |
|---|---|
| Народився |
15 вересня 1917 Ревель, Російська республіка |
| Помер |
28 січня 2002 (84 роки) Тарту, Естонія |
| Поховання | Метсакальмісту |
| Країна |
 Естонія |
| Діяльність | інженер, перекладач, письменник, письменник наукової фантастики |
| Нагороди |
 |
Життєпис ред.
Борис Кабур походить з робітничої родини, його батько був мордвин. З 1925 року він ходив до школи в Таллінні, а в 1936 році закінчив середню комерційну школу для хлопчиків. Потім він вивчав фізику в Тартуському університеті з 1937 по 1941 рік, який закінчив зі ступенем магістра. Під час німецької окупації Естонії під час Другої світової війни Кабур працював фізиком у Тарту, а також вивчав медицину.
Після війни недовго працював у Москві, але незабаром був заарештований. З 1947 по 1954 роки провів у спецтаборі для конструкторів у Сибіру. Тут він, серед іншого, брав участь у розробці ланцюгової пилки «Дружба»[1]. У 1954 році він зміг повернутися до Естонії, де відтоді жив як вільний письменник і перекладач. З 1966 року був членом Спілки письменників Естонії.
Борис Кабур був одружений тричі, зокрема з письменницями Салме Київ та Астрід Рейнла.
Літературно-перекладацька робота ред.
Борис Кабур відомий за кількома п'єсами для дітей. У центрі уваги — школяр та його робот, на основі чого автор трактує проблему «совісті та співвідношення добра і зла»[2] . Його єдина науково-фантастична книга, дія якої відбувається в XXIV столітті, і про трьох підлітків на далекій планеті в XX столітті. Ворожий ракетний центр, заснований у ХІХ столітті, має «антифашистські та антирасистські риси», але не є «ідеологічно нав'язливим».[3]
Перекладацька діяльність Бориса Кабура, мабуть, важливіша за його власну літературну творчість. Почав він теж набагато раніше, а саме в 1941 році. Перекладав як технічну літературу, так і художні тексти, видані в оригіналі переважно англійською, російською та вірменською мовами. Наприклад, він здійснив естонські переклади «Листя трави» Волта Вітмена, «Сентиментальної подорожі» Віктора Шкловського, антології «Спун Рівер» Едгара Лі Мастерса, «Пісні Гайавати» Генрі Лонгфелло, «Землі Найрі» Єгіша Чаренца та «Франкенштейна або сучасного Прометея» Мері Шеллі. Також йому належить переклад естонською вірменського епосу «Давид Сасунський» та епосу про Гільгамеша.
Бібліографія ред.
- Kosmose rannavetes. Tallinn: Eesti Raamat 1966, auf deutsch: Die Spur führt zum Hermes. Zukunftsroman. Ins Deutsche übertragen von Alexander Baer. Berlin: Verlag Neues Leben 1970. 159 S. (Kompass-Bücherei 137)
- Rops. Rops aitab kõiki. ('Rops. Rops hilft allen'. Schauspiele) Tallinn: Eesti Raamat 1967.
Вторинна література ред.
- Andres Langemets: Boris Kabur 60, in: Keel ja Kirjandus 9/1977, S. 559.
- Ain Kaalep: Ühe eluromaani konspekt, in: Looming 9/1987, S. 1286—1287.
- Boris Kabur: Autoportree, in: Vikerkaar 5/1993, S. 75–77.
Посилання ред.
- ↑ Das bedeutet ‚Freundschaft‘, wie Stalin zynischerweise seine unter Zwangsarbeit erstellten Produkte benennen ließ. Kabur selbst hätte die Säge lieber ‚Taiga‘ genannt, s. Vikerkaar 5/1997, S. 76.
- ↑ Eesti kirjanike leksikon. Koostanud Oskar Kruus ja Heino Puhvel. Tallinn: Eesti Raamat 2000. S. 161.
- ↑ Cornelius Hasselblatt: Estnische Literatur in deutscher Übersetzung. Eine Rezeptionsgeschichte vom 19. bis zum 21. Jahrhundert. Wiesbaden: Harrassowitz 2011, S. 202.